Аби з кліщем не «зустрітись», від білки не інфікуватись

Це улюблене місце відпочинку як жителів курорту, так і відпочивальників. Не про звичайний парк, який ледве не в кожному українському місті є, йдеться. Улюблене місце для курортних прогулянок у місті «Нафтусі» — це заповідна територія, яка має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Створена з метою збереження рідкісних видів місцевої флори і цінних інтродукованих видів рослин, джерел мінеральних вод, охорони і підтримання екологічного балансу міста та для оздоровчої рекреації. Була закладена вона ще у 1895 році. Назву «Адамівка» отримала на честь Адама Сапеги — одного із найбільш послідовних ініціаторів її реконструкції. Ми можемо лише здогадуватись, яким привабливим та величавим був парк у перші роки після закладання, ще тоді, коли його алеями прогулювались представники знатних аристократичних родів з Європи. Мабуть, саме на їхні смаки орієнтувався садівник Юзеф Яблонський, який, як зазначено в архівних джерелах, засадив парк не лише типовими для Прикарпаття деревами, а й збагатив його невластивими для нашої місцевості екзотичними насадженнями.

Шістдесят млн грн на реконструкцію «Адамівки»

У Трускавці чудово розуміють, що для того, аби зберегти парк від різних руйнівних впливів, слід не тільки берегти це отримане від попередніх поколінь багатство, а й постійно дбати про нього, регулярно інвестувати у збереження цієї безцінної перлини кошти. Реконструювати парк почали ще в 2016 році. За цей час вже багато робіт виконано. Під час проливних дощів нижню частину заповідної території більше не заливає, як це було ще до початку реконструкції: повністю замінено дощову та побутову каналізацію. У парку відновили сходи. Реконструйовано частину зовнішнього освітлення. Встановлено 60 паркових опор та світильників. Відбулась заміна частини асфальтового покриття на алеях. Там, де роботи завершені, пішохідні прогулянки відбуваються на замощених тротуарною плиткою доріжках. Але ж воєнний час… Він також свої корективи вносить. Головне сьогодні - вистояти, прогнати ворога з нашої землі. Все решта можна на потім залишати. Реконструкцію «Адамівки», чия кошторисна вартість становить близько 60 млн грн, обов’язково до логічного завершення доведуть. І тоді парк, на території якого прибирання та догляд здійснює колектив КП «Парк курортний», засяє всією гамою своїх природних «кольорів». Але й прогулянки в парку повинні відбуватись за певними правилами, з урахуваннями деяких «форс-мажорних» факторів.

Акція-обприскування проти кліщів

На це в розмові з нами звернув увагу директор підприємства Назар Веретка, розповівши про не дуже приємну для любителів піших прогулянок, але украй необхідну акцію — проведення дезінфекційних заходів із знищення кліщів. Справу вже зроблено. У день, коли обприскування провели, подбали, аби упродовж трьох годин після завершення ніхто на територію парку не заходив. Більша частина потенційних любителів прогулянок до застережень комунальників прислухались. Але не всі. Знайшлись й такі, які, скориставшись різними «лазівками-стежками», які, крім алей, звісно ж, є в кожному парку, попередження комунальників проігнорували. Як самі потім пояснювали, коли їх до відповідальності службові особи закликали, не змогли від ранкової прогулянки утриматись, бо, виявляється, перед друзями нашими меншими обов’язки мають. Річ у тому, що «Адамівка» славиться не тільки тим, що в парку росте понад 160 видів та форм рослин, з яких тис ягідний, береза темна та горобина до Червоної книги України занесені, а й своєю фауною. У вечірній час на алеях парку доволі часто їжачки зустрічаються. У них, як виявляється, також свої теренкури є. Повністю до людей білочки адаптувались. Їх дуже багато розплодилось. Можуть з-під будь-якого куща вискочити. Або, наприклад, стрімко з гілки на гілку перестрибуючи, без «запрошення» з якогось дерева на плечі впасти.

Кумедний випадок, до якого, як виявилося згодом, із великою долею обережності слід ставитись, у нас на очах стався. Зовсім втративши обережність, одна з білок, стрімголов помчавши до жінки в парку, рвучко підстрибнула і, зачепившись за штани уподобаної панни, миттєво до її руки добралась. Розчулившись, жіночка, як майже всі в парку, лісовій улюбленці сніданочок запропонувала — два потрощені горіхи. Поки звірятко, напівобернувшись до всіх, хто із захопленням за його діями спостерігав, горішками ласувало, «глядачі» звернули увагу не лише на її не зовсім природну поведінку, а й на опухлу щоку. Спершу на цю «неприродність» звірка відреагував пан з великим кульком у руках. Як сам потім відрекомендувався, ветеринар за фахом. Застерігши тих, хто вже готовий був не тільки на руки брати, а й «розцілувати» білочку, попередив, що білочка, найімовірніше, хвора. Не виключено — що на сказ. Бо саме так, як вона себе у парку повела, протікає перша фаза хвороби, під час якої інфікована тваринка ластиться до людей. Друга фаза — протилежна за проявами. У таких випадках тваринки стають агресивними. Можуть подряпати, вкусити. Звісно, що такі речі потрібно знати, щоб не втратити пильність, не наразитись на небезпеку. Так само і з собаками, з якими ледве не кожен другий перехожий на території «Адамівки» прогулюється. Добре, що любимо, що вигулюємо собак. Але й про «червоні маркери» не забуваймо. Не варто, аж ніяк не слід дозволяти собі і дітям контактувати з чужими тваринами. Знову ж таки, через небезпеку бути інфікованим збудником сказу, який, як стверджують ветеринари, часом і через слину може передатись.

Майже ідилія

Але, але… Не лише білками, їжачками, «ручними» синичками та горобцями славиться «Адамівка». В одному із наймальовничіших місць парку, по сусідству з джерелом «Юзя», у наполовину зарослому маленькому ставку «прописався» красень-лебідь.

Уперше до Трускавця птах прилетів торік. Переселенці з південного регіону, які, гуляючи парком, спиняються тут, щоб підгодувати лебедя, який, до речі, не дуже охочий до їхньої їжі, стверджують, що прилетів він сюди з Херсонщини. Торік у Трускавці птах довго обживався, але, врешті-решт, остаточно звик. Відлетів, коли після морозу замерзло плесо ставка. Думали, що назавжди. Аж ні. На початку теперішньої весни повернувся назад, де, як і торік, ділить ставок з кількома сімействами диких качок. Качки-мами зі своїм приплодом, сміливо виходячи із заростей, люблять кружляти на воді довкола лебедя, який жодної уваги на це не звертає. Але й не відганяє. Майже ідилія. Ця жива «картинка» природи дуже заспокійливо діє на пішоходів-спостерігачів. На руки лебідь, на відміну від деяких качок, які, вибираючись зі ставка, аби корм отримати, сміливо до людей «чалапають», не дається. А шкода. Не віриться, що від такого птаха якусь інфекцію можна підчепити.