Алея Слави небесному воїнству з Трускавця

Підтримати матерів, дружин, дітей та рідних загиблих захисників, вшанувати пам’ять про найдорожчих, найсміливіших воїнів-героїв громади прийшли їхні побратими, друзі, колеги, сусіди, однокласники, міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, депутати, представники духовенства, школярі, численна громада.

Пам’ять про полеглих вшанували хвилиною мовчання. Поклали квіти до портретів військових, запалили свічки. Поминальну службу очолив отець-декан Петро Івасівка. Над стелами замайорів синьо-жовтий прапор — символ нашої державності, а також мужності та відваги захисників у боротьбі за свободу та незалежність нашої Батьківщини. Міський голова Андрій Кульчинський висловив співчуття родинам військових, що полягли на фронті та подякував усім мужнім патріотам, завдяки яким щоранку прокидаємось, продовжуємо жити у вільній країні. До вітального слова також запросили військового Віктора Сарновського, батька полеглого Богдана-Дмитра Сарновського, лейтенанта, командира 1-ої батареї протитанкових керованих ракет 24-ої ОМБР імені Короля Данила.

Василь Хомин, семінарист Дрогобицької духовної семінарії продекламував вірш «Вічна слава Героям». Ліричні пісні, з присвятою захисникам пролунали у виконанні Мар’яни Губицької, Іванни Степаницької, Івана Гладкого, Любомира Нечипора. Пісню на слова вдови військового Наталії Огірчак виконав її колишній учень Сергій Фендак з доньками. Ведучою заходу була Оксана Чіпак — головний спеціаліст Народного Дому Трускавця. Відділ культури міської ради виступив організатором заходу.

Проєкт Алеї Слави — ініціатива міського голови Трускавця Андрія Кульчинського. З міського бюджету було профінансовано встановлення стел та благоустрій території. Аби втілити задум у життя, було залучено багато людей. Із родинами загиблих тісно співпрацював Центр соціальних служб на чолі з Надією Онаць. Із великим бажанням та старанням діяли працівники КП «Парк Курортний» та КП «Трускавецьсвітло», на яких було покладено відповідальність за облаштування території та проведення підсвітки.

Усі роботи виконані швидко та якісно. Зроблено все для того, аби місце вшанування полеглих героїв виглядало достойно, аби воно щоразу нагадувало про великий подвиг загиблих Героїв — уродженців та жителів Трускавецької громади, до складу якої, крім самого Трускавця, входять села Орів, Зимівки, Бистрий, Доброгостів, Уличне, Модричіі Станиля, а також військових переселенців з інших українських міст, які своїм прикладом показали, як потрібно відстоювати незалежність, любити Україну та свій народ. На усіх світлинах їхні погляди світлі та сповнені життя. Такими маємо запам’ятати наших відважних земляків, які стали небесним військом. Алея Слави у Трускавці увіковічнює імена захисників, які поклали життя за свободу та незалежність України з 2014 року до сьогодні. Це Микола Андрущук, Іван Бак, Володимир Баран, Роман Бендик, Михайло Білик, Тарас Бобанич, Петро Бориславський, Юрій Бунь, Іван Бутим, Іван Габчак, Стефан Гошовський, Олег Гуч, Олег Денюшин, Ігор Дідач, Роман Жук, Владислав Задирака, Микола Іваник, Микола Кілик, Орест Кінаш, Іван Комарницький, Володимир Комоняк, Роман Коркішко, Володимир Кріль, Юрій Куцук, Дмитро Левицький, Сергій Литвин, Роман Огірчак, Петро Осецький, Святослав Панченко, Микола Петрів, Андрій Процик, Дмитро Сарновський, Андрій Слопак, Руслан Стадник, Денис Степанов, Михайло Фарима, Андрій Филяк, Петро Цурукін, Сергій Шевчук, Андрій Шіхт, Ігор Шквирко, Петро Юркевич, Іван Яз. Якби ці воїни могли з нами говорити, то напевно попросили б нас цінувати життя, дякувати за кожен дарований Богом день. Вони б нагадали своїм сім'ям, рідним, друзям, колегам, побратимам, усім нам — не опускати рук й вірити у перемогу. Робити все для цього й пам’ятати, як багато людей вже віддали за це найцінніше, що мали — життя.

Не піднялась рука помістити на стели імена військових, які вважаються безвісти зниклими. У Трускавці продовжують молитись за них. Люди понад усе хочуть, щоб Господь вберіг їх для родин, для України.

Герої не вмирають, вони в наших серцях, думках, молитвах. Слава про них житиме вічно, як і ненька-Україна, за яку вони полягли.

Леся Боднар