Волинь має мільйони тонн самородної міді!

Але місцеві селяни проти розробки родовища, бо бояться екологічної катастрофи.


Село Жиричі, що на Волині, раніше славилося як морквяна чи картопляна столиця, бо приймало заготівельників цих овочів з найвіддаленіших регіонів нашої держави. Тепер Жиричі на слуху з  іншого приводу: село, розкинуте серед лісів та озер, таїть у собі величезні запаси самородної міді!

Самородок може важити кількасот кілограмів

Самородна мідь зацікавила людину ще у VIII-IX століттях до нашої ери. Наші предки робили з неї знаряддя праці методом холодного кування. Плавлення ж міді з її сульфідів почали використовувати лише через тисячу років.

Цей метал рідко трапляється у природі в самородному вигляді. Найчастіше мідь «ховається» у різних сполуках. Серед самородних найбільш відомі родовища на російському Уралі, на півострові Ківіно у США, у Казахстані. Україна невдовзі зможе посісти серед цих потужних добувачів самородної міді вагоме місце, адже, за попередніми підрахунками, її запаси  на Волині - десятки мільйонів тонн! Для порівняння: загалом на планеті сукупний запас міді на розвіданих родовищах становить приблизно 680 мільйонів тонн.

Самородна мідь цінна тим, що містить 97-99% власне міді (у сполуках — від 22 до 80 відсотків). У незначній кількості може включати домішки заліза, ртуті, цинку, свинцю і навіть дорогоцінних металів, срібла й золота. Самородки найчастіше мають вагу 1-2 кілограми, проте трапляються й мало не півтонні гіганти. Мають  дивовижний колір — від ніжно-рожевих до цеглястих відтінків. Саме така мідь є й у Жиричах.

Про те, що у Ратнівському районі є великі поклади міді, стало відомо у 70-х роках минулого століття. Однак тоді розробкою родовища не займалися,  Союз користувався сировиною, видобутою у Казахстані. Коли  Україна стала незалежною, було кілька спроб почати освоювати волинське родовище. Однак забракло на те коштів, і все заглухло. Лише цього року між селами Тур та Жиричі поставили бурову вишку, і до справи взялися геологи.

У тому місці в грозу часто гинуть корови...

— Що вони там розвідують? — сміються місцеві. — Ми й без  науковців добре знаємо, що у нас у землі метал є. Тільки гроза — саме в те місце блискавка б’є. А там пасовище. Не одну корову  нам забило.  Але навіщо ту мідь добувати? Подивіться, який у нас гарний край! Маємо ліси, озера, гриби-ягоди, чисте повітря. А як почнуть тут шахти робити, то може з усієї цієї краси стати пустир…

Люди згадують пророцтво старця, який колись тут жив. Дідусь переконував: «Якщо у землю влізти, то Жиричі під воду підуть, все на болото перетвориться».  Місцеві селяни у це вірять... А молодь в Інтернеті вичитала, що надлишкове надходження міді в організм призводить до відкладення її у тканинах і провокує хворобу Вільсона. Та вражає печінку й може спричинити бронхіальну астму, захворювання нирок та інтоксикацію цілого організму.

Жиричі — велике село, яке розбудовується. Тут щороку народжується багато немовлят — дитсадок і школа потребують розширення. Якщо добуватимуть мідь, лякає молодь батьків, то зриватиметься з насидженого місця й тікатиме із «зони екологічного лиха»... Тож усі дивляться на геологів скоса.

— Ми  не добуваємо, а маємо лише підтвердити раніше розвідані поклади міді, — говорить Андрій Кононенко, гірничий майстер фірми «Кривбасбудсервіс», яка проводить роботи. — Хоча… Якщо прогнозовані запаси підтвердяться, то їх, дуже ймовірно,  таки почнуть освоювати.

Серед поля виросте й фабрика?

Що «все буде добре», переконують у комунальному підприємстві «Волиньприродресурс», яке займається надрами краю. Тут впевнені: мідь — майбутнє краю.  Якщо розвідка підтвердить прогнозовані десятки мільйонів тонн самородків, роботи тут буде на багато років. Між Жиричами й Туром може вирости ціле місто! Адже планують не тільки побудувати шахту для видобутку міді, а й відразу на місці — збагачувальну фабрику. Мовляв, місцеві від того тільки виграють, бо матимуть роботу, дороги, дитсадки і школи. І все — за кошти, зароблені на тому, що лежить «під ногами».

— Ми отримали спецдозвіл на видобуток міді, — зазначив директор підприємства Василь Столяр. — Якщо дорозвідка й уточнення запасів підтвердяться, проектно-технічну документацію розроблятиме іноземна фірма. Сюди зайдуть інвестиції в межах 500 мільйонів євро. Все може запрацювати вже через три-чотири роки.

У «Волиньприродресурс» переконують: мідь у Жиричах не токсична, адже самородна, не має домішок сірки. Запевняють, екологічного лиха не буде.

Фото автора