Брюґґе називають північною Венецією

А усю Фландрію можна оглянути з висоти 83-метрової вежі

Нині на географічній карті Європи немає такої країни, як Фландрія. Її історія драматична. Упродовж віків фламандці відчайдушно боролися за незалежність. Країна була під протекторатом Франції, Іспанії, Англії і навіть під австрійськими Габсбургами. На її території майже 200 років тому засновано державу Бельгію. Проте частина жителів Бельгії розмовляє фламандською мовою. Відомі в Європі фламандські міста торгівлі і ремесел — Брюґґе, Ґент і Антверпен, що згадуються у літописах ще в VІІ столітті.

Моє знайомство з Фландрією розпочалося з подорожі до Брюґґе.

Це було перше місто, яке я відвідала у Бельгії. До­рогою до нього з цікавіс­тю розглядаю пейзажі за вікном автобуса. Довкола рівнина, де- не-де однотипні одноповерхові цегляні будиночки під високим дахом із черепиці з низьковбу­дованими вікнами. І пасовись­ка різномастих корів. Жодних помпезних віл, ніяких садків. Все скромно і надзвичайно до­глянуто.

Екскурсія у Брюґґе розпоча­лася з огляду будівель Бегіна­жу — общини жінок-бегінок, які присвятили себе Богові, але не прийняли чернецтва.

Брюґґе — невелике міс­то. У центрі короткою вули­цею об’єднані дві площі: Місь­ка з ратушею і базилікою Святої Крові Христової, Палацом пра­восуддя і Ринкова з торговими рядами і сторожовою вежею- беффруа. Всю Фландрію мож­на оглянути, піднявшись 366 сходинками нагору 83-метро­вої вежі.

Найціннішою пам’яткою Брюґґе є базиліка Святої Кро­ві Христової, що збудована у ХІІ ст. На другому поверсі роз­ташована розкішно розписана церква з готичним вівтарем, а справа від неї — капли­ця, в якій зберігається рака з кров’яними мощами Ісуса Христа. Мощі привезені з Єру­салима ще в ХІІ ст. У трубці з гірського кришталю зберіга­ється просякнута кров’ю Спа­сителя овеча вовна. Трубка з двох боків запаяна золоти­ми нитками. У каплиці збудо­вано вівтар, на якому вистав­ляють святу реліквію. Мені пощастило: того дня релік­вія була доступна для огляду! Сходинками вівтаря піднялася до підвищення, на якому ле­жала реліквія. Навпроти сидів священник, і жодної охорони. Я не наважилася доторкнути­ся до святині. Лишень помо­лилась. Священник подарував буклетик із зображенням ре­ліквії. Серед численних свічок біля вівтаря горіла і запалена мною свічка.

Щороку на свято Вознесін­ня Господнього відбувається багатолюдна хода на честь мо­щей Святої Крові. Реліквію ви­носять у спеціально виготов­леній раці. Зроблена вона із золота і срібла, прикрашена дорогоцінним камінням і є нині шедевром ювелірного мисте­цтва. Під час ходи можна поба­чити костюмовані сцени на бі­блійну тематику.

Поруч із базилікою розташо­вана найдавніша і найгарніша у Фландрії ратуша. На другому поверсі є готична зала, або зала ради. Вхід до неї коштує п’ять євро. Зала чудова. На стінах картини з історії Брюґґе, а вго­рі — напрочуд гарні стрільчасті позолочені дерев’яні склепіння.

Решту вільного часу при­святила прогулянці містом, яке є своєрідним музеєм просто неба. Період розквіту Брюґґе припадає на ХV століття, коли місто було визнаним світо­вим морським портом. Части­на будівель того часу зберегла­ся донині. Подивитися є на що. Тим більше, була рідкісна для Брюґґе сонячна тепла погода. У центрі міста — строкаті натов­пи туристів, сувенірні крамни­ці і магазинчики з мереживом, яким здавна славилося Брюґ­ґе. Але варто відійти від центру, і опиняєшся на затишних ву­личках, де рідко трапиться пе­рехожий. Зачаровують готичні будиночки, які виглядають мов декорації до казкової вистави. Вони мають високий ступінчас­тий фасад, кожен будинок роз­мальований в інший колір, має різну форму вікон і вишукане оздоблення. Насправді вони виглядають як картини в каме­ні. Про Брюґґе справедливо ка­жуть, що це легенда у світі про­зи.

Місто пронизане каналами, якими можна доплисти до узбе­режжя Північного моря і до Ґен­та. Недарма Брюґґе називають північною Венецією. Вода у ка­налах на сонці виблискує сіро- зеленим оксамитом і підходить впритул до стін будівель. Час­то каналами снують великі мо­торні човни з туристами. Дуже хотіла також покататися, але шкода було часу, щоб стояти у черзі. У місті — десятки мостів, є серед них розвідні, щоб могли заходити морські судна. Набе­режні рясно прикрашені квіта­ми. Краса неземна! Одне сло­во, Брюґґе справило враження камерного романтичного міста.

Продовження подорожі — в Антверпен та Ґент — читай­те у наступних номерах «ВЗ».