Референдум як паличка-виручалочка
Не знаю, що спонукало прем’єр-міністра Арсенія Яценюка виступити з заявою про всенародний референдум щодо змін до Конституції, зокрема в частині децентралізації. Чи справді раптом прозрів, що Мінські угоди небезпечні для майбутнього України? Чи банально вирішив рятувати свій рейтинг, розуміючи, що переважна більшість українців не підтримує “особливий статус Донбасу”? Зрештою, це не має принципового значення. Ідея про референдум, як на мене, рятівне коло, за яке президент Порошенко мав би схопитися. А то Україна ризикує програти цю цинічну гібридну війну.
Здається, вже всім зрозуміло, що так званими Мінськими угодами Україна загнала себе у глухий кут. У разі виконання пункту про “особливий статус” та “проведення виборів” на окупованих територіях, Україна отримає гангрену, яка буде заражати, отруювати, а відтак нищити весь організм. Ми цю гангрену будемо лікувати все життя, без жодних шансів коли-небудь її вилікувати. Саме цього домагається Путін, аби повісити на Україну гирю, яка б тягнула державу на дно. Зрозуміло, ніякого спокою після виконання Мінських угод на Донбасі не буде. Все лишиться приблизно на тому самому рівні, лише Україні доведеться цей анклав бандитизму годувати. Наслідки неважко передбачити. Красномовний приклад — доля Криму.
Якщо Україна не виконає своїх зобов’язань, під якими начебто від імені держави підписався Леонід Кучма, то це дасть підстави Заходу “вмити руки”, зняти санкції з Росії з формулюванням “Україна сама винна, бо не виконує Мінських домовленостей”. Та залишити нас сам на сам з агресором. Складається враження, що для Заходу завдання номер один — це ілюзія миру будь-якою ціною, аби мати привід зняти санкції з Росії. Дуже вже хочеться відновити російський ринок. А оскільки на Росію тиснути без сенсу, вона все одно обдурить, і Захід, схоже, з цим змирився, то тиснуть на Україну як на слабшого і більш піддатливого партнера.
Не можу зрозуміти одного: чому Порошенко погодився на Мінські домовленості? Невже не бачив, які міни під суверенітет України там закладені? Можливо, з переляку. Путін шантажував його повномасштабним наступом, погрожував, що “через два тижні російські війська будуть у Києві”, а Захід, який також перелякався не на жарт, нашіптував Порошенкові, аби погоджувався на “менше зло”? Як би там не було, але йти далі на поводі Росії категорично не можна. Україні треба негайно “зіскакувати” з принизливих Мінських угод. Референдум — сильний, а може, за нинішніх обставин єдиний аргумент перед Заходом, чому парламент не готовий проголосувати за зміни до Конституції, передбачені Мінськими угодами. Бо цього не хоче український народ. Підтримка Мінських угод в українському суспільстві зменшилася із 34% у березні 2015 року до 16,1% у листопаді. Про це свідчать результати опитування Центру імені Разумкова. А саме народ є носієм влади в державі. І ніхто, крім народу, якому жити у цій державі, не має права вирішувати, яким буде державний устрій. Принаймні точно це не в компетенції якоїсь там “мінської групи”, куди входять одіозні особи з сумнівними повноваженнями.
Як на мене, нехай краще на Донбасі триває заморожений конфлікт, де бойовики переб’ють одне одного, ніж отримаємо легальну місцеву владу в особах Плотницького і Захарченка. До речі, самі бойовики, схоже, не дуже поспішають легалізуватися за мінським сценарієм. Оскільки вони досі не припиняють вогню, це свідчить про те, що вибори “за українськими законами” їм також не надто потрібні. Їх цілком влаштовує нинішній статус-кво. І тут вони мимоволі підіграють Україні, яка може не виконувати своєї частини зобов’язань, принаймні поки з боку бойовиків не припиняється вогонь. Важко собі уявити, що українські депутати голосували б за скандальні зміни до Конституції під канонаду важкої зброї на Донбасі.
Зрештою, не розумію, чого ми так переймаємося цими Мінськими угодами. Під ними навіть не стоїть підпис президента чи прем’єр-міністра. Зібралась якась технічна переговорна група, щось там тишком-нишком вирішила, щось підписала, і тепер весь світ носиться з цим документом як з писаною торбою. Росія зухвало порушила Будапештський меморандум, який підписали президенти від імені своїх країн. Так само Путін начхає і на пункти Мінських угод, які мали би виконувати Росія та підконтрольні їй бойовики. Натомість президент Росії з менторським виглядом наполягає, аби Україна негайно виконувала свої зобов’язання, взяті у Мінську. І Порошенко як ошпарений, на догоду Путіну, усіма правдами і неправдами намагається змусити Верховну Раду наступити собі на горло. Єдина надія, що президент так вміло блефує. Тоді референдум — це паличка-виручалочка.
