Що стримує путіна від нанесення ядерного удару?

І почалася вона — 24 лютого 2022 року, коли путін напав на Україну. І це не припущення, на мій погляд — це факт. Це добре знають і в Вашингтоні, і в Лондоні, і в Пекіні, і в москві. Можна його сприймати, а можна удавати, що це перебільшення і нагнітання негативних емоцій. Мовляв, ситуація складна, йде війна, хоч і найбільша за своїми масштабами після Другої світової війни, але вона все ж таки має регіональний характер і не набула усіх ознак Третьої світової війни. І до війни в Україні було багато регіональних воєн, в яких були задіяні й ядерні країни, і ні одна з них не закінчилася світовою війною.

Що на це можна сказати? Тільки одне: коли за вікном вашого будинку у небі ви побачите сліпучий надзвичайно потужний спалах, що неприродно освітлює усю місцевість та небо на сотні кілометрів, навіть у яскравий сонячний день, а слідом за цим — утворюється величезна вогняна куля, яка закриває усе небо перед вами, яскравість якої набагато перевершує яскравість сонця і яка швидко збільшуючись у розмірах, піднімається високо вгору і перетворюється на гігантських розмірів гриб — це і буде підтвердженням цього факту, але це вже буде не початком Третьої світової війни, а початком глобальної катастрофи і кінця усього живого на нашій планеті.

Багато експертів, аналітиків, політичних і державних діячів різних країн наводять переконливі аргументи, що путін не зможе застосувати ядерну зброю, зокрема тактичну. І що усі його погрози, який би вони не мали характер, — це політична гра, скерована, перш за все, на США та на країни НАТО, і головний зміст цих погроз — блеф. Тобто спонукати західні країни, і перш за все США, припинити надавати Україні необхідну військову допомогу і примусити нашу країну до припинення війни і укладання перемирʼя, але на умовах путіна.

Згадаймо, що означає сам цей вираз — «блеф» і який його головний зміст. Отже, блеф — це картярський термін, один із тактичних прийомів гри в покер, суть якого у збільшенні ставки при слабкій карті з метою психологічного тиску на супротивників. Блефуючи, гравець намагається змусити інших гравців відмовитися від подальших торгів і виграти, не розкриваючи карти. Він ризикує, оскільки супротивник може або мати сильну карту, або не повірити й зрівняти ставки, домагаючись відкриття карт.

Із історії відомо, що спецслужби радянського союзу і вище партійно-державне керівництво часто використовувало блеф, як потужний політичний прийом для досягнення своїх цілей у міжнародних справах. Цьому є багато прикладів, зокрема криза, яка мало не завершилась ядерною війною, навколо Куби, коли тодішній керівник радянської держави зміг переконати вище керівництво Америки і американців у тому, що СРСР має у своєму розпорядженні сотні ядерних ракет великої потужності, які були здатні знищити не тільки Америку, а й увесь американський континент. І американське керівництво повірило в цей блеф, оскільки, як потім стало відомо — СРСР у своєму розпорядженні мав лише дві балістичні ракети, і ще не відомо, чи вони змогли б долетіти до Сполучених Штатів взагалі, а їх потужність бойової ядерної частини не могла загрожувати знищенням США. Але цей блеф свою справу зробив. Американське керівництво фактично погодилось на ультимативні вимоги СРСР майже повністю.

путін за своїм способом життя і усвідомлення світу є кдбістом, з його специфічним способом мислення. Знаючи з історії, як в багатьох випадках за складнощів у міжнародних справах діяли його колеги по кдбіському цеху у минулому, цілком можливо, що він міг ще раз, але вже в сучасних умовах, використати блеф, як дієвий механізм отримання потрібних йому рішень.

І це може бути, і на ці обставини абсолютно справедливо вказують експерти. Тим більше, західні країни дуже часто проявляють нерішучість і розгубленість перед відкритою погрозою путіна застосувати ядерну зброю. Між ними починається дискусія, яка тільки надихає путіна до ще більш зухвалих, але вже не тільки погроз, а конкретних дій. Наприклад, початок навчань ядерних сил росії нестратегічного характеру з залученням Білорусі.

