Для Рузвельта Гітлер відразу став ворогом, а коли Трамп визначиться: путін йому друг чи ворог?

Це не буде звичний політико-філософський трактат, це буде сучасний погляд на роль особистості у тому, що відбувається в Україні. Багато хто цілком справедливо вважає, що ми, людство, стоїмо на порозі Третьої світової війни, а точніше на порозі тотального знищення людства. Неодноразово задавав питання своїм знайомим і в Аргентині, і в Австралії, чи відчувають вони загрозу ядерного апокаліпсиса з огляду на війну в Україні.

Мушу відверто сказати, що їх більше цікавить власне життя, а Україна дуже далеко, але не усіх. Є й такі, які цілком слушно зауважують, що ядерна зброя немає кордонів, і врятуватись ніхто не зможе, якщо виникне глобальна війна, і тому вони бояться божевільного путіна, який може знищити людство.

Але спочатку давайте про особистостей і їх роль в сучасному світі.

Не секрет, що глибоке усвідомлення ходу історії неминуче викликає у багатьох з нас питання ролі у ній певної особистості: чи змінила вона хід історії; чи була неминучою така зміна, чи ні; що трапилося б без цього діяча? З очевидної істини, що саме люди роблять історію, випливає важлива проблема філософії історії про співвідношення закономірного та випадкового, яка, своєю чергою, тісно пов’язана з питанням ролі особистості. Справді, життя будь-якої людини завжди зіткано з випадковостей: народиться він у той чи інший момент, одружиться з тим партнером чи іншим, помре рано чи житиме довго і т. п.

З одного боку, ми знаємо величезну кількість випадків, коли зміна особистостей відбулася навіть за таких драматичних обставин, як низка вбивств монархів чи державних заколотів.

З іншого боку, бувають обставини, коли навіть дрібниця може стати вирішальною і істотно змінити історичний хід подій. Таким чином зрозуміти від чого залежить роль особистості: від неї самої, історичної ситуації, історичних законів, випадковостей чи від усього одразу, і в якій комбінації, і як саме — дуже складно.

У будь-якому випадку важливо розуміти, що випадковість, здійснившись, перестає бути випадковістю і перетворюється на даність, яка більшою чи меншою мірою починає впливати на майбутнє. Тому коли якась особистість з’являється і закріплюється у певній ролі (тим самим ускладнюючи або полегшуючи прихід інших), «випадковість перестає бути випадковістю саме тому, що очевидна ця особистість, яка накладає відбиток на події… визначаючи, як вони розвиватимуться», — так вважав Антоній Лабріола, італійський філософ.

Зовсім скоро американський народ буде згадувати 80-річчя з дня смерті свого президента Рузвельта. Попри те, що пройшло вже майже 80 років в Сполучених Штатах, багато хто пам’ятає Рузвельта і вважає його одним із найкращих президентів.

Саме Рузвельт зробив США великою світовою державою.

12 квітня 1945 року весь світ облетіла звістка про смерть шістдесятирічного Франкліна Делано Рузвельта. Цю високу, широколобу, сиву людину, яка сміливо пішла на соціальні поступки робітникам, підняла економіку і планку матеріального життя американців на найвищий рівень у світі, Гітлер зневажливо називав «гнилим демократом», «єврейським наймитом». Цими словами фюрер розпочав свою промову у конференцзалі берлінського фюрербункера, де зібралися генерали, адмірали, міністри.

— Гнилий демократ, єврейський наймит Рузвельт, — сказав Гітлер, — нарешті згинув. Саме провидіння зробило нам приємний сюрприз. Новий президент — ним, безперечно, буде Трумен — не допустить, щоб більшовизм заволодів Європою. Зіткнення англосаксів з росіянами неминуче, волав фюрер.

Рузвельт був «м'яким» інтелігентом, поборником огидної Гітлеру гуманістичної культури та демократії. І фюрер ненавидів його за це. Він ненавидів його також за зроблений ним великий вплив на хід війни і за те, що його високо шанують у багатьох країнах, вважаючи найбільшим державним діячем двадцятого століття.

