Свобода ЗМІ? Ні, свобода впливу на них

У владі похвалилися виконанням ще однієї з євроінтеграційних вимог — ухваленням (поки що у першому читанні) законопроєкту «Про медіа». Цей 270-сторінковий документ, який прийде на зміну п’яти чинним законам, має стати уніфікованим кодексом роботи українських журналістів. Однак самі вони не у захваті від цього продукту парламентаріїв, кажуть, нічого спільного з європейськими стандартами свободи слова це напрацювання не має. Більше того — може завдати шкоди національним інтересам, стати інструментом політичної цензури і тиску.

Жорсткій критиці піддала цей документ опозиція в особі «Європейської Солідарності», «Голосу», які бойкотували голосування, закидаючи розробникам закону його «проросійськість», послаблення санкцій проти країни-агресора, ба більше — підігрування йому.

Народний депутат, відомий медійник Микола Княжицький каже, цим законом влада спробує запровадити «м'яку деукраїнізацію». Через «новації» у законі «Про медіа» може зменшитися квота українського продукту в нашому ефірі, на українські екрани можуть повернутися російські фільми й пісні за участі колишніх «нев'їзних звйозд», які про Україну не раз казали криве слово. Чим це не ідеологічна диверсія у час війни?

Законопроєкт ледь назбирав 233 голоси. Не згоден із ним і багато хто у провладній фракції «Слуга народу» (із 241 члена фракції «за» висловилися лише 179). Зате 24 голоси дали члени колишньої «ОПЗЖ», 12 — члени депутатської групи «Довіра», яка завжди заглядає у рота владі…

Наскільки обґрунтованими є претензії опонентів закону, що саме непокоїть «акул пера і мікрофона» — про це кореспондент «Високого Замку» розмовляв з головою Національної спілки журналістів України Сергієм Томіленком.

Коли журналістів роблять заручниками…

— Пане Сергію, представники влади називають законопроєкт «Про медіа» євроінтеграційним документом, а тих, хто його не сприймає, критикує — противниками євроінтеграції. У чому тут правда, а що — від лукавого?

— Розробники цього законопроєкту, влада роблять цей документ заручником єврозобов'язань України. І через це у складній ситуації перебуває вся наша журналістська спільнота…

Справді, одним із зобов’язань України за отримання нею статусу кандидата у члени Євросоюзу стала імплементація певної директиви, вона звучить під час всіх урядових нарад. Здійснюється контроль щодо максимальної відповідності українського законодавства директиві ЄС про аудіовізуальні послуги (сервіс). Ця директива є обов’язковою для всіх країн ЄС. Але…

За оцінками журналістів, зробленими відповідно до порівняльної таблиці, яку складав сам уряд, лише 10% змісту українського законопроєкту про медіа безпосередньо корелюється зі згаданою директивою ЄС. 90% - творіння українських розробників. Саме до нього в Національної спілки журналістів і у багатьох медіа є застереження. Це закон не про медіа, а закон про Нацраду як державного регулятора — не тільки над телевізійними і радіокомпаніями, а й над всіма друкованими і онлайн-медіями.

— Наскільки обґрунтованими є побоювання політиків, громадськості, що цим законом влада встановить цензуру, посилить свій вплив, запровадить репресії щодо незалежних ЗМІ?

— Коли говоримо про розвинені країни Європи, то медійний регулятор у них — політично не залежний. Це ключова їхня характеристика. Медіа на Заході не бояться регулятора, бо розуміють, що той діє в інтересах суспільства — і політики, уряди не мають можливостей впливати на регулятора, а він, своєю чергою — не може безпідставно створювати проблеми журналістам. В Україні такі побоювання є. І вони мають під собою ґрунт. Адже Нацрада з питань телебачення і радіомовлення формується владою, а не суспільством. Із восьми її членів чотирьох призначає президент, ще четверо — більшість Верховної Ради. Є ризик того, що вплив президента і Верховної Ради на Нацраду буде визначальним, може проявлятися в її рішеннях. Відтак пропозиції Національної спілки журналістів полягали у тому, щоб спочатку регулятор завоював довіру ефективним регулюванням телерадіопростору, а вже потім, можливо, можна буде говорити про розширення його контролю на друковані і онлайн-ЗМІ.

Ми у НСЖУ вважаємо (і відверто кажемо про це владі), що медійне реформування необхідно здійснювати виключно через відкритий і чесний діалог із журналістами — за напрямами. Слід збирати наради редакторів газет і радитися з ними щодо змін законодавства саме в частині друкованих ЗМІ. Окремо збирати представників онлайн-медіа — і обговорювати, як професійним, чесним ресурсам відмежуватися від тих, хто словом зловживає. Натомість бачимо, що влада, сам регулятор, експерти намагаються створити глобальний медійний кодекс, а самих журналістів до цієї справи не залучають. Ми не чуємо їхніх голосів на підтримку цього законопроєкту. Вони не сприймають його як такий, на який чекають, який їм допоможе у нинішній час. Навіть якщо порівнювати відповідне медіазаконодавство перших років Незалежності України, яке зараз хочуть перекреслити (Закон про пресу, Про телебачення і радіомовлення та інші), то ключовою їхньою складовою була заборона цензури, права журналістів, відповідальність чиновників, гарантії свободи слова в Україні. Ухвалення цих законів сприймалося як крок назустріч реальній свободі слова. А зараз такої ейфорії від ухвалення нового медійного закону серед журналістів не спостерігаємо. І це теж є симптоматичним сигналом для його розробників…

Може зменшитися захист української мови

— У стані опозиції, серед громадських активістів чути застереження, що цей законопроєкт «розміновує культурний кордон з росією», створює лазівки для проникнення чужинської культури та ідеології. Які небезпеки для інформаційного простору України бачите ви?

