Передплатити Підтримати

«Комусь із політиків-чиновників мало своїх будинків – захотіли палацу!»

Працівники психлікарні «Заклад» бояться рейдерів, які можуть заволодіти колишнім графським маєтком, де нині лікують душевнохворих. Представники влади заперечують ці страхи

Будівля психлікарні «Заклад», колишнього сиротинця графа Скарбека, довкола якого серед медиків розгорілися такі драматичні пристрасті.

У найближчі дні майже півтисячний колектив комунального некомерційного підприємства Львівської облради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» збирається страйкувати. Медики апелюють до президента, навіть готові перекрити міжнародну автотрасу «Київ — Чоп». До таких відчайдушних кроків їх підштовхує намір чиновників шляхом підозрілих реорганізацій «розчинити» цю установу, поглинути її. А у майбутньому, кажуть «закладівці», — захопити, продати у приватні руки цінну пам’ятку культури та історії, якою є її приміщення.

Психлікарня «Заклад» розташована в одно­йменному селищі Мико­лаївського району, за 30 км від Львова. Притулком для людей з порушеною психікою, алкоголь­ною і наркотичною залежністю стали колись розкішні апарта­менти палацу графа Станіслава Скарбека. Цей знаний галиць­кий землевласник багато буду­вав, зокрема за його кошти спо­руджено у місті Лева будинок, в якому нині Національний театр Заньковецької.

Скарбек був ще й знаним ме­ценатом. Продав частину своїх статків (три містечка і 28 сіл, зві­ринець) і за австрійським про­єктом збудував біля районно­го Миколаєва величний палац із вишуканим парком, водоймою — архівні гравюри передають піднесену ауру, яка тут панува­ла. Шукати натхнення у твор­чості сюди приїжджали бага­то знаменитостей. З приходом перших і других «совітів» палац Скарбека розграбували, а зго­дом перетворили його у психлі­карню.

Там, де колись збиралося ви­соке товариство, нині поверта­ють до повноцінного життя тих, хто мимоволі опинився на його узбіччі. Швидше одужати їм до­помагає мальовнича приро­да. Хворих ставлять на ноги не тільки ліками, сучасними реабі­літаційними процедурами, а й створенням щораз кращих по­бутових умов, залученням до високого. Пацієнти «Закладу» вишивають, малюють, співають, майструють, беруть участь у ви­ставках, багато читають. А ще виступають у власному театрі «Госпітальєри». У розпал росій­сько-української війни вони ра­зом з працівниками плели мас­кувальні сітки для наших воїнів…

Родичі психічнохворих (осо­бливо з віддалених точок облас­ті) дуже задоволені, що їхніми близькими так добре опікують­ся у «Закладі». Тому з тривогою сприйняли чутки, що ця лікарня перестане функціонувати. А такі побоювання є.

У Львівській облраді підготу­вали проєкт рішення про приєд­нання «Закладу» (а нині він має статус окремої юридичної осо­би) до обласної психлікарні, що на вул. Кульпарківській. Як ви­пливає з депутатських черне­ток, робитимуть це «з метою підвищення якості та доступ­ності медичного обслугову­вання населення, підвищення ефективності використання бю­джетних коштів». Автори цьо­го задуму уже прописали, що «Кульпарківська» (так скоро­чено називають обласну псих­лікарню у Львові) стане… пра­вонаступником майна, прав та обов’язків «Закладу». Навіть не взяли до уваги те, що ця псих­лікарня розташована на землях Тростянецької об’єднаної тери­торіальної громади, а палацові приміщення є власністю Мико­лаївської райради, це майно пе­ребуває в оперативному управ­лінні лікарні…

Цікаво, що проєкт цього рі­шення з’явився невдовзі після того, як «Заклад» з інспекцій­ною поїздкою відвідала ке­рівник департаменту охо­рони здоров’я Львівської облдержадміністрації Ірина Микичак. Вона так була захо­плена побаченим там, що вве­чері після свого відрядження відреагувала у фейсбуку на­тхненним постом з фотографі­ями.

— Пані Ірина написала, що, мовляв, наша лікарня — бідна, але у ній чисто, спокійно, па­цієнти задоволені, щасливі, — розповідає кореспонденту «Ви­сокого Замку» член профкому «Закладу» Тетяна Микитка. — Сказала, що наші працівники — взагалі світлі люди з відкрити­ми серцями. Розхвалила нас за те, що так підняли лікарню, ска­зала, що нас треба підтримува­ти, допомагати нам. Ні словом не обмовилася про якісь органі­заційні зміни. А через два дні ми дізналися, що є проєкт рішен­ня облради про фактичну лікві­дацію «Закладу»… Навіщо роз­формовувати успішну лікарню? Тепер, щоб замінити лампочку чи ліквідувати можливу аварію на водогоні, нам потрібно буде їхати за дозволом до Львова?..

— Те, що «Заклад» є успіш­ною лікарнею, підтверджують і представники благодійного фонду Генрі Ноуена, які допо­магають їй, — приєднується до розмови депутат Тростянець­кої сільської ради одноймен­ної територіальної громади Ігор Соснило. — Нема ніякого — ні фінансового, ні медичного, ні соціального — обґрунтуван­ня для ліквідації «Закладу». Від нього нічого не виграє ні дер­жава, ні пацієнти, ні колектив лі­карні. Ні територіальна грома­да, яка від цього об’єкта щороку отримує у свій бюджет 3,5 млн грн надходжень. На засіданні комісії облради був представ­ник нашої об’єднаної тергрома­ди по госпітальному округу Бог­дан Чечотка, він же — головний лікар психлікарні на Кульпарків­ській. Але замість того, щоб об­стоювати інтереси громади, він іде всупереч їм…

