Передплатити Підтримати

Львівські дахи — як оцинковане відро

Місто Лева втрачає cвій історичний шарм через некоректне покриття будинків

Відреставрований будинок на вул. Краківській, 34, «виїдає» очі блискучим бляшаним дахом.

Під час останньої прогулянки історичним центром Львова у вічі впали нові блискучі бляшані дахи на будинках-пам'ятках. Якось не в’яжеться така реставрація з автентичним іміджем міста Лева… Наприклад, ріже очі дешевий вигляд блискучого білого металу на щойно відреставрованому будинку на вул. Краківській, 34 (фасадами будинок виходить на вулиці Краківську, Гавришкевича і Гонти).

Кам’яниця, збудована на початку XIX ст., так довго стояла без ремонту, що на неї було страшно дивитися. Те­пер тут все — супер. Крім даху, який нагадує металевий паркан.

Подібний бляшаний дах вста­новили нещодавно на пам’ятці архітектури ХVIII століття — так званому Будинку органіста, що на площі Звенигородській, 8. Досі тут був черепичний дах, а будинок був дуже зруйнований. Білий бляшаний купол з’явився на історичному будинку «Круче­ні стовпи» (на розі вулиць Фран­ка та Левицького). А на площі Ринок, 36, просто в історичному центрі міста встановили… мід­ний дах. Оце тобі середньовіч­ний архітектурний ансамбль!

Ситуацією із «даховою вакха­налією» обурений і львовозна­вець, засновник популярного краєзнавчого ресурсу «Фото­графії старого Львова» Роман Метельський.

«Замість автентичного по­криття будинку ставити деше­ве і неякісне — це все одно, що на „Мерседес“ чіпляти двигун від „Запорожця“, — каже Роман Метельський. — Це нонсенс. У старовинному Львові старі дахи були мідні, і з часом цей колір мінявся на зелений, але гар­ний відтінок. А сучасний Львів, якщо подивитися згори, осо­бливо на ті будинки, що відрес­тавровані нещодавно, виглядає як оцинковане відро. Львів втра­чає шарм середньовічного міс­та. Псується весь історичний ансамбль. Львів перетворю­ється на архітектурне одоро­бло. Знімають старе покриття, а нове — спрощують. Якісь ці­каві деталі, елементи орнамен­ту забирають, і виходить неякіс­на „ксерокопія“ того, що було. До архітектурної реставрації бу­динків, дахів треба підходити дуже обережно. Треба акуратно дотримуватися тих технологій, які були використані при будів­ництві, були закладені автора­ми й архітекторами 100 чи біль­ше років тому. Якщо на будинку був мідний дах, там треба ста­вити новий мідний дах, де була черепиця — має бути черепиця. Це не проблема зробити. Зараз є сучасні технології. Наприклад, нова черепиця може повністю виглядати як стара, максималь­но відповідати автентичному ко­льору і вигляду, але бути полег­шеною. Це особливо придатне для старих будинків, де можуть бути вже зношені перекриття. Зараз бляхою дахи покрива­ють, але з таким самим успіхом можна мідними листами вкри­ти. Ясна річ, на матеріалах за­раз всі економлять. Більшість спеціалістів, які можуть зробити якісний дах, теж дорого кошту­ють, і вони не завжди є у Льво­ва. А львівська влада стараєть­ся використати п’яного „дядю Васю“ з молотком у руках, і його засобами та ресурсами прово­дити реставрацію історичних будинків. Наприклад, на вулиці Київській зараз активно масово оцинковують дахи. Про це тре­ба кричати. Ніхто ні на що не ре­агує…».

Історичний екскурс в істо­рію покриття львівських дахів для «ВЗ» провела начальник управління охорони історич­ного середовища ЛМР Лілія Онищенко. «Чомусь всі вважа­ють, що у Львові мають бути од­накові дахи, так як це є, напри­клад, у середземноморських містах, — каже пані Лілія. — Там всі дахи — під черепицею одна­кового кольору. Це дуже гарно виглядає. Але там так завжди було історично. У Львові ситуа­ція із дахами інша. У середньо­вічному Львові більшість дахів у житлових будинках була з ґонта (дерев’яні дощечки. — Авт.). Від­повідно вона була сірого кольо­ру, який з часом тьмянів і ставав майже чорним. Храми також по­кривалися ґонтом, ґонтом навіть покривали куполи. Львів посту­пово багатів, і на храмах поча­ли з’являтися дахи з міді. І тіль­ки у XIX ст. з’явилося розмаїття дахів. Тоді, після великих пожеж у Львові, було прийнято рефор­му — ґонт у середмісті заборо­нили як легкозаймистий мате­ріал. Усіх містян зобов’язали перекрити дахи вогнетрив­ким матеріалом, черепицею, або цинковою бляхою. І те, і те було дороге, тому власники кам’яниць всіляко пручалися і розповідали, що вони не можуть цього зробити. Відтак магістрат їх штрафував, тому врешті-решт усім довелося поміняти дахи на черепичні або бляшані.

