Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Рішенням „скоротити!“ проблему не вирішити. Варто послідовно впроваджувати реформу»

Міністр освіти і науки Оксен Лісовий пропонує зменшити кількість шкільних предметів у 7−11 класах — через сильне навантаження на дітей

Фото ілюстративне з відкритих джерел
Фото ілюстративне з відкритих джерел

Новий міністр освіти і науки Оксен Лісовий запропонував, аби громадськість долучилася до обговорення питання щодо скорочення кількості предметів у школі й оптимізації навчальних програм. «Два роки ковіду та рік повномасштабного вторгнення. Навантаження на дитину дуже високе: і психологічне, і розумове, — написав на своїй сторінці у Фейсбуці Оксен Лісовий. — Це і про велику кількість предметів, і про навчання онлайн, і про додаткові заняття, щоб надолужити втрачене. Наприклад, у 7−9 класі діти наразі мають близько 20 предметів. Таку кількість складно засвоїти і без стресу та онлайн-навчання (подекуди без гаджетів, адаптованих навчальних програм тощо). А в наших умовах — це на межі можливостей. Тож зрештою діти все одно зосереджуються на тих предметах, які обирають для себе як пріоритетні…».

Ця тема активно обгово­рюється у суспільстві. Ви­никає багато запитань: як і що саме скорочувати, які на­слідки для освітніх результа­тів учнів буде мати скорочен­ня предметів чи скорочення навчального часу? Чи призве­де оптимізація навчальних про­грам до скорочення педагогів?

Про інновації у середній шко­лі журналістка «ВЗ» розпитува­ла методистку кабінету коор­динації впровадження НУШ Львівського обласного інсти­туту післядипломної педаго­гічної освіти Ірину Костюк.

— Такі складні питання потре­бують ґрунтовного обговорен­ня та осмислення, — каже Ірина Костюк. — Так, у нас не все га­разд з навантаженням на дити­ну, якій складно вивчати так зва­ні одногодинні предмети (ті, які проводять раз на тиждень). Так було завжди. А сьогодні, беру­чи до уваги ще й нинішній фор­мат навчання (часто діти навча­ються онлайн), дитина, коли має предмет раз на тиждень, багато чого забуває, не може занури­тися у зміст. І, що найсуттєвіше, їй складно формувати навички, ставлення, які разом зі знаннями складають поняття компетенції. Саме оволодіння компетентнос­тями, а не лише певним фактич­ним матеріалом, є завданням су­часної шкільної освіти.

Я прихильник ідеї занурення дітей у предмет. Було б добре, якби предмети чи курси не мали б такого навчального наванта­ження, як раз на тиждень (тобто 35 уроків на рік). А якщо завдан­ня вкладаються у 17−35 уроків, то варто ущільнити порядок їх вивчення. Наприклад, навіть за­раз, у Новій українській шко­лі, п’ятикласники мають один урок на тиждень для інтегрова­ного курсу історії та громадян­ської освіти, який об'єднує три предмети. Я думаю, це нера­ціонально. Є й інші курси, роз­поділені протягом навчального року по 1−2 уроки на тиждень. Таке «розмазування» навчан­ня є звичним для усіх дорослих — батьків, вчителів, бухгалтерії, яка нараховує заробітну пла­ту — так зручніше. Але для дити­ни таке розфокусування уваги ускладнює навчання. Я не кажу про такі предмети. як українська мова чи математика, які вивча­ють у школі майже щодня. Цим предметам скорочення не по­трібне і не загрожує.

— У 5-му класі уже вивча­ють українську літерату­ру та зарубіжну літературу в інтегрованому курсі, а та­кож історію України, всес­вітню історію та громадян­ську освіту. Є об'єднаний курс «Природничі науки», або об'єднаний курс «Техно­логії»…

— Є програми, які інтегрують українську та зарубіжну літера­туру. Є програми, які інтегрують українську мову, українську лі­тературу та зарубіжну літерату­ру. І чимало шкіл обрали саме такий спосіб вивчення. Але має минути час, щоб ефективно оці­нити те, що учні здобули і що, можливо, втратили за такої мо­делі навчання.

— Міністр сказав, під ско­рочення не потраплять осно­вні предмети: історія України, українська мова, хімія, фізи­ка, математика, біологія.

— 2020 року Кабінет міністрів затвердив новий Державний стандарт для базової середньої освіти — тобто для 5−9 класів. У документі немає опису предме­тів, а є вимоги до результатів на­вчання учнів по освітніх галузях. Ці освітні галузі передбачають інтеграцію, і цих освітніх галузей лише дев’ять! Це мовно-літера­турна освіта, математична, при­роднича, іншомовна, історична і громадянська, технологічна, ін­форматична, мистецька, соці­ально і здоров’язберігальна, фізична культура. Наприклад, природнича освітня галузь об'єднує у собі потенційно фі­зику, хімію, біологію і географію. І ті діти, які зараз навчаються у 5-му класі, уже вивчають такі ін­тегровані предмети.

