«Ракетними ударами по українських АЕС росіяни тестують реакцію Заходу»

росія все частіше вдається до ядерного шантажу не тільки України, а й усього світу. Чергове свідчення цього — понеділковий ракетний удар по Південноукраїнській АЕС. Російська ракета вибухнула за 300 метрів від атомних реакторів, пошкодила будівлі станції, вибуховою хвилею вибила сотню вікон. Через це було відімкнено один з гідроагрегатів Олександрівської ГЕС, яка входить до складу Південоукраїнського енергокомплексу, а також три високовольтні лінії електропередач. Що означає ця та інші ракетні атаки окупантів по ядерних об'єктах? Як має реагувати на ці провокації світова спільнота? Свій погляд на проблему кореспонденту «Високого Замку» виклав президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», експерт міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайло Гончар.

— Нічого нового і дивного у по­ведінці росіян ми не побачили — раніше вони так само безвід­повідально поводилися на Чор­нобильській і Запорізькій АЕС, — каже аналітик. — Окупанти вже намагалися захопити Південноу­країнську АЕС на ранньому етапі свого наступу, але наші Збройні сили не дозволили їм цього. За­раз такими діями росіяни зон­дують реакцію західних ядерних країн. Намагаються «намаца­ти» той поріг, за яким ті не отри­мають якоїсь сильної реакції у відповідь. Ми бачили, як довго тривали дебати у МАГАТЕ, ООН щодо Запорізької АЕС. Далі сло­весної еквілібристики про ство­рення демілітаризованої зони ні­чого не йде…

росія переконалася, що яки­хось превентивних дій з боку західних країн щодо неї немає, тому ось так крадькома, неве­личкими кроками рухається у своєму шантажі далі. Не думаю, що росіяни хотіли своїм ракет­ним ударом уразити сам енер­гоблок. Так було розраховано, щоб ракета впала поблизу. А те­пер вивчають реакцію. А вона — стандартна, квола. Ми чули чергові попередження про не­припустимість…

Ракетна атака на Південноу­країнську АЕС була 19 вересня. А 16 вересня президент США Джо Байден, виступаючи в одній з те­левізійний програм, у відповідь на пряме запитання про його ре­акцію на випадок, якщо росія за­стосує ядерну зброю, висловив­ся аморфно. Сказав, що такого не має бути. А коли журналіст уточнив: які будуть наслідки у разі такого застосування, він не конкретизував. Але додав дуже показову фразу. Сказав, що ці наслідки залежатимуть від масштабу ядерного удару. А це виглядало, по суті, як заохочення агресора. І 19 вересня ми отри­мали зондувальний удар. путін немовби запитував байдена: а що тепер ти скажеш? А нічого…

Такі ігрища вкрай небезпеч­ні! Реакція Великої Британії на ядерні погрози росії є зовсім іншою. Нинішній прем'єр Ліз Трасс, ще коли була міністром закордонних справ, висловила­ся чітко: у разі необхідності вона буде готова застосувати ядер­ну зброю проти росії. Це належ­на реакція, правильний підхід. Такий підхід я назвав би «зупи­няючим». Але в росії насампе­ред дивляться на США. А там не видно ось цього «зупиняючого» підходу. З Вашингтона ми чує­мо традиційну дипломатичну ри­торику. Мовляв, ай-я-яй, так не­гарно робити…

Якби з боку Байдена прозву­чало, що наслідки будуть, і ми, подібно до Британії, готові за­стосувати ядерну зброю проти ядерного шантажиста-терорис­та — тоді все було би зрозуміло. А так… Нечіткість американської позиції дає карт-бланш росії і далі займатися ракетно-ядерно-енергетичним шантажем Украї­ни і Заходу.

— Чи допускаєте ви, що у відповідь на недавні успіхи ЗСУ росія може локально за­стосувати ядерну зброю?

— Так. У москві до того, по суті, ведуть. Там промацують згаду­ваний «поріг». Тактична ядерна зброя може бути різною — ска­жімо, бойова частина міномета типу «Тюльпан» — там кілька кі­лотонн ядерного заряду, а в «Іс­кандерах» — кількасот кілотонн ядерної начинки. Масштаб ура­жень буде відрізнятися на кілька порядків…

Щодо обстрілу ядерних об'єктів, зокрема атомних енер­гоблоків. Стріляючи по них ар­тилерійськими системами, сис­темами залпового вогню, навіть ракетами типу «Калібр», зруй­нувати їх неможливо. Але мож­на знищити все периферійне об­ладнання, що може призвести до порушення функціонування реак­тора при його цілісності - з відпо­відним розігрівом активної зони. А далі - «варіант Фукусіми»… Так чи інакше, це небезпечно.

Ось путін і «промацує». Цьо­го разу ракета впала за 300 ме­трів. Наступного разу може бути по-іншому…

— Чому саме під приціл по­трапила Південноукраїнська АЕС?

— Вона розташована непода­лік зони бойових дій. А ще на цій станції вперше відпрацьовува­ли американське ядерне пали­во — як альтернативу російсько­му. Своїми діями росія посилає відповідний месидж Сполуче­ним Штатам, мовляв, ми хочемо такі поставки припинити, захо­пити цю АЕС. Тому путін робить ось такі «турбуючі» удари…

На жаль, не вміють наші за­хідні партнери прочитати ці ме­сиджі. Там виходять з того, що будь-який ядерний блок має ко­лосальний запас міцності, зви­чайною зброєю його не зруйну­єш. А тому, мовляв, якщо щось там і буде, то це будуть локальні наслідки, а не регіональні чи гло­бальні. Це теж пояснює, чому си­туація довкола Запорізької АЕС триває з 4 березня…

— Що робити українцям? Го­лосніше, настирливіше апе­лювати до своїх друзів?

— Звичайно. Має працювати і «ядерна дипломатія», якщо така існує. Треба працювати не тіль­ки з політичним сегментом аме­риканського керівництва, а й з військовим. Треба пояснювати ці речі, вимагати не чергових вер­бальних попереджень, на які мо­сква давно не реагує, а доволі конкретних дій.

Наведу приклад, пов’язаний з ядерною темою — коли у серп­ні росія таємно ввела у Серед­земне море атомний підводний човен. З одного боку, так: про­стір Середземного моря відкри­тий для військових кораблів, під­водних човнів. Але коли човен заходить таємно, очевидно, він має певну місію. росіяни давно таких речей у напівзакритих мо­рях не практикували. За ниніш­ніх обставин дії 6-го Середзем­номорського флоту США, як на мене, мали полягати не тільки у тому, щоб моніторити пересу­вання російського атомного під­водного човна — його потрібно було би прогнати! Це була би не­стандартна дія. За нормальних обставин цей човен міг пройти через Гібралтар у надводному положенні, демонструючи свій прапор. Якщо увійшов таємно, значить, у нього було завдання, далеке від навчального. Поляга­ло знову ж таки у тестуванні аме­риканської реакції.

Або взяти польоти російських стратегічних бомбардувальни­ків Ту-95. Вони доволі регуляр­но «черкають крилом» лінію чу­жих кордонів. Як правило, члени країн НАТО обмежуються черго­вим перехопленням і черговим попередженням. Якби вони хоч раз приземлили цього порушни­ка, а не просто відганяли його, росіяни багато разів подумали б, перш ніж щось подібне робити.

Хибний підхід Заходу, насам­перед США, полягає у позиції «а щоб не спровокувати». А путін не провокує, він давно діє! Робить притаманні КДБ, ФСБ «актівниє мєропріятія».