Щоб врятуватись від Сибіру, вишитий рушник закопала в землю в банці
Унікальний вишитий рушник зберігають у селі Добряни Стрийського району Львівщини
Його перед Другою світовою війною створила Марія Дубик. Ним прикрасила картину «Бій під Крутами» — як нагадування для нащадків, що свободу й незалежність своєї країни треба відстоювати.
Цю картину жінка випадково побачила на ринку. Й хоч жили з чоловіком бідненько, та не харч дітям придбала, а це вражаюче полотно. На ньому, скошені ворогом, падали у сніг юні курсанти, які ціною свого життя під Києвом у січні 1918-го зупинили кількатисячну більшовицьку армію під командуванням Муравйова. Тоді ворог на якийсь час зупинив наступ, і це дало змогу молодій державі УНР вперше за понад 150 років (з часів скасування Гетьманщини) добитися міжнародного визнання!
У сім’ї добре знали про цю трагічну сторінку в історії становлення України. У Дубиків росло троє дітей, і батьки понад усе дбали про їхнє патріотичне виховання — через пісню, книгу, газету і вишивку. Вражена картиною, пані Марія захотіла для неї створити особливий рушник. І невдовзі придумала свій взірець. Жінка розмістила на рушникові Тризуб, галицький лев та заклики до боротьби за волю України: «Не вижидати нам чудес, щоб сам собою ворог щез» та «Не скинуть ласки небеса — самі творімо чудеса».
Це було у 1939-му. Марія Дубик розуміла, що лишає унікальний спадок для майбутніх поколінь, який повсякчас нагадуватиме, за що українська молодь віддала свої життя.
Та невдовзі прийшли в Галичину совєти… За таку картину чи рушник можна було на довго загриміти із сім’єю в Сибір. Аби врятувати родину від розправи, Марія Дубик вирішила заховати їх. «Бій під Крутами» поклала у стодолі поміж снопами, а вишитий рушник у скляній банці закопала в землю.
Майже пів століття вона свято берегла таємницю. До останнього жінка вірила, що прийде для України час свободи — і її рушник дочекається волі. А коли вмирала, заповіла спадщину синові Богдану та зізналася йому, де заховано найдорожчий сімейний скарб. Вишитий рушник чоловік відразу знайшов, а от картину — ні.
Нині ця реліквія служить у церкві — її у Великий піст стелять на престолі під Євангеліє.