Немає окремо музики і ма­лювання, а є інтегрований курс «Мистецтво». Чи, наприклад, курс «Робототехніка» об'єднує вимоги інформатичної та техно­логічної освітніх галузей, а курс «Драматургія і театр» об'єднує можливості мовно-літературної та мистецької освітніх галузей. Тобто чинний Стандарт базової середньої освіти вже дає у про­цесі реалізації Нової української школи можливість найширшої інтеграції не лише всередині освітніх галузей, а й між ними. Отже, пан Лісовий підтверджує концепцію стандарту 2020 року.

— Але він пропонує, щоб такі інтегровані курси були не лише в НУШ, а й у 7−9 кла­сах, які навчаються за ста­рою програмою.

— Наразі для 7−9 класів, які бу­дуть вчитися за цим стандартом від 2024/2025 навчального року, немає затверджених програм. Якщо я правильно розумію, мі­ністр говорить про навчання тих учнів, які зараз у 7−11 класах. У них справді до 20 предметів у розкладі. Але одним адміністра­тивним рішенням «скоротити!» цю проблему не вирішити. Ма­буть, варто послідовно впрова­джувати реформу.

До впровадження реформи у Новій українській школі вчите­лів для початкових класів довго готували. Брали участь у різних семінарах. Усе відбувалося під прискіпливою увагою місцевих органів освіти. У 5-й клас НУШ діти пішли 1 вересня 2022 року, коли вже почалася війна… А пе­ред тим діти два роки навчали­ся онлайн через ковід. І це при­звело до певних освітніх втрат і для учнів, і для вчителів. Новий міністр освіти погоджується з тим, що у нас є освітні втрати. Їх вимірювали після завершення епідемії ковіду усі європейські країни. У нас лише починають виходити певні рекомендації з деяких предметів, наприклад, з української мови чи математи­ки, як подолати освітні втрати.

Багато тем вчителі змуше­ні були пропускати. Тому було б добре, якби усі вчителі отри­мали такі рекомендації. Але для початку їх треба визначити. Та­кож багато тем вчителі змушені були скорочувати, ущільнюва­ти. Тому потрібне широке опи­тування вчителів: які теми вони пропускали і чому, які теми ви­вчали детальніше, які навички і ставлення не сформовані або слабо сформовані через ситу­ацію останніх навчальних років тощо. Будьмо чесні, оцінки, які діти отримають чи у свідоцтві досягнень для 1−5 класів, чи у табелі, чи у свідоцтві про завер­шення середньої освіти — мало­інформативні.

— А як можна ці освітні втрати охарактеризувати — це «білі плями» у знаннях?

— Якщо дитина мотивована, може сама підтягнути знання, які є в підручниках чи в в Інтер­неті. Але маємо втрати не так у знаннях, як у навичках. Напри­клад, читання з розумінням, яке є проблематичним для багатьох підлітків і випускників. Таке чи­тання передбачає, що ми зна­ємо значення усіх слів у підруч­нику (термінологію). Я часто стикаюся з тим, що діти ковза­ють очима по тексту і не мають звички подивитися у словник, аби дізнатися, що означає не зрозуміле їм слово.

— Батьки часто нарікають, що дітям задають багато до­машніх завдань…

— Це свідчить про те, що на­вчальні програми перенасиче­ні. Ми вчимо дітей фізики, хімії тощо, але у результаті діти не мають практичних навичок, які потрібні їм для життя. Напри­клад, чому пральний порошок допомагає відіпрати бруд? Або чому відімкнення електроенер­гії є небезпечним для побутових приладів? А ось новий освітній стандарт, затверджений 2020 року, вивчення таких тем перед­бачає. Потрібно лише прийня­ти нові програми для 7−9 кла­сів (для 5−6 класів такі програми затверджені). А щодо домашніх завдань треба визначитися. На мій погляд, відмовлятися від них недоцільно. Але тоді варто за­значити у програмах, що закла­дений у них зміст передбачає вивчення цих тем протягом пев­ної кількості уроків у класі (або самостійно у позаурочний час).

— Чи потягне за собою ско­рочення предметів звільнен­ня вчителів?

— Усе залежить від того, скільки годин має учитель. На­приклад, діти у 8-му класі двічі на тиждень вивчають фізику, бі­ологію, хімію. Якщо ці предмети об'єднати в один предмет, який буде вивчатися, наприклад, не шість, а п’ять уроків на тиждень, то скорочення оплачуваних го­дин буде незначне. Але у цьому контексті потрібно говорити про наявну систему заробітної пла­ти для вчителів, її потрібно змі­нювати. А самим вчителям теж доведеться навчатися (пройти перепідготовку). Крім того, пе­дагогічні університети мають готувати майбутніх педагогів до інтегрованих курсів.