Яка різниця між цими матері­алами? Черепиця мусить мати відповідний нахил даху — такий, щоб черепиця, яка зачіпляється одна за одну, не злетіла. Якщо дах дуже стрімкий, не мож­на ставити черепицю, а тіль­ки бляху… Будинки, наприклад, на площі Ринок, які раніше були під ґонтом, покрили черепицею. Ті будинки на площі Ринок, які в XIX ст. мали надбудований чет­вертий поверх, часто покрива­ли бляхою. Бляха була оцинко­вана, або цинкова. Тоді це було досить дорого. Бляха була гру­ба, особливо за Австрії.

Я щойно була на даху церк­ви Святої Трійці на вулиці Тер­шаківців. Там йдуть реставра­ційні роботи. Ми дивилися на купол і на бляшаний дах. Бляха там цинкова, історична, груба, прострілена в багатьох місцях кулями. Бляха була дуже по­пулярним матеріалом у Льво­ві. Історично цей матеріал у XIX ст. дуже широко застосовував­ся. На Краківській, 34, теж була бляха, але вона вже поіржавіла, тому її поміняли. Проблема є, тому що ця бляха не має такої кількості цинку, як колись, і до­волі тонка. Інакшої бляхи важ­ко дістати. Хіба що титан-цинк (сплав титану і цинку). Це до­рогий матеріал, він за ціною приблизно такий, як мідь. В окремих випадках його також застосовують на історичних бу­динках. Але бляха — цілком до­пустимий матеріал для покрит­тя історичних будинків".

— Дах на Краківській, 34, виблискує так, що аж очі ви­їдає…

— Бляха з часом темніє. По­дивіться, на площі Міцкевича, 6/7 (будинок на розі із вул. Ко­перника, там, де казино «Спліт». — Авт.), де також поміняли дах, спочатку він блищав, а зараз вже потьмянів. Церкву Св. Ми­колая вкрили мідною бляхою. Спочатку дах був дуже блиску­чий, але з часом запатинував­ся і не блищить. Тому краще хай спочатку блищить, а потім по­темніє, ніж поіржавіє. Ми не до­пускаємо, щоб наші ЛКП роби­ли дахи на будинках-пам'ятках із профільованого профнасти­лу (гофрований сталевий лист. — Авт.). Хоча часто наші жеки це роблять, щоб швидше зроби­ти, бо мешканці скаржаться, що протікає дах. Також не кладемо металочерепицю (легкий покрі­вельний матеріал з оцинкованої чи алюмінієвої бляхи, вкритий пластиком. — Авт.). Бо це таке саме, як пластикові вікна.

— Чому відреставрований будинок на площі Ринок, 36 вкрили мідною бляхою? Хіба це автентичний вигляд?

— Власник міг собі дозволи­ти поставити мідну бляху. Бо вона краща, ніж оцинкована. Іс­торично на цьому будинку була звичайна бляха. Але якщо ми допускаємо заміну звичайної бляхи на титан-цинк, то можна міняти і на мідну бляху. Тому що це дуже довговічний матеріал.

Довідка «ВЗ»

Бляха, або жерсть — тонкий листовий метал, покритий оло­вом або цинком. Товщина бляшаного листа 0,08 — 0,90 мм. Най­більш поширена біла бляха, покрита оловом. Не вкрита оловом бляха називається «чорною». Бляха оцинкована — сталевий лист із двостороннім покриттям цинком. Сьогодні листова оцинков­ка широко застосовується в покрівельних роботах і для обли­цювання, створення водостічних та водопровідних систем, при зведенні огорож тощо. Оцинкований лист має високі показники антикорозійності та зносостійкості.