«Мета зрозуміла: монополізація новин з війни»

Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення на своєму засіданні 23 березня надала ліцензію на супутникове мовлення новому українському військовому телеканалу «Армія ТБ». Як йдеться на сайті Нацради, ліцензію на супутникове мовлення терміном на десять років видано Центральній телерадіостудії Міністерства оборони України (м. Київ). За словами медіаменеджера і продюсера, який тепер служить в армії, Іларіона Павлюка, це канал, який створюють військові для військових і про військових. Його цільовою аудиторією є сім'ї, родичі, друзі військових, а також ті, хто потенційно можуть прийти до лав Збройних сил. Увесь контент має бути зрозумілим для цивільних.

Експерти української медіасфери не здивувалися цьому рішенню. Ба більше, вони його очікували. Про те, що МОУ хоче створювати свій новий канал, писали вже давно. Однак раніше, як пише «Детектор медіа» на втілення цієї ідеї не було ні ресурсів, ні грошей. Утім Міноборони і раніше вже мало чимало ресурсів. За інформацією «Детектор медіа», Міністерство має власну радіостанцію «Армія ФМ», яка за останні кілька років отримала ФМ-частоти по всій Україні та продовжує їх отримувати. А також телестудію, яка виробляє проєкти для різних телеканалів (5 канал, «Прямий» та «Еспресо»), а також в «Єдиному марафоні» та на платформах Megogo та sweet_tv) та власного ютуб-каналу «Військове телебачення України».

На новий військовий телеканал уже знайшлися чималенькі гроші у держбюджеті. Усе це «зовсім несподівано» співпало з забороною військовим журналістам працювати на передовій.

Про все це написала у своєму ФБ голова правління Національної асоціації українських медіа Тетяна Котюжинська.

«Кілька подій зійшлися на цьому тижні: журналістам заборонили працювати на передовій („у червоній зоні“) + Міноборони створює свій телеканал і хоче отримати доступ у Т2 + прийняли зміни до держбюджету для збільшення фінансування МО, але ці гроші не на виплати військовим.
Для ще одного підконтрольного владі телеканалу потрібно було монополізувати новини з передової і заборону військовим спілкуватися з журналістами та 200−250 млрд для його створення. Тепер все готово! Для журналістів є всі підстави вносити відомості про порушення професійних прав на Платформу Ради Європи. І владі доведеться пояснити, чому вони не виконують зобов’язань і створюють все нові державні ЗМІ, витрачаючи на них, а не на зброю, кошти», — пише Тетяна Котюжинська.

На цей допис відгукнулася журналістка, голова комітету ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар:

«Прочитала у Тетяна Котюжинська, що Міноборони обмежило доступ журналістів на фронт, аби врешті створити свій власний телеканал. Так, ще один державний канал на додачу до «Ради», «Суспільного», «Фрідома», на які і так в час війни витрачається 2,2 млрд. Мета зрозуміла: монополізація новин з війни. І, звично, цензурування військових, які сміють зараз якісь інтерв'ю роздавати.

Четвертий державний канал після того, як телепростір і так добряче зачищений відключенням «Еспресо», «Прямого», «П'ятого» та кроками Ахметова аби не мати проблем з «антиолігархічним законом» — це вже шлях навіть не в росію. В Білорусь.

І, до речі, колеги, про це варто вже голосно говорити, бо скоро може бути зовсім пізно.

На сайті Держдепартаменту не дарма з’явився звіт про стан свободи слова в Україні, де чітко вказано, що три канали були відключені незаконно, телемарафон, що планувався ніби то для захисту інфопростору, використовується вже для державного контролю над мовленням загалом, і що уряд вдається до прямої цензури.

І все це точно дуже віддаляє нас від Європи. Не дай вам Бог за своїми дрібними політичними амбіціями про@рати історичний шанс на членство в Євросоюзі. Не дай Боже після стількох жертв українців…"

Відомий український фотожурналіст Ян Доброносов налаштований більш оптимістично. Про це він сказав телеграм-каналу НСЖУ: «Коли було запроваджено новий порядок отримання акредитації, журналісти це сприйняли «без паніки». Справді, акредитацій видано на руки дуже багато, а реально медійників працює значно менше, і Сили оборони повинні мати інформацію про тих, хто справді працює на фронті. Я подав документи на нову акредитацію і сподіваюся й далі їздити на фронт.