Я часто спілкуюся з вчите­лями, і ми обговорюємо інте­гровані програми. Наприклад, є така програма «Досліджую іс­торію і суспільство» (комбінова­ний предмет), або «Україна і світ. Вступ до громадянської осві­ти». Усі вчителі кажуть: «Так, ці­каво, але як діти будуть складати ЗНО?». Я кажу: «Ці діти складати­муть ЗНО 2030 року!». Загалом, учителі і діти сприймають ці інте­гровані курси дуже добре. Але, наприклад, деякі вчителі хімії за­питують: «Як читатиму біологію чи фізику?». Мені сумно від цього питання, тому що передбачаємо, що дитина може освоїти і фізи­ку, і хімію, і біологію на шкільному рівні у різних вчителів, а педагоги чомусь побоюються, що не змо­жуть їх вивчити і викладати.

— Якщо впровадимо інте­гровані курси у школі, чи змо­жуть діти складати ЗНО без репетиторів?

— Тести ЗНО будуються на шкільних програмах. Але вони перенасичені, і це проблема. Іноді знання з різних предме­тів дублюються, або, навпаки, певних знань бракує. Важли­во розуміти, що ми вчимо дітей не для ЗНО, а ЗНО має відпові­дати інтересам дітей і системі освіти в цілому. Отже, у проце­сі впровадження інтегрованих курсів для зовнішнього оціню­вання треба створювати тесто­ві завдання для перевірки світо­гляду та інтегрованих знань.

— Діти Нової української школи уже навчатимуться 12 років. Це хороша перспекти­ва?

— Із огляду на ті освітні втрати, які ми маємо, 12 років дозволять м’яко подолати ці провали. Нові стандарти освіти потребують но­вих підходів. Раніше вчитель роз­повів, діти переказали. Зараз це не працює. Маємо створюва­ти такі навчальні ситуації на уро­ці, які б дозволяли дітям не лише про щось дізнаватися (це можна легко зробити за допомогою Гу­глу), а й розвивати критичне мис­лення, розвивати важливу нави­чку — вчитися впродовж цілого життя! Діти повинні уміти працю­вати з інформацією — це ключова навичка XXI століття.

Коментар для «ВЗ»

Львів'янка Світлана Гнатів після повномасштабного втор­гнення росії разом з 12-річним сином поїхала до Німеччини. Світлана поділилась з журналісткою «ВЗ» своїми враженнями від німецької освіти:

— Ми з березня минулого року живемо у Німеччині, — каже вона. — Зараз мій син навчається в музичній гімназії. Акцент у його навчанні - на вивчення німецької мови до необхідного рів­ня, тому проходить інтеграційні курси. Водночас відвідує інші предмети зі своїми однолітками. Якщо порівнювати українську і німецьку школи, то у Німеччині навчання є легшим. Тут акценту­ється увага не на швидкості проходження тем, а на їх засвоєнні. Новий матеріал вивчають повільно, водночас повторюють попе­редні теми. Німецькі викладачі приділяють багато уваги повто­ренню. У цьому вбачаю прояв німецької педантичності.

У розкладі мого сина у 6-му класі немає таких предметів, як література (ані німецька, ані зарубіжна). Хоча дітей заохочують до читання в бібліотеках. Бібліотеки тут дружні до дітей. Уроки трудового об'єднані з мистецтвом: діти займаються ліпленням з глини, гіпсу, малюють, створюють моделі. Звісно, є такі предме­ти, як німецька мова, географія, біологія, музика, спорт, англій­ська мова, математика. Але є й латинська мова, природні яви­ща і техніка.

Уроки у сина завжди розпочинаються о 8:00 і тривають до 15:20, крім вівторка. Він вважається «розвантажувальним» днем, коли уроки тривають тільки до обіду. Уроки у дітей три­вають не по 45 хвилин, а по 1,5 години (тобто у дітей може бути два уроки математики та два уроки англійської мови). Думаю, це допомагає у вивченні і засвоєнні матеріалу учнями. Вчитель має достатньо часу, щоб пояснити новий матеріал, а діти мають можливість опрацювати вправи чи задачі. Можливо, така «не­спішність» пов’язана із тим, що у Німеччині діти навчаються 12 і більше років. А літні канікули у дітей тривають лише півтора мі­сяця, і починаються наприкінці липня.

Якщо підсумувати, то кількість часу, проведеного дітьми у ні­мецькій школі за тиждень, сумарно така сама, як в українській школі. Але за рахунок того, що програма навчання у Німеччи­ні менш інтенсивна і більш розтягнена, дітям навчатися легше.

Схожі новини