Фатальний збіг: Рузвельт і Гітлер зійшли на вершину влади в тому самому 1933-му році і пішли з життя майже одночасно — в 1945-му. Обидва вони були обрані своїми народами, обидва відстоювали приватну власність та вільне підприємництво. Але пішли різними шляхами та діяли різними методами: фюрер прагнув завоювати світ силою зброї та жорстокості, американський президент завоював світ силою розуму та людинолюбства.

І ось минуло 12 років відколи Рузвельт очолив США, а Гітлер — Німеччину. Що сталося за цей час?

Рузвельт привів Сполучені Штати до небувалого в їхній історії розквіту, Гітлер привів Німеччину до небувалого в її історії краху.

І за це теж фюрер ненавидів заокеанського супротивника. Свою промову у конференц-залі свого підземного бункера Гітлер закінчив тим, чим почав: смерть Рузвельта — гарна ознака. Сприятливий для Рейху результат війни неминучий. Німеччина переможе!

Але 30 квітня 1945 року, через 18 днів після смерті Рузвельта, Гітлер убив себе, розкусивши ампулу з ціанистим калієм і повністю знищив побудований ним рейх.

Дві особистості, які мали величезний вплив на хід історії. Одна особистість — це видатний державний діяч, який зробив максимальну користь для розвитку своєї країни, пережив Велику депресію і переміг у Великій війні навіки залишиться в історії США як видатна особистість. Друга особистість — привів свою країну до повного краху і руйнувань та залишиться в історії людства, як головний злочинець людства, який закінчив своє життя у брудній канаві своєї рейхсканцелярії.

Що їх пов’язувало? Тільки час їх політичної кар'єри. Але Гітлер для Рузвельта завжди був ворогом, якому він оголосив війну. Рузвельт попри усі складнощі, які переживали Сполучені Штати перед Другою світовою війною, ніколи не вступав у мирні чи будь-які інші переговори з агресором, тобто Гітлером, який підпалив вогонь війни в Європі і у всьому світі.

Про те, що путінський режим дуже нагадує гітлерівський, написано багато. Однак не слід забувати, що сучасні диктатори витягли багатий досвід з помилок попередників, стали хитрішими та винахідливішими.

Путін, керуючи зовсім іншою країною, ніж була Німеччина у 30-х роках минулого століття, зумів не тільки надати своєму режиму схожості з Третім Рейхом, який давно пішов у небуття, а й перевершити Гітлера за рівнем підлості та цинізму.

путін особливо ніколи не приховував своєї головної мети — відродження російської імперії. Гітлер мав на меті побудувати тисячолітній рейх, а путін російську імперію від океану до океану. Але, на відміну від Гітлера, у путіна один з найпотужніших ядерних потенціалів у світі. Уся його політика завжди була побудована на двох чинниках — страх і блеф.

путін вже немолодий, і йому мало залишилось часу для реалізації своєї мрії. Саме ця обставина і спонукала його розпочати хрестовий похід проти світового порядку. Вже одинадцятий рік в центрі Європи відбувається агресія путіна і наступ на європейські країни, а з 2022 року повномасштабна війна, найбільша після Другої світової війни. Але на перешкоді реалізації путінської агресії стала потужна антипутінська коаліція, яку очолили США при президенті Байдені.

путіна це не зупинило — він продовжував агресію і погрожував вже не тільки Україні, а й усьому світу, особливо США.

20 січня 2025 року Дональд Трамп зайняв Овальний кабінет у Білому домі, як 47-й президент США. За цей короткий проміжок часу йому вдалося майже повністю зруйнувати світовий порядок, архітектором якого був ще 32 президент Рузвельт в 1945 році.