Тобто путін разом з своїми військовими проводять навчання, мета яких імітувати нанесення ядерними силами нестратегічного характеру, ударів по обʼєктах можливих противників росії. Зважаючи на те, що майже усі країни європейського континенту є його потенційними противниками, то це означає, що саме по цих країнах путін відпрацьовує ядерний удар нестратегічними видами ядерної зброї.

Але перш ніж розпочати ці навчання в центрі Європи, путін публічно відкрив дискусію щодо перегляду морських кордонів з двома країнами — членами НАТО. Може це також блеф, але що буде якщо уряд росії реально ухвалить таке рішення і в односторонньому порядку змінить морські кордони Литви і Фінляндії. Поки реакція НАТО на ці наміри путіна дуже млява. путін неодноразово заявляв, що він може застосувати ядерну зброю, якщо складуться такі умови, які підпадають під ядерну доктрину, якою начебто він керується.

У ЗМІ багато писали про те, що й коли російські війська стрімко втрачали позиції на українському фронті, кремль нібито всерйоз готувався застосувати ядерну зброю проти України, і тільки тиск Китаю, який був вчинений на москву на прохання Вашингтону, зміг запобігти трагедії і зупинити путіна. Важко сказати настільки ця інформація є правдивою і чи дійсно путін восени 2022 року міг піти на божевільний крок. Якби там не було, але таким чином він міг отримати несподіване для себе підтвердження з боку своїх противників того, що його тактика ядерного шантажу спрацьовує.

Нещодавно у нього запитали, чи існували плани застосування в Україні тактичної ядерної зброї восени 2022 року на тлі невдач російської армії. Він відповів, що «необхідності не було такої ніколи», оскільки фронт, за його словами, не розвалювався, а російські війська за планом пішли з Херсона.

Чи були б такі плани, якби фронт розвалювався, він не сказав, але послався на ядерну доктрину, де йдеться про те, що ядерна зброя може бути застосована при загрозі існуванню держави. Низка російських представників, зокрема колишній президент Дмитро Медведєв, трактують як таку загрозу, наприклад, втрату контролю над анексованим Кримом. Більше того, включивши чотири українські області до складу рф і провівши в конституції росії відповідні зміни, путін тим самим загнав себе в глухий кут, оскільки ці області апріорі не захоплені повністю, але згідно з конституцією вже є частиною рф, і на них поширюються конституційні гарантії, що не заважає українським силам оборони продовжувати активні бойові дії зі звільнення окупованих територій. Але з точки зору тієї ядерної доктрини, на яку посилається путін, це вже є серйозною проблемою.
Водночас путін лякає Захід тим, що «розширення кордонів дозволеного» в сенсі військової допомоги Україні, про що сьогодні активно говорять особливо в Європі, і готовність деяких країн перекинути свої війська чи військових на територію України, загрожує найсерйознішими наслідками. Він намагається своїм шантажем повʼязати можливість застосування ядерної зброї з появою на території України військ НАТО. При цьому не потрібно забувати, що російські військові, розглядають ядерний арсенал (насамперед нестратегічний) як головний козир, який можна протиставити високотехнологічній зброї Заходу. Найважливішим чинником його застосування вважається психологічний вплив на противника, а саме — демонстрація рішучості підвищувати градус ескалації доти, доки не буде зупинено гіпотетичну агресію і не буде укладено мир на тих умовах, які задовольнять росію.

У порівнянні з цим, завдання безпосереднього застосування ядерної зброї для досягнення військових цілей, йде на другий план. Перш ніж конфлікт дістанеться такої стадії, згідно з російською системою стримування, він має подолати цілу «драбину стримування». На кожному її щаблі ядерна зброя чи загрози її застосування виконують свою роль. Причому не ізольовано, а разом з іншими видами впливу: неядерною високоточною зброєю, кібератаками, економічними заходами тощо. При цьому вся ця система, що ретельно розроблена російськими військовими стратегами, виходить зі сценарію оборонної війни — коли немає сумнівів у тому, що є, а що не є метою, яку необхідно захищати підвищенням рівня ескалації.