— Патріотична опозиція аналізує ту частину законопроєкту «Про медіа», яка стосується інформаційної безпеки країни, відтак робить певні застереження щодо скасування певних мовних квот, розмитої процедури укладання списків небажаних для в'їзду в Україну осіб. Ідеться про те, що внаслідок майбутнього «унормування» може зменшитися захист української мови в інформаційному просторі. І на ці застереження ми так само звертали увагу. Ми закликали владу, розробників, щоб вони не ігнорували їх, а йшли на діалог, переконували суспільство, що запропоновані новації не погіршать ситуацію, і щоб у разі аргументованих занепокоєнь розробники змінили законодавство.

Зауважу: законопроєкт «Про медіа» було ухвалено у першому читанні мінімальною кількістю голосів, виключно за підтримки певних політичних сил, зокрема тих, за якими стоять представники великого бізнесу або розпорошені політсили. Тому це не є консолідоване рішення парламенту. А те, що до другого читання парламентарії обіцяють виправити майже 300 сторінок тексту — всього-на-всього декларація. Навряд чи вони зможуть опрацювати висловлені зауваження, внести правки. Ми побоюємося, що у влади буде намагання дотиснути депутатів, знайти 226 голосів для остаточного ухвалення цього «сирого» медійного законопроєкту.

Нацрада справедливіша від суду?

— Попереду — друге читання законопроєкту. На вашу думку, які норми з нього слід прибрати, а які обов’язково прописати у них?

— Найкращим варіантом була би реєстрація і ухвалення законопроєкту, який обмежувався б лише імплементацією директиви Євросоюзу про аудіовізуальні сервіси — з тим, щоб Україна виконала свої зобов’язання і не робила вітчизняних журналістів заручниками недосконалого законодавства. Під час війни такий громіздкий, конфліктний закон може лише послабити наш інформаційний простір, відвернути енергію журналістів, редакторів від інформаційного фронту.

Зараз напрацьовуємо постатейні правки до ухваленого в першому читанні законопроєкту. Наша базова пропозиція — вилучити й не регулювати положення, які передбачають, що Нацрада з питань телебачення і радіомовлення регулюватиме ще й друковані ЗМІ, адже вони вже регулюються і несуть відповідальність. У нас також є пропозиції щодо можливостей Нацради (як це зараз прописано у законопроєкті) у позасудовий спосіб блокувати, припиняти діяльність будь-якого ЗМІ — газет, онлайн-медіа, телерадіокомпанії. Принцип, за яким регулятор вважає себе правим і, як наслідок, застосовує санкції, виписує штрафи, блокує діяльність того чи іншого медіа, а журналісти, відповідно, не можуть звертатися до суду — ми вважаємо передчасним. Більшість українських медіа і журналістів є законослухняними, у нашому інфопросторі домінують патріотичні ЗМІ. А щодо тих медіа, які представляють проросійські сили, створюють небезпеку впливу країни-агресора, то тут наша позиція однозначна: ми схвалюємо всі санкції, які застосовує до них влада, спецслужби. І без нового закону у влади є повний арсенал інструментів реагування, які може застосовувати і застосовує держава, щоб блокувати негативні для неї впливи.

— Чи знають про медійний законопроєкт у Венеційській комісії? Чи проводитимуть його експертизу міжнародні інституції?

— Ми перебуваємо у діалозі. Підтримку позиції НСЖУ висловила Європейська федерація журналістів, яка вже висловила свої застереження щодо згаданого законопроєкту. Наші європейські колеги виступають за те, щоб не регулювати друковані ЗМІ, щоб не наділяти Нацраду з питань телебачення і радіомовлення додатковими повноваженнями. На основі пропозицій, отриманих з регіонів, готуємо нове звернення із закликом передати законопроєкт «Про медіа» до Венеційської комісії - щоб наші європейські партнери захищали українську свободу слова.

Думка з приводу

Володимир В’ятрович, народний депутат

…У цей дуже важливий для України закон вживлюються речі, які роблять Україну слабшою. Наголошу тільки на найважливіших речах. Фактичне зменшення української пісенної квоти на радіо на 10 відсотків, повернення артистів-рашистів на екрани шляхом нівелювання переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці. Скасування заборони на популяризацію органів російської влади та окремих представників у телепередачах та фільмах. Скасування заборони на приниження, зневажання української мови у фільмах. Дозвіл телеканалам і далі безкарно порушувати Закон про мову, транслюючи фільми російською. Скасування нещодавно ухваленої заборони пісень проросійських виконавців. Ми з вами дуже тішилися тим, що у цьому парламенті ухвалено законопроєкт 2310, який забороняє виконання російської музики і забороняє виступи російських виконавців. Законом «Про медіа», по суті, цей закон абсолютно зноситься.

На жаль, ми зараз з вами є свідками того, що під прикриттям європейської інтеграції в Україну в сесійний зал знову повертається русифікація. Маємо єднатися довкола всього того, що робить Україну сильнішою. Закон «Про медіа» робить Україну слабшою.