Вірю, що все одно зможу знімати. Треба ж показувати світові цю жахливу війну! Думаю, рішення, які забороняють нам це робити, буде переглянуто".

«Завдання влади — організувати, а не монополізувати»

Ми попросили медіаюристку, голову правління НАУМ Тетяну Котюжинську детальніше розповісти про механізми звернення журналістів на Платформу Ради Європи і наскільки дієвими будуть ці звернення.

— Платформа Ради Європи щодо перешкоджання роботі журналістів створена досить давно. Туди зазвичай вносяться порушення, які відбуваються в країнах, які є підписантами і учасниками Ради Європи. Після внесення відомостей про порушення на Платформу уряд цієї країни зобов’язаний комунікувати і давати пояснення по цьому факту. Таким чином країни Ради Європи бачать проблему. Україна раніше вже вносила такі скарги, наприклад, по подіях 2014 року, і в інший час, коли відбувалося роздержавлення ЗМІ і місцева влада перешкоджала у цьому журналістам, а держава не проводила належного розслідування тощо. Уряд комунікує по цих проблемних питаннях і в нього є зобов’язання виправити порушення. Передусім це піар-історія, коли звертають увагу усіх країн Європи на те, що відбувається певне порушення. Це береться до уваги, коли готуються якісь висновки, наприклад, тієї ж Венеційської комісії.

Якщо говорити про медійну складову, то ще один державний канал — це посилення безпосереднього прямого впливу влади. А конкретніше — президента, тому що він призначає міністра оборони, якого затверджують у парламенті. Це ще один телеканал, який напряму буде підпорядкований владі. Для країни це має бути поштовхом, аби врегулювати це питання комплексно і системно. На нашу думку, таке врегулювання має полягати в тому, щоб повністю заборонити будь-яке державне телебачення. Україна брала про це зобов’язання ще у 2005 році. Будь-які державні ЗМІ, державне телебачення мають бути заборонені. Мають бути або суспільні, або приватні ЗМІ. Для України, як країни пострадянської, державні ЗМІ - це дуже погано. Це показала історія вже багато разів, зокрема, і зараз.

І, безумовно, порушенням прав є заборона журналістам перебувати у якихось місцях. Українське законодавство дозволяє журналістам перебувати у будь-яких місцях, зокрема, і там, де ведуться бойові дії. Завдання влади — це організувати, а не монополізувати. Тобто влада може сказати, що не можна перебувати десь з такого-то по такий-то період, коли там будуть відбуватися інтенсивні бойові дії. Але в принципі на будь-яку ділянку мають журналісти пройти. Це одна з частин демократичного контролю за армією. Армія є закритим інститутом. І коли в армії відбуваються якісь порушення прав людини, якісь негаразди, то державний контроль може це покривати. А от громадський контроль дозволяє висвітлювати ці проблеми і таким чином сприяти їх вирішенню. Тому критичний, вільний громадський контроль такий важливий. Тут важлива роль медіа, журналістів, парламентського комітету, громадських організацій, які займаються проблемами армії, волонтерів тощо.

Безумовно, зараз збільшується питання національної безпеки. Але демократичний державний контроль все одно має бути. А у нас це намагаються закрити, посилаючись на питання національної безпеки.

— І ще є питання фінансування нового телеканалу — там шалена сума…

— Це просто цинізм — витрачати шалені кошти на піар. Не розумію, як руки піднімаються таке підписувати. Коли люди постійно збирають кошти на потреби військових, і одночасно з тим витрачаються такі кошти просто на піар. Висвітлення того, що відбувається в армії, про подвиги наших бійців, про ситуацію на полі бою, про історії волонтерів — усе це роблять цивільні журналісти. Зовсім не потрібно виділяти на це державні кошти. Але влада виділяє ці кошти, аби просто контролювати інформаційний простір. І такі суми — зараз 2,2 мільярда гривень, а якщо ще вони збільшать на 200 мільярдів — це просто блюзнірство.