«Ми не воювати їдемо, а рятувати життя солдатів»

Чимало медиків не поспішають їхати в зону АТО. Хоча є і добровольці

Фото ЕПА та Анни Лєбєдєвої

Львівським лікарям масово надходять повістки. Лікарі розгублені. В обласному військкоматі заявляють про непоодинокі випадки, коли лікарі «косять» від служби. Журналіст «ВЗ» дізнавалася, що тут правда, що плітки, і що чекає на медиків, яких призвали до армії...

«Я — офіційний солдат!»

До того часу на Донбас їхали переважно медики-добровольці та військові лікарі. Під час третьої хвилі мобілізації до військового комісаріату почали викликати лікарів чи не усіх спеціальностей. На вагу золота — медсестри. Я зателефонувала знайомій лікарці, аби дізнатися, які настрої панують у медичному середо­вищі. «До нашого закладу прийшло три повістки дівчатам-медсестрам, — каже пані Ольга. — Вони ходять на навчання до військового шпиталю. Усі — незаміжні, до 30-ти років. Зрозуміло, що батьки переживають».

Телефоную чиновниці, яка курирує роботу медиків. Знає багатьох лікарів особисто. «Те, що військові заявляють, що лікарі «косять» від служби, пишуть одні одним довідки з придуманими захворюваннями, — потрібно аргументувати. Надати докази та факти. Скільки надіслали повісток, скільки людей з’явилося до призовного пункту. Моїй подружці також прийшла повістка, — каже пані Ірина. — Але вона справді має проблеми зі здоров’ям. Усі медичні довідки мусить зараз відновлювати». За словами чиновниці, лікар — це професія, яка передбачає роботу в екстремальних умовах. Ці люди мають розуміти, на що вони йдуть, коли вступають до медичних закладів...

Медсестра Олена каже: «Коли їй прийшла повістка, чоловік заявив, якщо мене заберуть, то й він піде на фронт. Уся родина дуже за мене хвилюється. Я зберігаю спокій. Наразі я у відпустці, за межами міста. Коли приїду — буду вирішувати це питання». А ось 25-річна медсестра Олеся гордо каже: «Я — офіційний солдат! Мені видали форму, спальник. Зараз проходжу практику у військовому госпіталі. Завтра поїдемо у Яворів на полігон — вчитися стріляти». Автомат у руках дівчина жодного разу не тримала. «Страшно?» — питаю. — «Чого боятися? У зону АТО нас ніхто не кине. Ми не воювати їдемо на схід, а рятувати життя солдатів».

Цікавлюся у дівчини, чи правдивою є інформація, що деякі медики «линяють» від призову. «Правда. Військові кажуть, зараз знайти здорового лікаря — проблема»... До речі, жінки-медики, які мають дітей до 16 років — під мобілізацію не підпадають. Чоловіки не підуть на службу, якщо у них троє неповнолітніх дітей.

«З одинадцяти лікарів — десять хворі...»

Я поспілкувалася з чоловіком, якого мобілізували. Нині він служить у військ­коматі. У цивільному житті Андрій — комп’ютерник. «У військовому шпиталі медики працюють на знос, — каже він. — Їх потрібно замінити. Лікарів не вистачає... У військкомат викликають одинадцять осіб, з них десять — хворі. Добровольців — дуже мало. Лікарі давали клятву, вони мають рятувати життя...». За словами Андрія, факти про те, що лікарі «косять» від служби, у них є... Але військові сподіваються, що медики таки зроблять правильний вибір».

«Ми стикалися з випадками, коли деякі лікарі, коли бачили військового з повісткою у руках, тікали... через вікно. Одягали медичну шапку, марлеву маску, наче балаклаву... Обличчя не було видно», — додав військовий комісар Галицько-Франківського ОРВК м. Львова Сергій Бабич. Попри такі прикрі випадки, згадаємо, коли під час Майдану лікарі брали відпустки за свій рахунок, купували ліки та їхали до Києва на Майдан. Тоді не боялися ризикувати життям заради України...

Заступник директора Департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації Орест Середа розповів журналісту «ВЗ» про те, що минулого тижня відбулась нарада головних лікарів з т. в. о. військово комісара Львівського обласного військового комісаріату підполковником Олександром Тіщенком і начальником Військово-медичного клінічного центру Західного регіону полковником медслужби Іваном Гайдою. «Ми пообіцяли, що докладемо усіх зусиль до формування мобільного госпіталю. Зголосилося 33 медики-добровольці. Особливо потрібні хірурги (зі стаціонарів), терапевти, кардіологи, урологи, офтальмологи, лори, медсестри... А також люди не медичних спеціальностей — сантехніки та електрики для організації роботи госпіталю», — зазначив посадовець.

Надходять повістки для медиків з районів Львівщини. Як дізнався наш власкор на Самбірщині Роман Іванчук, у Самбірській лікарні ніхто не відмовляється від мобілізації. За словами головного лікаря Юрія Денька, повістка прийшла, зокрема, вагітній медсестрі.

Головний лікар Старосамбірської лікарні Юрій Войтів каже, до них прийшло 36 повісток. З них три лікарям, решта — медсестрам. Більшість з них — молоді люди. «Відмовників», за словами лікаря, немає. Натомість є доброволець — заступник головного лікаря Василь Савенко. Він має досвід роботи в Африці, у польових умовах. Йому

53 роки. Тож його не беруть...

Нещодавно я познайомилася з вірменином, медиком-волонтером Арменом Нікогосяном, який працює у зоні АТО. Хірург врятував понад двісті життів. Витягав людей з палаючих танків, бетеерів, з-під вогню... Не відчула у його голосі ні страху, ні сумніву... Відважного лікаря переповнювали патріотизм та любов до рідної України...