«90 відсотків новорічних іграшок експортуємо за кордон»

Нарешті я побачила, як «народжуються» різдвяні й новорічні іграшки! Багато років у місті Лева працює підприємство, де увесь виробничий процес можна побачити на власні очі. В асортименті близько 11 тисяч позицій — різноманітних форм та кольорів. При цьому «совдепівських» іграшок підприємство уже не виготовляє (хоча один із клієнтів угледів-таки «радянщину» в якомусь ведмедику). Львівська ялинкова іграшка стала більш європейською. Її дизайн — досить стриманий.

Провів для мене екскурсію підпри­ємством керівник відділу збу­ту ТзОВ «Галімпекс — Склодзер­кальний завод» Михайло Луцків. Коли дивишся, як художниці розмальовують новорічні прикраси, засипають їх гліте­ром (блискітками), ніби повертаєшся у дитинство. Якось так тепло й безтурбо­тно стає на душі…

«Скільки майстер видуває куль?». — «Комерційна таємниця!»

Заходимо у цех, де працюють склоду­ви. У цеху доволі шумно… В Україні не­має навчальних закладів, де вчать цієї спеціальності. Зазвичай на підприєм­ство приходять люди, яких тут навчають з нуля. Важливо, аби людина мала хоро­шу моторику рук, щоб їй підійшли умови праці. І, звичайно, щоб ця робота їй по­добалася.

Основне у роботі склодува — витрима­ти температурний режим. Якщо праців­ник неправильно нагріє кулю, вона буде нерівною… Тоді швидко розіб'ється. Важлива також товщина стінки. Якщо одна стінка іграшки буде товстіша, інша — тонша, така куля теж довго не проживе.

Цікавлюся, скільки майстер видуває куль за зміну? «Комерційна таємниця!» — з усмішкою відповідає керівник відділу збуту Михайло Луцків.

— Зараз 90% новорічних іграшок екс­портуємо за кордон, — розповів пан Михай­ло. — 10% залишаються на українському ринку, до великої війни на нього потра­пляло 30%. Без експорту підприємство не змогло би працювати. Експортуємо іграш­ки по усій Європі, зокрема у Нідерланди, Австрію, Німеччину. Закордонні замовлен­ня — це можливість для підприємства пра­цювати протягом року. Зараз уже виконує­мо замовлення на наступний рік.

Михайло Луцків показує мені скло­трубки різного діаметра, з яких і роблять ялинкові іграшки (є закордонні виробни­ки склотрубок, а є українські). Я тим ча­сом розпитую, чи популярні нині ново­річні прикраси із символом 2025 року за Східним календарем — Змією?

— Такі іграшки популярні лише у слов’янських країнах, — каже Михайло Луцків. — Європа цього не розуміє… Окрім іграшок із написами Merry Christmas, у єв­ропейців досить популярні іграшки, на­приклад, у вигляді зелених огірочків, які зливаються з кольором ялинки… Дітям дають завдання: хто перший знайде огі­рочок на ялинці, той отримує право пер­шим відкрити різдвяний подарунок!

Далі заходимо у цех, де кулі покрива­ють розчином натурального срібла. Тоді іграшка має дзеркальне покриття. Цікаво спостерігати, як майстер занурює кулі у цей розчин, і вони на очах змінюються…

Ідемо у цех, де художниці розмальо­вують новорічні прикраси. У цьому ве­личезному цеху працюють лише жінки. Раніше на підприємстві був чоловік-ху­дожник, який працював багато років, але він уже на пенсії. Так само, як і склодува, художника треба навчати цього ремес­ла не один місяць (на підприємство при­ходять люди переважно без досвіду, але з розвинутими навичками до творчості). Є дуже складні кулі, їх художник робить за годину лише кілька штук. Малюють складні орнаменти: обличчя людей, пей­зажі… Інші художники наносять на ялин­кові прикраси простіші візерунки.

«Куль діаметром 150 міліметрів майже не замовляють»

Мою увагу привертає іграшка-вертеп та іграшка-вишиванка — в українсько­му стилі. За одним зі столів працює май­стриня-художниця пані Люба. Наносить орнаменти на кулі, оздоблює їх. Її одяг — у блискітках…

— Працюю на цьому підприємстві близько 15 років, — каже художниця. — Малюнки весь час змінюються — від простих до складних. Або навпаки, від складних до простих. Найважчі - дріб­ні малюнки з різноманітними елемен­тами, їх складно наносити. Яка іграшка запам’яталася за час роботи? Складно сказати… Кожна по-своєму гарна. Іноді малюнок треба додумати самому.

Розпитую у керівника відділу збуту про найпопулярніші розміри іграшок.

— Найпопулярніші кулі 60, 80 і 100 мі­ліметрів, — каже Михайло Луцків. — Куль діаметром 150 міліметрів майже не за­мовляють — така куля надто крихка… За­звичай іграшки продають за кордоном на різдвяних ярмарках. Велику кулю не по­кладеш у рюкзак, вона трісне. Тому часті­ше купують іграшки, менші за розміром, щоб їх легше було запакувати.

На цьому ринку велика конкуренція, у продажу багато пластикових іграшок з Китаю… Утім, наші скляні кулі ручної ро­боти, з розписом, мають свої переваги, на них є попит. У склі більше свята, біль­ше життя… А пластик є пластик. Усі модні тенденції, які з’являються на цьому рин­ку, можна побачити на міжнародній ви­ставці ялинкових прикрас у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Ми там теж представляємо свої взірці разом з наши­ми найбільшими замовниками. Це наша спільна робота.

«Попиту на іграшки з військовою тематикою немає»

Запитую у головної художниці підпри­ємства пані Альбіни про моду на новоріч­ні прикраси. І чи виготовляє підприєм­ство іграшки з військовою тематикою?

— Немає моди на ялинкові прикраси, — каже пані Альбіна. — Є різдвяна класи­ка: червоні, зелені, білі кулі. А далі - ко­жен обирає щось своє. Наприклад, білі та срібні кулі. Або золоті та червоні, і щоб було багато стразів… У кожного свої впо­добання. (Пані Альбіна каже, що тепер вдома ялинки не ставить. Раніше, коли дитина була ще малою, вішала на ялин­ку зайчиків, котиків та цукерки. — Авт.). У нас була на підприємстві іграшка — воїн обіймає дитину, але попиту на такі іграш­ки немає… Та й не бачимо сенсу виго­товляти такі прикраси на різдвяну ялин­ку. Якщо у родині є загиблий захисник, навіщо зайвий раз травмувати рідних і вішати на ялинку, наприклад, танк… На­томість нині популярні іграшки у техні­ці петриківського розпису та за сюжета­ми картин художниці Марії Примаченко. Також виготовляємо ялинкові прикраси з національними символами. Один замов­ник, наприклад, розробив за своїм ескі­зом верхівку у вигляді тризуба. Є у нас в асортименті також кулі із зображенням україночки у вельоні.