Прощальний «фізкультпривіт» від фізкультдиспансеру?

Віллу Франц, де міститься обласний лікарсько-фізкультурний диспансер, хочуть продати. Хто ж поклав око на цей палац?

Черговий львівський історичний палац опинився під загрозою «перепрофілювання з подальшими планами на приватизацію». Йдеться про приміщення Львівського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру, що на куті вулиць Мельника та Коновальця, в елітному районі «Новий світ». Розкішний палац у стилі необароко, з прилеглою територією площею 0,25 га, трьома гаражами, садом і сауною у підвалі. Пам’ятка архітектури зі збереженою ліпниною, кахлями, дерев’яними сходами, відремонтованими мансардою та дахом.

«Для кого за бюджетні гроші готують палацик на Коновальця, 47?»

У 90-х роках тривалий час на це приміщення претендувало Генконсульство Російської Федерації у Львові. Але тоді львівська влада не пішла на те, щоб віддати «москалям» цю віллу… У лікарсько-фізкультурному диспансері, який тут міститься, проходять лікування та реабілітацію члени збірних спортивних команд України, учні дитячо-юнацьких спортшкіл, шкіл вищої спортивної майстерності, училища фізкультури, ветерани та інваліди спорту. Під диспансерним спостереженням тут перебувають 37 тисяч 719 осіб.

Про те, що функціональне призначення палацу може змінитися, першою повідомила депутат та екс-перший заступник голови Львівської облради Парасковія Дворянин (фракція «Самопомочі»). Вона відвідала приміщення і написала на своїй сторінці у ФБ: «У диспансері, який, погоджуюсь, має маленькі, не завжди пристосовані кімнати, є облаштовані тренажерами зали, медобладнання і добрі фахівці. Нова котельня, яка суттєво економить газ. Що пропонують натомість? Переїхати диспансеру якнайшвидше на вулицю Б. Лепкого, у колишню, меншу за площею і занедбану поліклініку. Чи таким затратним для бюджету є диспансер? Зокрема, 7300 грн. щомісяця на ліки і приблизно 1 літр бензину на день на 15-річну машину. Цікаво, що в червні диспансеру виділили 1 мільйон грн. на виготовлення проектно-кошторисної документації, якої вони не замовляли, і на реконструкцію будівлі, про яку тут теж не знають. То для кого за бюджетні гроші готують палацик на Коновальця, 47?!».

«Пані Парасковія, мабуть, не розібралася. Я вам скажу, яка реальна ситуація, — розповів «ВЗ» заступник голови Львівської обласної ради Володимир Гірняк. — У мене був головний лікар диспансеру, він каже, це приміщення не підходить для надання тих функцій, що їм потрібні, або підходить не в повному обсязі. Я особисто поїхав, подивився — справді, це колишній панський особняк, він їм не зовсім підходить. Тому зараз розглядаються різні питання, щоб диспансер перевести в інше місце. Але, враховуючи, що ці питання не вирішені, невідомо, що робити з цим будинком. Безумовно, будемо радитися із громадськістю, депутатами, як можна використати це приміщення, а тоді будемо приймати рішення.

— Пане Володимире, але ви ж розумієте, що це шикарний палац, і хтось хотів би його мати собі?

— Шикарний палац, але… що там робити? Це ж пам’ятка архітектури. Я вам скажу відверто — інформації, що його хтось хоче собі забрати, я не чув.

— Там, наприклад, можна було би зробити музей, галерею.

— Давайте подумаємо, куди нам вкладати кошти — в музей? Але нам зараз треба купити сто «швидких». Якщо треба вкласти 50 мільйонів грн., то на них можна створити 5 реанімомісць, і вони щодня будуть рятувати дитячі життя. Тут треба думати. Ніхто ще не аналізував, скільки коштів треба вкласти у реставрацію палацу. Має бути оптимальність, адекватність і відкритість цих всіх процесів.

Головний лікар обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру Степан Середа розповів «ВЗ»: «Офіційно я не казав, що це приміщення мені не підходить. Але я ніколи не стояв на тому, щоб воно належало суто медицині. Я розумію, що це пам’ятка архітектури. Влада, можливо, спеціально, можливо, ні, не фінансує ремонт цього приміщення належним чином. Бачу, що будинок помаленьку нищиться. Бо тільки на зовнішній ремонт треба великі кошти — у межах 8 млн. грн.

Я вже давно владі заявив, що і я, і колектив готові віддати це приміщення, а перейти в інше — сучасне і нове. Інших варіантів нема. Жодні обміни «шило на мило» мене не цікавлять. Але є деякі представники депутатського корпусу, які вважають, що треба палац продати, а нам переїхати на вул. Лепкого. Мовляв, там є поліклініка, ми вам там зробимо добрий ремонт… Але там абсолютно непридатне приміщення для диспансеру!

Не хочу, щоб наші видатні спортсмени, учасники АТО їздили на реабілітацію за кордон. Ми тут у себе теж можемо зробити сучасну реабілітацію. Я, маючи цю перлину на Коновальця, хочу її обміняти теж на перлину — сучасний Центр спортивної медицини і реабілітації. Є люди, які готові взятися за це, є домовленості з іноземними структурами.

— Пане Степане, але ж обласна рада виділила кошти на реконструкцію і ПКД вашого диспансеру?