Як можна «перекроїти» захисну стратегію на випадок агресивної війни із захопленням нових територій, незрозуміло. Тобто російська ядерна доктрина, на яку часто посилається путін, за своїм змістом є доктриною стримування, оборони і розрахована на той випадок, коли росія зазнає агресії, або погроза такої агресії є реальною. А яким чином ця ядерна доктрина буде зараз путіним трансформована з оборонної на агресивну, коли ядерна зброя може бути застосована як засіб агресії і захоплення територій інших держав або для знищення народів чи народу, який не подобається путіну, теж не зрозуміло.

Ми не можемо не усвідомлювати, що невизначеність, яка оточує питання застосування ядерної зброї, є величезною: експерти часто не можуть домовитися навіть у базових речах. Але водночас невизначеність — основна характеристика системи стримування, оскільки в більшості випадків сторони цілеспрямовано залишають своїм словам і діям можливість інтерпретації, змушуючи противника гадати про потенційну відповідь на його дії.

Ті речі, в яких майже всі експерти сходяться, зводяться до двох положень:

• по-перше, хоча ризик застосування ядерної зброї існує і не дорівнює нулю, а з початку війни в Україні суттєво зріс, він все ще не надто високий. Його не порівняти, наприклад, з тим, що загрожував світові під час Карибської кризи;
• по-друге, якщо російське керівництво зважиться на застосування нестратегічної ядерної зброї, ми майже напевно дізнаємося про це наперед. А поки що ми цього не знаємо — значить приготування не розпочалося.

Є чіткі правила розгортання ядерних сил до бойового застосування, які практично виключають можливість їх повного втаємничення. У будь-якому випадку це розгортання буде зафіксовано, якщо не в повному обсязі, то окремих елементів. Цього буде достатньо, щоб зробити відповідні висновки.

Навіть люди, які багато років вивчають стратегію застосування ядерної зброї, визнають, що у цій галузі мало що можна стверджувати напевно. Проблема в тому, що сторони навмисно намагаються вводити одна одну в оману щодо своїх дійсних планів, а досвід реального застосування ядерної зброї обмежений відомими ударами ядерних бомб. Більшість відомостей, що стосуються озброєння та стратегічних планів росії, у тому числі й принципів застосування ядерної зброї, передбачувано утаємничено. І це головне, що слід розуміти, звертаючись за відповідями про ядерну зброю до будь-яких експертів та наукової літератури. Тобто багато з того, що говорять ті чи інші експерти, є не встановлені факти, а їх припущення.

Ядерні загрози є основою військової стратегії росії, і є ймовірність того, що президент рф путін накаже завдати ядерного удару по Україні. російська так звана стратегія «від ескалації до деескалації» передбачає ядерні загрози та, якщо необхідно, обмежене використання ядерної зброї, щоб змусити припинити конфлікт на вигідних для москви умовах. путін зробив серію ядерних погроз проти Сполучених Штатів і Заходу, щоб не дати їм стати на захист України. Крім того, росія застосувала зброю подвійного призначення (яка може нести як ядерні, так і звичайні боєголовки) проти України (крилаті ракети Х-101, «Іскандери» тощо), та провела навчання зі своїми ядерними силами. путін може вважати, що можна використати ядерну зброю, щоб змусити Сполучені Штати та Захід припинити підтримку України. Треба визнати, що росія має широкий спектр варіантів для проведення нестратегічних ядерних атак, використовуючи одну або більше тисяч одиниць ядерної зброї малої потужності, якою вона вже володіє, і, за деякими оцінками, таких зарядів тактичної ядерної зброї в росії може бути не менше 6000, але точної кількості ніхто не знає. росія може застосувати таку ядерну зброю обмежено проти українських сил, баз, логістичних центрів і навіть міст. Використання ядерної зброї росією завдасть великої шкоди інтересам США у війні в Україні та в усьому світі.

