Чим по-доброму дивує сьогоднішній Борислав?

Нічого дивного. Так часто буває, коли природні багатства експлуатуються непродумано, по-хижацьки. Коли надприбутки від нафтовидобутку, який тут ще 160 років тому розпочався, дістаються не людям, які народились та живуть у цьому місті, а спритникам та ділкам. Коли упродовж одного дня, як стверджують експерти, близько 100 тис. куб. метрів супутнього газу, який завжди утворюється у випорожнених нафтових родовищах, назовні виривається.

Не лише довкілля, а й люди

Від усього цього потерпав Борислав. Кілька років тому місцеві депутати на чолі з міським головою поїхали до
Києва, щоб пікетувати головний офіс «Укрнафти», чиї виробничі підрозділи дотепер господарюють на Бориславському нафтовому родовищі. Спробували привернути увагу до серйозних проблем міста із недофінансуванням. Не вдалося. Обдурених, позбавлених дивідендів від нафтовидобутку нащадків Івана Франка, які дотепер мали б отримати свою частку від прибутків на своєму нафтовому родовищі, як це практикується у цивілізованих країнах світу, у столиці України не почули. Надії на особливе фінансування не збулися.

Немає зла, щоб на добре не вийшло

Але недаремно кажуть, що немає зла, щоб на добре не вийшло. П’ять років минуло від пам’ятної для всіх учасників, серед яких був і сьогоднішній міський голова Борислава Ігор Яворський, тодішньої поїздки до Києва. Що змінилося у місті на нафті, як називають Борислав у всіх сьогоднішніх туристичних путівниках, за цей час? На це запитання відповів Ігор Яворський. На його переконання, Борислав, як це не дивно, з огляду на жахливу війну з рашистами та всі інші випробування, перестав бути депресивним містом. Про це міський голова заявив під час свого недавнього звіту за виконану упродовж останніх двох років роботу. Якщо раніше про Борислав на всеукраїнський загал згадували хіба у негативному контексті, то тепер це щораз частіше робиться у форматі позитивних новин. Ігор Яворський запропонував натомість взяти за основу новий лозунг: «Борислав — місто зі славетною історією та величним майбутнім!» І це не пусті слова, бо у міста є всі передумови для реалізації такого сценарію.

Крига скресла. А чому? Бо місто змінилося. У Бориславі зрозуміли просту істину: рятування потопельників — справа рук самих потопельників. Тут навчились краще використовувати свої ресурси. Два роки тому з допомогою висококваліфікованих спеціалістів розробили та затвердили на сесії міської ради Стратегію розвитку територіальної громади на 2022 — 2027 роки. Не всі, мабуть, відразу повірили, що задекларовані плани вдасться реалізувати. Але життя на місці не стоїть. Багато змінилося після того, як у Бориславі вдалося усунути перебої у централізованому водопостачанні. Це сталося після того, як на найбільш аварійних ділянках замінили мережу. До активу також зараховується перехід на нові взаємини у водопостачанні із Східницькою громадою. Річ у тому, що на гірському курорті завжди скаржились на масштабні витоки у водомережі. Своєї провини в цьому не вбачали, все «списували» на Борислав. Але ж так не буває. Втрати, які Бориславський водоканал із року в рік зазнавав як у Східниці, так і на інших ділянках водопостачання, звісно ж, серйозно позначались на фінансово-господарській діяльності підприємства.

Навіть із київських владних кабінетів телефонували

І як бути? Бориславська міська рада запропонувала Східницькій селищній раді перейти на гуртову «схему» у водопостачанні. Східничани довго на це не погоджувались. Як зазначив Ігор Яворський під час свого звіту, на Борислав чинився тиск. Навіть із київських владних кабінетів телефонували. Було нелегко, але вистояли. Як наслідок, бориславське КП «Вододар», яке після банкрутства водоканалу стало його «спадкомцем», більше не відповідальне за витоки, які під час централізованого водопостачання трапляються в Східниці. Усувати недоробки, стежити за тим, аби споживачі не крали з мережі, має новостворене на гірському курорті комунальне підприємство, яке надану з Борислава послугу отримує за гуртовою ціною. Після цього припинились конфлікти та взаємні звинувачення партнерів. У Бориславі забули про довготривалі перебої у водопостачанні. Вода у місті подається суворо за графіком, в окремих мікрорайонах — цілоденно, а подекуди — цілодобово.

