Передплатити Підтримати

Архітектори боронять свою фортифікаційну споруду

На Порохову вежу хтось накинув оком, бо хоче створити там новий тематичний ресторан?

Фото Володимира Гармаша

Пам’ятка архітектури національного значення, одна з небагатьох збережених досі пам’яток фортифікаційного будівництва — львівська Порохова вежа — вже не вперше опиняється у центрі майнового скандалу. Нині «під роздачу» потрапило Львівське відділення Національної спілки архітекторів України. Архітекторам натякнули, що вони мають «пакувати валізи»… На сайті Львівської обласної ради (фактичний власник приміщення вежі) нещодавно з’явився проект рішення, яким передбачається припинення права користування Львівської обласної організації НСАУ будівлею Порохової вежі. Архітектори забили на сполох: не виключено, що хтось просто «поклав око» на знакове приміщення в історичному центрі міста, і хоче відкрити там черговий тематичний ресторан.

Як розповів «ВЗ» голова Львівської обласної організації НСАУ України Богдан Гой, з приводу ситуації з вежею відбулася зустріч між керівництвом ЛОО НСАУ та Львівської облради. Вирішили розпочати активний діалог щодо перетворення Будинку архітектора в Пороховій вежі на Міжнародний архітектурно-мистецький центр Львівщини (під повним контролем Спілки). «До того на рівні облради висували ідею зробити у Пороховій вежі Музей архітектури, а архітекторів переселити в якесь інше приміщення, — каже Богдан Гой. — Але тут може бути або музей, або Спілка. Поєднувати ці дві функції нереально. Приміщення не облаштоване для повноцінного музею. Там немає ні доступу для маломобільних груп населення, ні можливості якісно зберігати фонди, ні приміщення для охорони тощо. Ця вежа не така велика, адже товщина стін у ній — понад два метри. Насправді всередині не так багато площі».

Головний архітектор області каже, Спілка архітекторів від 1950-х років опікується Пороховою вежею і власними коштами відновила її із залишків старовинних стін. Ще тоді для свого осідку вибрали саме цю вежу, бо з часу будівництва (1554 р.) за вежу відповідав цех мулярів, тобто будівничих. У травні 1959 року Будинок архітектора урочисто відкрили. На проектні й будівельні роботи, оформлення інтер’єрів, реставрацію фасадів і внутрішнє обладнання приміщень Спілка архітекторів України за рахунок архітектурного фонду витратила 280 тисяч радянських карбованців. Але оскільки це все проводилося через відділ архітектури та будівництва виконкому облради, то в 2009 році Львівська облрада оформила право власності на будівлю Порохової вежі (не попередивши про це архітекторів).

Поки тривають перемовини з облрадою, Спілка розробила кілька проектів майбутнього Міжнародного архітектурно-мистецького центру Львівщини.

Функціонально він мав би нагадувати бібліотеку Українського католицького університету. Приміщення Центру працювало би для громади, але під патронатом обласної Спілки архітекторів. У світовій практиці є багато аналогів перетворення пам’яток архітектури на такі громадські центри. «Ми б хотіли цей позитивний досвід адаптувати до Львова. Щоб це не був просто туристичний об’єкт, а простір для проведення конференцій, виставок, презентацій», — каже пан Гой.

— Пане Богдане, а хто конкретно хоче відкрити ресторан у Пороховій вежі?

— До нас вже багато хто підходив. Зокрема, дуже активно — Валерій Потюк (у 2012−2013 роках був начальником управління охорони культурної спадщини ЛОДА. — Авт.), який до того мав там ресторан. Мене тоді ще не було на цій посаді, але старші колеги переказують, що це був елемент домовленості Потюка з обласною владою. Кулуарні домовленості — найгірший варіант. Це характерна риса кінця 90-х. Зараз живемо в іншому суспільстві, дивимося, що відбувається у світі, й розуміємо, що так не повинно бути. Я принципово за те, щоб у Пороховій вежі був архітектурний клубний ресторан чи кафе. Але він має бути у контексті статутної діяльності Спілки. Ми вже робили спробу відкривати схоже кафе, яке мало функціонувати під повним контролем Спілки. Але отримали спротив облради. Дивно, що коли був Валерій Потюк, облраду нічого не бентежило. А тепер вони побачили й приховану оренду, і незаконне використання майна, і корупцію. Які у нас подвійні стандарти! У результаті судовим рішенням виселили цей ресторан. Хоча у нас було все прозоро і відкрито, були всі документи. Без кафе архітектурно-мистецький центр не був достатньо функціональним.

Нагадаємо, 2013 року з баром-рестораном «Порохова вежа» стався скандал. Виявилося, його орендарем є… тодішній начальник охорони культурної спадщини Валерій Потюк. Із цього приводу Галицький райвідділ міліції порушив кримінальне провадження — щодо незаконного використання приміщення видатної пам’ятки архітектури. Потюк орендував приміщення площею 100 квадратних метрів під ресторан у Спілки архітекторів за «смішну» суму — півтори тисячі гривень на місяць. Та й тих грошей не платив, мав велику заборгованість. Крім того, така підприємницька діяльність суперечила закону про державну службу.

Коментар для «ВЗ»
Андрій Білоус, заступник голови Львівської обласної ради

Живемо в такому наелектризованому суспільстві, що як тільки з’являється якийсь намір щось робити, одразу з’являється спротив цьому. Одразу хтось придумує «вітряки» і починає з ними боротися. Зараз у нас звичайна ділова розмова, і перші кроки в цьому діалозі ми вже зробили. У чому предмет дискусії? На думку багатьох людей, в тому числі у влади й громадськості, склалося враження, що приміщення Порохової вежі використовується неоптимально і не максимально ефективно. Тому що, справді, така велика площа, близько 700 метрів квадратних, у самому центрі міста, зручно розташована, але все-таки життя, яким живе цей об’єкт, не настільки відповідає тому темпу й ритму життя, яким живе сьогодні Львів. Маю чи такий об’єкт у центрі Львова, хотілося би, щоб він жив більш насиченим життям. І, крім того, був би не тільки об’єктом, у якому архітектори здійснюють свою діяльність, а більш публічним простором, яким могла би користуватися вся громада міста. Звичайно, ми повинні шанувати історію, і те, що цей об’єкт багато років утримувала Спілка архітекторів. Але цей об’єкт є власністю всієї громади Львівської області, й він має служити усій громаді. Тому наша дискусія має йти в тій площині, аби зробити цей об’єкт більш публічним і водночас зберегти там присутність архітекторів. Це має бути своєрідний мозковий штурм із розвитку об’єкта Порохова вежа.