Такий удар міг би спричинити величезну гуманітарну катастрофу, завдати руйнівного удару по українській армії, розділити західний альянс, і, можливо, як вважає путін, змусити Київ просити миру. Це також порушило б майже вісімдесятирічне табу на використання ядерної зброї. Це може підвищити ймовірність її використання в майбутньому, якщо держави (наприклад, Китай) усвідомлять, що ядерна зброя може допомогти їм досягти їхніх цілей, не спричиняючи серйозної військової помсти з боку Сполучених Штатів та їхніх союзників. Крім того, це може призвести до розповсюдження ядерної зброї, якщо держави побоюються, що проти них може бути використана ядерна зброя, або якщо союзники США вважатимуть, що Вашингтон належним чином не відповість на ядерну атаку. Сполучені Штати можуть посилити ядерну бойову готовність, щоб стримувати напади на союзників по НАТО. Це може включати вжиття помітних кроків, щоб розміщувати боєголовки на бомбардувальниках і відправити атомні підводні човни у море. Ці кроки партнери і соратники могли б розцінювати як адекватні дії стримування агресора.

Але існує ризик того, що багато друзів і ворогів сприймуть ці заходи як недостатню відповідь на ядерний удар і найкращою відповіддю США, якщо стримування не вдасться, може бути поєднання цих двох варіантів — активізація поточних зусиль протидії російській агресії в Україні та обмежений удар звичайною високоточною зброєю по російських силах або базах, які завдали ядерного удару. Для багатьох є надзвичайно важливим питання, а як відреагують на застосування росією ядерної зброї США та інші країни НАТО?

Це невідомо.

Напевно, як вважає більшість експертів, відповідь буде несиметричною — ядерні сили ні США, ні НАТО не будуть задіяні. Зрозуміло, що для адекватної відповіді росії на застосування ядерної зброї може бути використано або звичайне, або ядерне озброєння. Деякі експерти приходять до висновку, що, хоча в кожному варіанті є переваги та недоліки, симетричний — тобто теж ядерний удар — несе в собі занадто багато ризиків неконтрольованої ескалації, що може спричинити глобальну катастрофу. Таким чином, оптимальною відповіддю аналітики вважають «активізацію поточних зусиль протидії агресії рф в Україні та обмежений удар звичайними озброєннями по російських силах або базах, які почали ядерну атаку».

Колишній міністр оборони США Уільям Перрі так підсумував можливу американську стратегію: якщо США отримають дані про те, що росія готова застосувати ядерну зброю, інформація повинна бути негайно опублікована. А якщо росія застосує ядерну зброю, Штати повинні закликати до міжнародного засудження, створити як можна більше розголосу, акцентуючи на слово «ядерне», і здійснити військові дії, з союзниками по НАТО або без них. Відповідні заходи повинні бути сильними, цілеспрямованими і конвенційними, а не ядерними. Удар повинен бути обмежений Україною, в ідеалі — по цілях, пов’язаних з конкретною ядерною атакою. Підняття вгору по «драбині ескалації» необхідно провести найбільш невеликими кроками, наскільки це можливо, але при цьому вони повинні мати глибокий та істотний ефект. <…> Якщо путін у відповідь знову застосує ядерну зброю, тоді і ви «зніміть «перчатки» і, наприклад, треба знищити російські збройні сили в Україні — це США легко можуть зробити за допомогою звичайних збройних сил.

російський диктатор путін на фоні планів анексії окупованих українських територій на сході та півдні ще у вересні 2022 року в черговий раз загрожував західним країнам застосуванням ядерної зброї, підкресливши, що на цей раз він не блефує. Деякі експерти припускають, що більш ефективною відповіддю на російську загрозу ядерної атаки може стати зростання військової та дипломатичної підтримки України та поставка Києву значно більшої кількості і потужності летальної зброї для адекватної відповіді на шантаж путіна, зокрема Сполучені Штати могли б запропонувати Україні літаки пʼятого покоління, наприклад F-22, сучасні (модифіковані) протиракетні комплекси Patriot і THAAD, а також ракети великої дальності ATACMS і їх аналоги, які могли б використовувати українські сили для ударів углиб росії.

