Від жіночої гімназії — до банківського інституту

У будинку на проспекті Тараса Шевченка, 9, донедавна був розміщений головний корпус Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України. Але у січні 2024 року будинок купив на аукціоні Зіновій Козицький, батько голови Львівської ОВА Максима Козицького.

Будинок виставив на аукці­он Фонд держмайна України. Як писав свого часу «ВЗ», бу­дівля площею майже 1400 квадрат­них метрів на проспекті Шевченка, 9 (перебувала на балансі Інституту мо­дернізації змісту освіти) продана на аукціоні за 85 мільйонів гривень. Та­ким чином вартість квадратного ме­тра обійшлася щасливому власнику у 1600 доларів. Стартова ціна трипо­верхової будівлі на пр. Шевченка, 9, була «смішною» — 11,77 млн грн (за квадратний метр — 8,5 тисячі гри­вень, або 225 доларів). Переможець аукціону — ТОВ «АйКю Холдинг» — придбав будівлю за 85 мільйонів гри­вень, разом із ПДВ — 102 мільйони.

Від 2018 року у цій будівлі пра­цюють на правах оренди кілька фірм, пов’язаних з родинним біз­несом Козицьких. Як повідомив го­лова Фонду держмайна України Ві­талій Коваль, за роки користування держмайном орендар зробив по­кращення на понад 11 мільйонів гривень. І справді, зовні будинок в ідеальному стані.

Нагадаємо, Зіновій Козицький — у списку найбагатших бізнесменів Львівщини, має у власності підпри­ємства з видобутку нафти та газу, а також сонячні й вітрові електро­станції. Козицький-старший при­дбав на торгах не лише комерційно привабливий об’єкт, а пам’ятку ар­хітектури місцевого значення.

Ця споруда збудована 1849 року в стилі віденського класицизму та конструктивізму. Першими її влас­никами була родина Кілбінських.

Від початку 1880-х рр. будинок належав багатому міщанину Шта­лю, відповідно мав назву «шта­лівка». 1881 року будинок рекон­струювали, частину його займала Львівська філія Віденського іпотеч­ного банку. А 1886-го перебудува­ли ще раз.

1888 року сюди переїхала школа для жінок. Дім під школу подарува­ли тодішні його власники — родина Корольців. 1889 року навчально­му закладу надали ім’я королеви Ядвіґи. Шкільний рік ділився на дві частини, тривав від 1 вересня до 30 червня. Викладали польською мовою. 1904 року тут уперше по­чали писати пером і чорнилом, а до того писали олівцями на табличках. 1906-го школу реорганізували в лі­цей. Навчання у початкових (пер­ших-третіх) класах було безкоштовним. Далі треба було оплачувати 10 крон щомісяця. Малозабезпече­них учениць, а також тих, які вияви­ли особливі успіхи у навчанні, звіль­няли від оплати. При ліцеї діяли єдині в місті економічні курси. Се­ред предметів, які вивчали учени­ці, були релігія, польська, німецька, французька мови, хімія, географія, геометрія, каліграфія, гігієна, до­машнє господарство, малювання. Вивчали дівчата також бухгалтерію, науку про торгівлю та векселі, тор­гову кореспонденцію, географію торгівлі, стенографію.

Оскільки школа була жіночою, при ній діяли додаткові спеціалізо­вані відділи: моди і художньої ви­шивки, пошиття білизни і корсетів, відділ дамської кравчині, домаш­нього господарства. Працівники школи повинні були мати австрій­ське громадянство і бути лояльни­ми до влади.

1920 року ліцей став міською жі­ночою гімназією ім. Королеви Яд­віги. Кількість учениць у класі не повинна була перевищувати 45. За­галом тут навчалося близько тися­чі учениць. У хроніці Львова жіноча гімназія ім. Королеви Ядвіги зали­шила помітний слід, зробивши вне­сок у підготовку економічних кадрів. Навчальний заклад був розміщений у будинку до 1934 року. Тоді архі­тектор Роман Леваковський роз­робив проєкт перепланування — з пристосуванням приміщень гімна­зії під офіси.