Китайсько-російські стосунки. Міфи, в які ми даремно повірили

Головні висновки:

1. Ніяких васальних стосунків росії перед Китаєм нема. Як мінімум зараз. Єдине про що ми можемо говорити точно, так це про те, що Китай, починаючи з 2023 року не вважає рф тією силою з якою потрібно консультуватися при прийнятті тих чи інших вагомих геополітичних рішень. В цьому контексті варто особливо звернути увагу на те, що ціллю цієї війни для путіна було і залишається стати третім полюсом в світі (крім США та Китаю). І поки росіянам нічого не вдається, що вигідно, перш за все Китаю.

2. Китай — це 30% експорту і 34% імпорту для рф. російські втрати від торгових дисконтів для Китаю складають приблизно 25 млрд доларів в 2023 році.

3. Китай імпортує в 2023 році до 45% російської нафти, 50% золота, 64% лісу. 70% російського ринку автомобілів, 30% спецтехніки 20−45% різного виду електроніки — це Китай.

4. Банківська стратегія Китаю проста: максимальна наростити розрахунки в юанях і перевести максимальну кількість російських банків на китайські платіжні системи. Але навіть зараз, для рф, при товарообігу з третіми країнами 25% розрахунків — це юань. Це в рази більше ніж до 24.02.22, але все ще не критично. Підключення російських банків до китайської платіжної системи на. середину 2023 року — 9%.

5. Стратегія Китаю наступна — з максимальним дисконтом купувати сировину і з максимальною маржинальністю продавати свої товари. Головна економічна ціль — зробити протягом наступних двох років максимально залежними від Китаю цілий ряд ключових галузей рф, не ставши в жодній із галузей критично залежним від рф. рф це прекрасно розуміє і пробує не впасти у цю залежність, шукаючи інші ринки збуту і впроваджуючи сірі схеми по обходу санкцій.

6. Сценаріїв розвитку є три:

• інерційний, коли все йде так, як іде зараз. І тоді справді, протягом двох років залежність рф від Китаю в кількох надважливих галузях (перш за все нафтогазовій, лісовій, телекомунікаціях і складному машинобудуванні) може стати критичною, хоча навіть тоді говорити про васалітет не доводиться;
• кооперація, яка передбачає зону вільної торгівлі і перетворення рф на частину китайської економіки. Хоча поки цей сценарій виглядає мало реальним;
• — повернення рф до вільної торгівлі з Заходом. І цей сценарій передбачає мирні переговори і певні поступки рф.

Поки, перший і третій сценарії (можливо, якийсь гібрид із них) виглядають, як найбільш реалістичні. При цьому, виходячи із економічної доцільності, Китаю, в найближчі пів року, точно не потрібне перемирʼя. Щодо подальших дій Китаю, то тут багато чого буде залежати від того, чи відбудеться спроба зближення рф з колективним заходом. У цьому випадку Китай також спробує зіграти в посередника.

Щодо України, то Китаю потрібне збереження незалежної України з обовʼязковим виходом до Чорного моря (Китай перш за все цікавить земля, в плані продовольчої безпеки та можливість оперувати, як мінімум один портом, який був би логістичним хабом).

Джерело