Помітні позитивні метаморфози

Покращення водопостачання, звісно ж, не єдиний зарахований до активу Бориславської міської ради «плюс». Завдяки придбаному сучасному медобладнанні, на що в 2021 році було залучено понад 6 млн грн, вдалося збільшити перелік послуг у діагностуванні та лікуванні широкого спектра захворювань. Тепер вони надаються безпосередньо в місті. Не потрібно нікуди їхати, щоб обстежитись та пролікуватись. Помітні позитивні метаморфози відбулись і в таких сферах, як культура та спорт, шкільна освіта та комунальне господарство. Щораз частіше гарні результати на обласних та всеукраїнських олімпіадах демонструють школярі. Здобувають престижні нагороди, на різних міжнародних змаганнях перемагають бориславські вихованці. Вже стало традицією проводити в місті міжнародні турніри з гірськолижного спорту. Це додає привабливості місту, збільшує притягальну силу Борислава. Ніхто сьогодні не називає «місто на нафті» депресивним. Навпаки, до Борислава їдуть для того, щоб відпочити, на власні очі побачити те, що робить його унікальним та оригінальним: не до порівняння з минулими роками зріс туристичний потенціал міста. Борислав увійшов до екскурсійних маршрутів усіх вітчизняних туроператорів. Сюди, щоб побачити місто, «доторкнутись» до його історії, приїжджають і закордонні туристи.

Все перекреслила, змінила війна

Амбіційні плани, готові для реалізації проєкти мали в Бориславі на 2022 рік. Але настало 24 лютого… Те, що вважалось головним та важливим, стало другорядним. Змінились пріоритети. В перший період війни усі дії міськради, за словами Ігоря Яворського, були спрямовані на те, щоб зміцнити обороноздатність країни та надати прихисток, допомогти внутрішньо переміщеним особам. Робота з цими людьми, їх поселення, облаштування життя на новому місці, прийом та розподіл, переадресація гуманітарних вантажів у регіони, які зазнали найбільших руйнувань, стали головним завданням. Жодне місто-побратим, з якими Борислав мав раніше налагоджену співпрацю, не залишилось осторонь. З деякими громадами, організаціями, фондами, налагодили тісну комунікацію вже під час війни, не маючи раніше жодних офіційних угод. Борислав, на відміну від Дрогобича, Трускавця та Східниці, де є готелі, гуртожитки та відпочинково-лікувальні комплекси, жодним житловим ресурсом не володіє, за період війни прийняв понад 6 тис. ВПО. Переселенців приймали в облаштованих прихистках в закладах освіти. Під час пікового навантаження там вдавалось одночасно розмістити понад 800 осіб. Також велику кількість ВПО прийняли самі жителі громади. В найважчий період, згідно з офіційними даними, в приватному секторі громади одночасно розміщувалось понад 4 тис. осіб. Ігор Яворський подякував всім, хто у цей час будь-яким способом долучився до наданої допомоги.

Бюджет перевиконали

Перші дні, тижні, місяці війни виявились найважчими. Це був час невідомості та тривоги, недостатнього розуміння того, що чекає попереду. Підтримка партнерів додала сил, а звитяжні дії ЗСУ швидко допомогли здобути остаточну впевненість у перемозі над ворогом. Поступово почали повертатись до виконання основних функцій органу місцевого самоврядування — забезпечувати повсякденні потреби мешканців. Відновили поточний ремонт доріг, почали готувати місто до нових викликів та випробувань в умовах війни.

Багато жителів Бориславської ОТГ, до складу якої, крім Борислава, входить ще 6 сіл, вступили до лав ЗСУ, стали на захист держави. На превеликий жаль, на війні не буває без втрат. Під час зустрічі було згадано кожного полеглого Героя Бориславської громади. Присутні на зустрічі-звіті жителі ОТГ схилили голови перед світлою пам’яттю тих, кому будемо навіки вдячні. Сьогодні наш найперший обов’язок перед полеглими — не пасувати перед труднощами, не здаватись. Забезпечувати нашим воїнам міцний тил. У Бориславі відзвітували про перевиконання бюджету за минулий рік.