Можна з великою впевненістю припускати, що НАТО, як головний форпост миру і стабільності у світі, більше не зможе виконувати цю функцію, оскільки президент Трамп зробив усе, щоб цей оборонний Альянс зруйнувати. Трамп разом з своїм найближчим оточенням активно руйнує стратегічне партнерство з європейськими країнами, Канадою і деякими іншими. Його руйнівна дія поширюється на єдність європейських країн, і зараз робляться значні зусилля, щоб зруйнувати і Європейський Союз. За декілька днів, після вступу на посаду Дональда Трампа, Україна із стратегічного партнера і союзника США перетворилась на країну, яка винна в тому, що путін напав. Майже усю вину путінської агресії нова адміністрація США намагається перекласти на Україну. Вперше після Другої світової війни, США не підтримали резолюцію на підтримку України, як жертви агресії, а стали на бік агресора, голосували разом з Іраном, Північною Кореєю і росією.

Складається враження, що США більше не є партнером і союзником європейських краї і України, все більше і більше переходять на бік росії. Таке відкрите і не приховане зближення нової влади США з росією, яку американський народ вважає своїм головним ворогом, в усіх колишніх друзів і соратників Сполучені Штати Штатів викликають не просто страшне занепокоєння, а відвертий шок.

Путін спускає на воду новий суперсучасний ядерний підводний атомоход з гіперзвуковими ракетами та закладає будівництво нового супер сучасного ядерного підводного човна, який значно підсилить ядерну міць путіна, а в цей час президент Трамп продовжує своє вихваляння путіна, який на його думку хоче миру. І для цього будує підводні човни, кожен з яких може одним залпом знищити Сполучені Штати. А в росії святкують перемогу, «Взятие Суджи» і створюють кілометрові черги, щоб пройти по трубі героїв Суджі.

Якесь божевілля.

Це і є сучасні особистості - Гітлер, путін і Дональд Трамп, який його називає «мій друг».

Це і є наочне підтвердження ролі особистості в сучасній історії.

Швидкими темпами руйнується довіра — основа стратегічного партнерства західних країн.

Рузвельт перед Другою світовою війною теж був у дуже складних умовах американського політичного життя, але він не став на бік Гітлера, він чітко усвідомлював, що Гітлер ворог демократії і свободи, головне зло на планеті. Рузвельт не намагався укласти з ним мир і дружбу, щоб не допустити вторгнення гітлерівських військ на територію США, адже підводні човни Гітлера вже оточили все східне узбережжя Сполучених Штатів, а добився оголошення Гітлеру війни.

А що Дональд Трамп?

У той час, коли путін щоденно здійснює бомбардування ракетами і дронами українських міст і сіл, вбиває мирних людей, руйнує житло і усю іншу інфраструктуру, яка була збудована працею багатьох поколінь українців, все менше і менше стає союзником і партнером європейських країн і все більше і більше переходить на бік агресора, для якого США — стратегічний ворог. Трамп продовжує зберігати надію на зупинення бойових дій і початок перемир’я, навіть зараз, коли путін вже особисто і публічно відмовився вести переговори з українською владою взагалі.

Таким чином, путін чітко і ясно дав зрозуміти Трампу, що усі його пропозиції по «мирному врегулюванні» війни, він ігнорує і продовжує тероризувати мирне населення України, створюючи гуманітарну катастрофу.

Попри те, що путін публічно поховав усі пропозиції Трампа і усі попередні переговори і домовленості в Ер Ріяді, Трамп поки що вичікує. Ситуацію не коментує.

Вже навіть генсек ООН висловився щодо пропозиції путіна про зовнішнє управління в Україні, пояснивши путіну, що Україна не потребує зовнішнього управління. Якщо найближчим часом Трамп не здійснить кроків щодо примусу путіна до миру, то можна буде змиритись з тим, що миротворча місія Трампа завершилась провалом.

Але почекаємо. У Трампа ще збереглись потужні важелі впливу на путіна, чи застосує ці важелі, чи обмежиться закликами до продовження переговорів.

Рузвельт одразу визначився, що Гітлер — ворог Америки, а коли Трамп визначиться: путін йому друг чи ворог?

А поки що Трамп своїми сподіваннями на можливість мирних переговорів тільки заохочує путіна до нових агресій.