«Виставкові зали» львівського «Вернісажу»

Кілька років тому поверталася з відрядження додому поїздом з Вінниці. У купе зі мною їхали хлопець з дівчиною. Коли почули, що я все життя прожила у Львові, поцікавилися — чи знаю я, де у нашому місті є такий ринок «Вернісаж», на якому можна придбати весільний рушник і вишиванки для обох. Вирішили, що розписуватися будуть тільки у національних строях. Я відразу заперечила, що «Вернісаж» — це не ринок, а справжнісінький музей просто неба. Тут не лише вишиті роботи сучасних майстринь можна придбати, а й дуже старовинні сорочки. Правда, і ціни на них відповідні.
Та й не лише вишиванки. А картини які на «Вернісажі»?! Стій і дивися! Одна цікавіша за іншу. Та й антикварних речей тут колись можна було придбати — ой, як багато. Та що казати, колись на «Вернісажі» гуділо, як у вулику!

Не знаю, чи тоді ці молодята придбали на весілля сорочки, але вони мене надихнули так, що вже за два дні і я собі пішла шукати вишиванку. Очі розбігалися від тої писанкової краси. Вже й не пригадую, скільки заплатила за свою сорочку, але на великі свята одягаю її досі.

Останнім часом якось не було нагоди заходити на «Вернісаж». Аж доти, доки не з’явилася потреба. У мого знайомого незабаром ювілей. Ми з друзями вирішили купити йому вишиту сорочку.

Пригадую, ще тоді, коли купувала собі сорочку, пані, яка сама вишивала і продавала, розповідала, що на «Вернісажі» дуже багато китайського мотлоху. Тому «до компанії» запросила подругу Ірину, яка знається на вишивці. Ірина сама колись так гарно вишивала, що у неї замовляли навіть фелони для священників у церкву.

Ірина відразу показала на сорочку, що їй впала в око. Але з моїм прискіпливим характером не так просто купити. Пропоную перейтися ще тим «виставковим залом» вишиванок, може, щось цікавіше побачимо. Та й до цін придивимося.

Жіночки, які продають вишивані рушники, серветки, обруси, «доріжки», припрошують нас і пропонують свій крам. Вже померзли, хоч і надворі не так зимно. Але людей нема, ніхто нічого не купує. Та навіть не ходить «Вернісажем». Одне слово, пустка…

Жіночі сорочки можна придбати від 2500 гривень. І це не машинна вишивка! Ті вироби, що вишила машина, удвічі дешевші. Ми підійшли до одного пана з неймовірної краси сорочками. На моє запитання: «Скільки просите за ось цю?», — чоловік, навіть не знітившись, відповів: «15». «15-ть чого?», — перепитую. «15 тисяч гривень», — так само незворушно додав він. «Нічого собі!», — випалюю. «А ви вишийте таку сорочку. Повірте, за той довгий час, поки будете „класти“ хрестики, так її полюбите, що не віддасте навіть за 15».

Навпроти того пана на стільчику сиділа поважних літ бабуся.

— Дівчата, та купіть щось у мене. Он які рушнички гарні на Великодній кошичок продаю. Та я їх сама вишиваю!

Рушники і справді гарні. І ціна «не кусається» — від 700 до 1000 гривень. Така ціна, бо до Великодня ще далеко. Як відомо, тепло «підігріє» ціни.
«Ручна робота», — підтвердила Ірина. Про те, що сама вишиває, жінка нам довела — витягнула з торбинки чергову роботу і показала. Каже, думала, «покладе» кілька хрестиків, але так змерзла в руки, що не хоче нічого робити. І додала, що вишиває досі… без окулярів.

Чоловічі сорочки «стартують» від 3000 гривень. Так, можна поторгуватися і зекономити якихось 100−200 гривень. Є, щоправда, чоловічі вишиванки і по 10−12 тисяч.

Жіночі вовняні хустки з китицями, на які колись казали «шалянові», можна придбати за тисячу гривень. Шовкові - за 300. А є, як казала та пані, «хлам», то і за 250 віддадуть.

Може, як потепліє, покупців на «Вернісажі» побільшає. Бо і справді, така неймовірна краса у самісінькому центрі Львова — хоч стій і дивися!