Родинне гніздо на Сикстуській

Будинок на вулиці Дорошенка, 48, — невеликий і не впадає у вічі архітектурними особливостями. Але історія його дуже цікава. Перший документ у львівському архіві, що засвідчує приватну власність на будинок, від 22 січня 1852 року. Тобто будинку уже 173 роки.

Після багатьох влас­ників, у 1910−1937 ро­ках цей будинок належав Степану Федаку (1861−1937) — визначному українському гро­мадському діячеві, адвокату, організатору Комітету допомо­ги політичним в’язням та відо­мих економічних установ, «На­родної торгівлі» й Товариства взаємних забезпечень «Дніс­тер».

Степан Федак був тестем ви­датних провідників ОУН Євге­на Коновальця та Андрія Мель­ника, його син Степан Федак (псевдо «Смок») стріляв у Юзе­фа Пілсудського. Його донька Олена була одружена з керів­ником зв’язку в Навчальній ко­манді УГА Левом Шепаровичем. Нині на будинку встановле­но меморіальну дошку Степану Федаку, а провулок, що сполу­чає вулиці Дорошенка і Копер­ника, носить його ім’я. Колись вулиця Дорошенка мала назву Сикстуська. Попри біг часу, ну­мерація будинків збереглася.

Степан Федак придбав буди­нок на одній із найголовніших вулиць Львова, Сикстуській, 1910 року, за 36 тисяч корон. Тут містилася його адвокатська контора та жив він сам із роди­ною. Душею дому була дружи­на Степана Марія, донька свя­щенника Січинського. Вона не тільки брала на себе усі госпо­дарські клопоти та виховання дітей і онуків, а й була активною учасницею громадського жит­тя краю. Усі діти, а їх було вось­меро, були виховані свідомими українцями, брали участь у по­літичному житті свого краю.

Атмосферу цього дому де­тально описала у своїх спогадах онучка Степана Федака, журна­лістка Ольга Кузьмович. Вона замолоду виїхала в Америку та була редакторкою газети «Сво­бода», яка виходить у США від 1893 року. В одному зі своїх ма­теріалів Ольга називає дім Фе­даків «гніздом на Сикстуській».

Зокрема, Ольга Кузьмович описує, як у вітальні родина святкувала вінчання Ольги Фе­дак з Євгеном Коновальцем та Софії Федак з Андрієм Мельни­ком. Заходив у гості до Феда­ків і близький приятель Степана митрополит Андрей Шептиць­кий. Бував тут і Іван Франко, з яким Степана Федака тіс­но в’язали видавничі справи. У домі часто бували родини Шу­хевичів (включаючи юного Ро­мана), Нагірних, Левицьких. На межі 1921−1922 років у будин­ку Федака певний час мешка­ла організаторка та провідниця українського жіночого руху, пе­дагог та літературознавиця Со­фія Русова.

Після смерті Степана Фе­дака у 1937 році його родина була змушена покинути родин­не гніздо і емігрувати на Захід. Будівлею та усім майном за­володів спритний працівник НКВС.

Уже за Незалежності Украї­ни, 2000 року, у цьому будинку оселився один із провідних чле­нів ОУН Степан Галамай. Свого часу емігрував до Америки, жив у Канаді, а перед смертю по­вернувся в Україну. Пан Степан написав та своїм коштом видав дві книги спогадів. Помер Сте­пан Галамай у цьому ж будинку у віці 90 років. Свого часу жінка, яка знала пана Степана, роз­повіла журналісту «ВЗ», що він спочатку не знав історії цього будинку, йому про це розпові­ли пізніше.