Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Грижа майже ніколи не минає самостійно

Більшість хворих потребує хірургічного втручання

Від пупкової грижі зі значним косметичним дефектом – до гарної фізичної форми та повного відновлення. Фото РОКЛ
Від пупкової грижі зі значним косметичним дефектом – до гарної фізичної форми та повного відновлення. Фото РОКЛ

На фото — не пацієнтка з ожирінням, і провели їй не ліпосакцію. Так виглядає пупкова грижа й живіт після вправляння цієї грижі та проведеної абдомінопластики.

Жінка звернулася до Рівненсько­го обласного центру планової хірургії та трансплантології зі скаргами на випинання на передній че­ревній стінці й біль у цій ділянці. Лікарі діагностували грижу і провели пацієнт­ці герніотомію з герніопластикою — ви­далили випинання, вправили все в ана­томічне положення та зміцнили стінки черевної порожнини. На другому етапі хірурги покращили пацієнтці контури пе­редньої черевної стінки.

Всі втручання проводили з комбінова­ною анестезією. Через дві години жінка вже могла самостійно підвестися з ліжка.

Про випадок розповіли у пресслуж­бі обласної клінічної лікарні ім. Юрія Се­менюка.

Грижею медики називають патологіч­ний стан, коли вміст порожнини випина­ється крізь природні отвори або дефект черевної стінки разом з усіма її сполучнот­канинними шарами. Виглядає це як ущіль­нення або «шишка» з чіткими контурами.

Грижа може виникнути в будь-якому віці. У більшості випадків вона не минає самостійно.

Найпоширеніші причини виникнення:

  • хронічні закрепи й сильне напру­ження під час дефекації;
  • хронічне обструктивне захворюван­ня легень;
  • муковісцидоз (кістозний фіброз) — генетичне захворювання, що вражає ди­хальну, травну та інші системи організму;
  • ожиріння;
  • вагітність (особливо багатоплідна);
  • патологічне збільшення передміху­рової залози у чоловіків (аденома про­стати);
  • скупчення рідини у черевній порож­нині (асцит);
  • важкі фізичні навантаження, піді­ймання вантажів;
  • травми або операції на органах че­ревної порожнини.

Залежно від клінічного перебігу, гри­жі бувають:

  • вправимі, коли випинання можна самостійно вправити у черевну порожни­ну. На ранніх стадіях грижа може вправ­лятися сама або ж зникати у положенні лежачи;
  • невправимі (частково чи повністю);
  • защемлені, які призводять до здав­лення стінки органа, а згодом — до ішемії (розвитку некротичних змін).

Як розпізнати

  • Основним симптомом грижі є наяв­ність підшкірної «шишки» в ділянці живо­та чи паху, яка зникає, коли людина за­ймає горизонтальне положення.
  • Ще одним проявом є хворобливі відчуття у животі або паху, які зазвичай посилюються під час кашлю, фізичних навантажень тощо.
  • Гострий біль защемленої грижі час­то супроводжується підвищенням тем­ператури тіла, нудотою і блюванням.

Як лікувати

У більшості випадків грижа вимагає хі­рургічного втручання.

Операції з приводу гриж (незалеж­но від локалізації «шишки») проводять як відкритим, так і лапароскопічним мето­дами.

Під час відкритої операції хірург ро­бить розріз на шкірі у місці розташуван­ня грижі, виділяє грижовий мішок, роз­криває його й вправляє нутрощі назад у черевну порожнину. Потім грижові во­рота закривають спеціальним сітчастим імплантом, що дозволяє уникнути реци­диву.

Лапароскопічна методика передба­чає видалення грижі через кілька про­колів в ділянці живота. В один з них вво­дять лапароскоп — зонд з підсвіткою та відеокамерою, яка транслює зображен­ня на монітор. В інші проколи вводять інструменти, за допомогою яких хірург, контролюючи свої дії на моніторі, вида­ляє грижу, після чого встановлює сітчас­тий імплантат.

Цей метод є малотравматичним. Від­новлювальний період після малоінвазив­ної операції займає від двох тижнів до одного місяця.

Схожі новини