Оком на палацові приміщен­ня «Закладу» накидали уже не раз. Прихватизувати їх, з подачі одного з нардепів-медведчуків­ців, хотіли перед Помаранчевою революцією. Громадськість не дала. Нова спроба під благими намірами заволодіти перепро­фільованим палацом Скарбека була у 2007 році. Зараз маємо «спробу номер три»…

— Лікарню «Заклад» свідомо руйнують! — спересердя каже ще один з її працівників. — Ми запитували обласне керівни­цтво, чому нас не приєднати повноцінною, з окремим юри­дичним статусом, структурною одиницею — так, як зробили це у Києві, Вінниці? Навіщо роби­ти нас чиїмось придатком-хвос­тиком? «Покращення медобслу­говування»? У нас є категорія хворих, яких госпіталізували за рішенням суду. У випадку зміни юридичної адреси лікарні цих людей, навіть якщо вони жити­муть у Миколаєві, лише за два кілометри від психлікарні «За­клад», треба буде спочатку вез­ти до Львова, оформляти там іс­торію хвороби, а потім везти до нас. Яка тут логіка? Це «поліп­шене медобслуговування»? Аб­сурд!

— Не інакше, хтось задумав провернути велику аферу! — продовжує тему інший співро­бітник «Закладу», який через ризик відомчих репресій не на­звав свого прізвища. — Багато спритників зараз практикують таку цинічну рейдерську схему: спочатку об’єкт приєднують, потім кажуть, що він «працює не так, як треба», «не виконує план». Цей підрозділ скорочу­ють, потім ще раз зменшують, ще раз. А далі — анулюють його. У нашому випадку 450 ліжко­місць «Закладу» можуть скоро­тити на 100, потім ще на стіль­ки ж. А потім скажуть, що таку мізерну кількість хворих не вар­то обігрівати у великому примі­щенні «Закладу». Переведуть пацієнтів до Львова, а історичну будівлю палацу Скарбека про­дадуть за безцінь.

— Чи хтось перевіряв, кому, за які гроші продавали приміщен­ня тублікарні, шкірвенерологіч­ного диспансеру, що у центрі Львова? — каже ще один пра­цівник лікарні. — І чи не було там «відкатів»? Так само, боїмося, станеться з психлікарнею «За­клад». Маємо підозру, що пала­цом Скарбека хочуть заволодіти відомі на Львівщині політики-бізнесмени. Після відвідин «За­кладу» один чиновник прямо сказав: «Із цього приміщення аж проситься зробити якийсь су­перготель!». А чом би й ні? — є 12 гектарів землі, парк. Комусь вже мало його великих будинків — хоче палацу. Вся ця затія аж смердить аферою!

Львівська влада має довес­ти, що це не так. Чергову сесію Львівської обласної ради, де ви­рішуватимуть долю «Закладу», за попередніми даними, запла­новано на 8 жовтня.

Коментар для «ВЗ»
Ірина Микичак, директор департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації

Ніяких рейдерських захоплень і навіть намірів таких щодо «Закладу» немає і не було.

Будівлю «Закладу» було споруджено для сиріт, вона мала со­ціальне призначення. Цей заповіт графа Скарбека ніхто порушу­вати не збирався колись, а тепер — тим паче. На моє переко­нання, у «Закладі» має бути розміщено повноцінну психіатричну клініку з якісним медобслуговуванням. З часом психлікарня на Кульпарківській буде зменшуватися і поволі переходити у при­міщення «Закладу». Ми про це говорили на зустрічі з нашим про­відним психіатром — професором Фільцом — і з колективом.

«Заклад» і психлікарня на Кульпарківській дублюються. І там багато хворих, і там. Але значна частина хворих і там, і там не по­винна лежати довго, бо немає таких медичних протоколів, щоб пацієнт жив у лікарні. Кошти витрачають для адміністрації однієї установи і для адміністрації іншої, для бухгалтерії однієї устано­ви і для бухгалтерії іншої. Тобто кошти розпорошують — як наслі­док, страждають пацієнти. Нормальних, якісних умов немає ні в одному приміщенні, ні в іншому. Ми зацікавлені об’єднати ці лі­карні в одну юридичну особу, зробити міцне, сильне управлін­ня (у «Закладі» взагалі нема керівника, важко сказати, хто ним може стати там). Нам важливо зміцнювати матеріальну базу. У тому ж «Закладі» порожній цілий поверх. А ми могли б пацієн­тів з переповненого «Кульпаркова» переміщати до «Закладу». Але коли ці лікарні є окремими юридичними особами, коли роз­почнеться реформа, між ними виникне серйозна конкуренція. Внаслідок цього потерпатимуть пацієнти — бо і в одній лікар­ні боротимуться за нього, і в іншій — теж. Ні там не буде «люд­ських» умов, ні там.

Ще один нюанс. Лікарі, які працюють у «Закладі» (їх там дуже мало), мимоволі менше бувають на різних професійних конфе­ренціях, у них дуже маленьке лікарське середовище. Натомість на «Кульпаркові» лікарів у рази більше. Ця установа — з кафе­дрою, там відбуваються навчання, тренінги, обміни досвідом.

Ми зацікавлені у тому, щоб краще розвивалася психіатрич­на служба. Вже приєднали до «Кульпаркова» психіатричний дис­пансер у Червонограді — чи чули ви хоч один протест звідти? У них було 33 копійки на лікування пацієнта, а зараз — у рази біль­ше. Хочемо ще приєднати відділення у Дрогобичі. Нам дуже важливе централізоване управління, централізований розвиток і правильне використання коштів.

Розповіді про рейдерське захоплення — чиїсь фантазії. Нехай покажуть нам на того, хто начебто хоче «Заклад» купити!