Отже, якщо уважно проаналізувати експертні висновки багатьох спеціалістів у галузі ядерного роззброєння і ядерного стримування, які в процесі підготовки цього матеріалу були використані, то можна констатувати, що прямої відповіді на питання, чи погрози путіна застосувати ядерну зброю в Україні є реальністю, — ніхто не наважився дати категоричну відповідь, що — так, путін до цього готовий, як ніхто не давав такої ж категоричної відповіді, що — ні, путін не готовий!

Водночас позиція нашої країни в цьому життєво важливому питанні повинна полягати у тому, що США і НАТО не можуть допустити за будь-яких обставин застосування путіним проти України ядерної зброї. Територія України, в результаті ядерної агресії, не повинна стати випаленою санітарною зоною між росією і НАТО, а український народ не може спіткати доля жертв ядерних вибухів.

В України є усі необхідні підстави розраховувати на те, що принаймні США і Велика Британія, як підписанти Будапештського меморандуму, реально виконають свою місію захисту України і не допустять ядерної агресії з боку путіна. Підписавши вказаний меморандум, незважаючи на деякі його юридичні дефініції Україна повірила, перш за все США і Великій Британії, що ці країни виконають свій обов’язок, в іншому разі можна з абсолютною впевненістю стверджувати, що Леонід Кучма, навчений гірким досвідом, ніколи не підписав би цей документ. А якщо і підписав би, то обов’язково наполіг би на тому, щоб найновіші на той час твердопаливні міжконтинентальні балістичні ракети СС24 були виведені за дужки з цього меморандуму і усіх документів про ядерне роззброєння України. Якби це сталося, то найкращим аргументом проти будь-якої агресії путіна були МБР СС24, які були виготовлені в Україні і мали величезну руйнівну силу. Саме ці ракети не допустили б і цієї повномасштабної війни і анексії Криму, і агресії у 2014 році.

Тобто не Будапештський меморандум був би для української держави і українського народу гарантією незалежності і свободи, а МБР СС 24.
Але сталося те, що сталося. І тепер країна, яка мала у своєму розпорядженні третій у світі за своєю потужністю ядерний потенціал, добровільно пішла на ядерне роззброєння, стала жертвою агресії росії, яка теж підписала цей меморандум і гарантувала її територіальну цілісність і незалежність. Мені здається, це важливий аргумент, який постійно потрібно нагадувати усім у світі. Україна пішла на ядерне роззброєння заради інтересів усіх країн і народів, щоб зменшити загрозу термоядерної війни.

Але повернімось до головної теми. Отже, усе, що було вказано про прогнози експертів, стосувалося ядерного удару по Україні.

Але в своїх ядерних погрозах путін ніколи не згадував Україну, як обʼєкт можливого ядерного удару, натомість він постійно погрожує країнам Заходу і перш за все США, застосувати проти них ядерну зброю і не тактичну, а стратегічну, а це глобальна катастрофа.

Більше того, путін не раз чітко заявляв, «що наша країна (рф) також має різні засоби ураження, а за окремими компонентами і більш сучасні, ніж у країн НАТО. При загрозі територіальної цілісності нашої країни, для захисту росії і нашого народу ми, безумовно, використаємо всі наявні в нашому розпорядженні засоби. Це не блеф».

Тобто це є пряма погроза путіна не Україні, а країнам Заходу.

А чи є зараз безпосередня загроза ядерного удару путіна? Спробуймо зʼясувати.