— Я був дуже здивований, коли вийшло рішення сесії, мовляв, ці гроші «на реконструкцію диспансеру». Якого диспансеру? Ні адреси, нічого. Усе завуальоване. На мої прохання ніхто не зважав. Мене поставили до відома: Степане Васильовичу, маєте мільйон і робіть реконструкцію «чогось». Хай депутати чітко мені скажуть, за якою адресою вони хочуть щось робити, хай порадяться зі мною, чи буде від цього користь?

«Не розумію поспіху, з яким обласна рада хоче перевести фізкультдиспансер в інше приміщення, — веде далі Парасковія Дворянин у розмові з «ВЗ». — Він там є багато років, і багато років якось вони собі давали раду. А тепер раптом залишається два роки до закінчення каденції, а «маклери» від обласної ради роблять все, щоб диспансер якнайшвидше переїхав.

— Що, на вашу думку, можна було б розмістити у палаці на Коновальця, 47, якщо побудувати фіздиспансеру нове приміщення?

— Я особисто не маю довіри до людей, які займатимуться продажем цього приміщення з аукціону. Якби цей палац продавали люди, які люблять архітектуру, історію міста, там можна було би зробити музей, приватну галерею, багато цікавих речей, які би вписувалися у стратегію міста, багатокультурного середовища. Не вірю аукціонам, які проводить обласна рада — через підставних осіб.

…Львівська облрада вже має досвід продажу з аукціону елітних приміщень. Але якщо продавати, то за адекватну ціну. Для порівняння — будинок у стилі функціоналізму із великою ділянкою, розташований неподалік фізкультдиспансеру (вул. Мельника, 21), власник хотів продати за 1,5 мільйона доларів. За радянських часів там був дитячий садок. І ще питання: під що продавати? Під черговий готель чи ресторан?

Пацієнтів — за ґрати!

Парасковія Дворянин розповіла, що схожа небезпека загрожує і двом приміщенням психоневрологічних диспансерів — на вул. Ольги Басараб і Драгоманова. За її словами, у Львівській обласній раді відбулося закрите (!) засідання, яке чомусь називалося «круглий стіл», куди департамент охорони здоров’я скликав керівників психіатричних клінік і диспансерів. Там був і представник Міністерства охорони здоров’я. Створена робоча група, яка займатиметься приєднанням двох психдиспансерів до Львівської обласної психіатричної лікарні на вул. Кульпарківській.

«Дорослий психоневрологічний диспансер на Ольги Басараб — на початку вул. Зеленої, у привабливому зеленому місці, відремонтований здебільшого за кошти іноземних інвесторів, німецьких та австрійських психіатрів, які приїжджають сюди на семінари, — каже пані Парасковія. — Юридично його хочуть приєднати до лікарні на Кульпарківській, відповідно, приміщення звільниться.

Як неодноразово заявляв голова обласної ради Олександр Ганущин, публічно, на телебаченні, приміщення психоневродиспансерів будуть продані.

На цьому «круглому столі» говорили, що це — порушення національної концепції розвитку психіатричної галузі і охорони психічного здоров’я. Бо хворі, які мають тривожні стани, не можуть лікуватися поруч із хворими, які мають серйозні патології, шизофренії тощо.

Але наша обласна рада не розуміється на цих речах! Хоче 230 пацієнтів «запакувати» на Кульпарківську — у заґратовані приміщення, закрити їх там на замки і тримати. Натомість в. о. головлікаря психлікарні Олександр Губар говорив, що там немає ні місць, ні умов для таких пацієнтів. Але, схоже, це нікого не хвилює. Чому в робочу групу не включили людей, які проти об’єднання диспансерів із психлікарнею? Не включили доктора Кечура, професора Фільца, доктора Самсонову, яка очолює психдиспансер. Я просто шокована!

Ще «цікавіша» історія з дитячим психоневрологічним диспансером. Він на вулиці Драгоманова, одразу під Цитаделлю, там є 0,5 га землі, довкола великий сад. Із 1904 року це був маєток доктора кримінального права Маркевича. До речі, учні цього доктора написали Декларацію прав людини. Цей маєток теж добре доглянутий, є гарні розписи на стінах, дерев’яні сходи, мозаїки тощо. І зараз там відмовляють у госпіталізації дітей, які її потребують.

Спонукають до цього головного лікаря. Щоправда, вона про це публічно не говорить. 22 лікарям, які там працюють, сказали, що їх працевлаштують до Чорнобильської лікарні. Але головлікар цього закладу Андрій Синюта сказав мені, що немає ні місця, ні ставок для цих людей.

Я поїхала в дитячий психдиспансер: там лікарі працюють, є черги до логопедів, велика палата для дітей-аутистів, велика палата, де є діти з розумовою відсталістю. На обліку в цьому диспансері 14 тисяч дітей! І зараз це все згортається. Нібито дана вказівка до вересня зробити диспансер порожнім. Батьки і лікарі у відчаї… Не розумію, як таке можна робити?!".

Довідка «ВЗ»

Вілла Франц — архітектурна та історична перлина у стилі необароко елітної львівської місцевості «Новий світ». Там здавна селилися аристократія та заможні львів’яни. Одним із таких було сімейство Франців, які володіли гіпсовими кар’єрами (нині — Алтайські озера) та гіпсовою фабрикою. Найпримітнішу віллу — на куті нинішніх вулиць Мельника та Коновальця — збудували у 1893 р. за проектом Яна Пєрося для вдови, спадкоємниці фабрики гіпсу Юзефи Франц. Декорував фасади цього розкішного палацу Едмунд Плішевський. У власності гіпсових королів вілла пробула до 1939 р., коли булла націоналізована. Відтоді й досі тут міститься обласний лікарсько-фізкультурний диспансер.