Одяг спалахнув як факел…

Ураження дихальних шляхів було настільки обширним, що чоловік не міг навіть дихати. Врятували важкого пацієнта лікарі-комбустіологи Лікарні Святого Луки. Про випадок розповіли у пресслужбі Першого медоб'єднання Львова.

Про той день 52-річний Ігор Коваль з Вінниччини не забуде, мабуть, ніколи. Щороку перед весняними свя­тами він коле кабана. Це вже стало родинною тради­цією. Так само було й цього року. Чоловік заколов ка­бана, після чого взявся його смалити, і робив це як звично — за допомогою газового балона. Але цього разу щось пішло не так — хомут зі шлангом відірвалися, і за мить одяг спалахнув на панові Ігорю неначе факел.

Каретою «швидкої» важкого пацієнта доправили до Вінницького опікового центру. А вже звідти через два дні перевезли до Львова, у Центр термічної травми та пластичної хірургії. У Лікарню Святого Луки чолові­ка госпіталізували з опіками майже половини поверх­ні тіла.

Вогонь уразив його обличчя, руки, живіт, спи­ну, стегна та сідниці. Львівські лікарі у перші ж годи­ни взялися чистити його рани від змертвілих тканин. Щоб відновити кровообіг в обпечених кінцівках, зро­били спеціальні розрізи. Пан Ігор уже не міг дихати самостійно — через опіки обличчя, шиї й дихальних шляхів у нього з’явилися набряки. Тож його довелося під'єднати до апарату ШВЛ.

Як розповів завідувач Центру Іван Рик, через три дні пацієнту провели розлоге оперативне втручання, що тривало кілька годин. На місці глибоких опіків ви­сікли некротичні тканини та одномоментно закрили рани власною шкірою чоловіка, яку взяли з гомілок, а також частково — з неушкоджених ділянок стегон і пле­чей. Такі операції вважаються надзвичайно складни­ми, тож виконують їх лише у закладах третинного рів­ня надання допомоги від опіків.

Після операції набряки зійшли, й пацієнт почав ди­хати самостійно. 80% шкіри, яку йому пересадили, прижилися (на фото). За місяць Ігорю виконали по­вторну трансплантацію. До слова, для закриття по­верхневих опіків комбустіологи використовували та­кож і ксеношкіру, тобто свинячу.

Зараз чоловік почувається набагато краще. Пере­саджена шкіра приживається, а рани — поступово го­яться. Все, про що він мріє зараз, — взяти нарешті на руки свого півторарічного сина.