«Дійсно, можна стверджувати, що загроза, яку президент Байден ще недавно вважав реальною, відступила. Схоже, путін покладає свої надії на коаліцію на чолі з США, яка втомилася підтримувати Україну „стільки, скільки буде потрібно“, або, можливо, очікує нового американського президента, який буде більш наполегливо наполягати на угодах, які він потім зможе назвати своєю перемогою», так вважає видання The Times. Треба визнати, що з моменту повномасштабної війни питання застосування путіним ядерної зброї стало надзвичайно актуальним і предметом широкого обговорення, що значною мірою може значно понизити психологічний барʼєр застосування ядерної зброї. Тобто сам факт застосування ядерної зброї, як найбільш трагічний факт для людства, може перетворитись в рядову подію. путін не може не розуміти, що тактична ядерна зброя, з її обмеженим радіусом дії та потужністю, була б руйнівною, але не гарантувала б завершення війни або швидку його перемогу. Однак, на думку путіна, використання тактичної ядерної зброї могло б стати його способом кинути виклик Заходу.

Зважаючи на це, вважаю, що країни НАТО, і перш за все США, повинні невідкладно підготувати спільний план дій з недопущення ядерного удару не тільки по Україні, а і взагалі по будь-якій країні Заходу. До цього плану обовʼязково повинні бути залучені - Китай, Індія, Бразилія, ПАР. Але це повинен бути план не на рівні ООН, на який путіну начхати, а реальний план, який би гарантував неможливість застосування будь-якого виду ядерної зброї.

Багато хто у світі звик до «оригінальних», тобто нестандартних дій путіна. Від путіна можна очікувати будь-чого.

Треба чітко собі усвідомити, що путін — божевільний, і від нього не повинно залежати життя на планеті.

Головне, щоб країни доброї волі не запізнилися у своїх діях. путін може діяти на випередження, тим більше у такий зручний для нього час — перевибори президента США.

Що перешкоджає путіну застосувати ядерну зброю вже зараз?

Як вважає видання The Times, є дві основні причини:

«Перша причина — це Китай. Президент Китаю публічно заявив і, без сумніву особисто застеріг путіна, що ядерна зброя ніколи не повинна застосовуватися. путін розуміє, що якщо він віддасть наказ про нанесення ядерного удару, як би він не був обмежений, його партнерство з Китаєм буде поставлено під серйозну загрозу, якщо не знищено».

І «Друга причина — очікувана реакція зі сторони США і НАТО. Путін може аргументувати це тим, що застосування ядерної зброї в Україні не призведе до ядерного чи звичайного контрудару зі сторони Заходу, оскільки Київ ще не є членом західного альянсу, а значить, не підпадає під дію статті 5 основного договору організації. Це гарантує, що напад на окремого члена альянсу прирівнюється з нападом на НАТО в цілому. Однак США чітко дали зрозуміти, що застосування ядерної зброї в Україні матиме «катастрофічні наслідки» для росії.

На мій погляд, це абсолютно обґрунтовано, саме ці дві обставини зараз і стримують путіна від застосування ядерної зброї будь-якого виду.
Але несподівано зʼявилась ще одна обставина, яка може кардинально змінити ситуацію у світі.

«Крім того, росте занепокоєння тим, що путін, можливо, вже розглядає можливість виведення ядерного пристрою на навколоземну орбіту. Виведення ядерних пристроїв на орбіту, потенційно спрямованих на американські супутникові системи, стало останнім прикладом розбурханого агресивного потенціалу росії та перетворило космос у нове поле бою. Це змушує США розробляти та розміщувати нові космічні засоби протидії, додаючи ще один небезпечний компонент у гонку озброєнь великими державами», підсумовує видання The Times. До речі, як стало відомо, росія вже вивела у космос таємний супутник, який і може бути тим ядерним пристроєм, про який зазначалось вище.

Якщо це дійсно так, і росія вивела ядерну зброю у космос, це може істотно змінити градус напруги і ескалації.

путін надзвичайно небезпечний і з кожним тижнем успіхів ЗСУ його небезпечність буде зростати.

Можна не сумніватись, який вибір зробить для себе путін, якщо буде поставлений перед дилемою — втратити владу чи знищити світ?

путін здатний зважитись на божевільний крок, а тому обов’язок антипутінської коаліції не допустити його.