Тисяча ложок Олега Хілька

Спочатку витісував прості вироби. Потім узявся за тематичні — у яких ручки мають вигляд коза­ків, звіряток, літер. Ще ж май­стрував подарункові, чайні, столові (загалом — 15 різнови­дів). До речі, серед них — жод­ної однакової!

За плечима старшого чоло­віка — навчання в будівельно­му технікумі і понад 40-річна праця. Три десятиліття був архітектором Сокирянського району, начальником відділу архітектури та містобудуван­ня державної адміністрації. А у вихідні цікавився виробами народних умільців. Вийшов­ши на заслужений відпочинок, присвячує цій справі весь віль­ний час.

В Олега Олексійовича не­має майстерні, тож працює на балконі, у підвалі чи навіть надворі (під кроною горіха). Заготовками стає деревина різних порід: дуб, акація, го­ріх, липа, каштан, клен, верба, абрикос, груша, слива, череш­ня, Вони мають бути сухими, розпиляними на бруски.

Проблем із матеріалом не­має. Бо виручає старий бать­ківський сад. Та й чимало людей приносять майстрові полінця, бо знають, що дасть з ними раду.

Одну просту ложку умілець виготовляє упродовж двох годин, а над складнішою тру­диться 2−3 дні. Насамперед малює макет на папері, опіс­ля переносить на деревину й спеціальними інструментами, які виготовили місцеві ковалі, забирає зайві частини. Таким чином окреслюється потрібна форма.

Наступний етап — двора­зова обробка шліфувальним папером. А вже готовий виріб пан Олег змащує спеціальною морилкою або сумішшю воску з оливковою олією.

Своїми ложками майстер у побуті здебільшого не корис­тується. Бере тільки маленькі - для солі, спецій та гірчиці.

Зауважимо, що власні ви­роби пенсіонер не продає. а лише роздаровує рідним, дру­зям, знайомим. Великий доро­бок зберігає вдома — у шафах, коробках. Каже, якщо в місті відкриється музей, то залюбки передасть їх туди.