Киця з острова Зміїного — у сім'ї його захисника

А до чого тут кіт? Зв‘язок дуже тісний. На острові, про який завдяки стійкості його за­хисників знають у всьому світі, суворі фрон­тові будні українських воїнів скрашували півтора десятка мурчиків. Минулої осені, коли погода на Зміїному почала псуватися, котів вирішили ева­куювати на материкову частину — люту зиму на острові вони не пережили б. Цю «спецоперацію» успішно провели бійці Головного управління роз­відки Міноборони України, в якому колись служив Віталій Ігнатенко. До слова, сам він обожнював цих «лапок», під час відпусток привозив їх до сво­го київського помешкання.

Переселених з острова котів волонтери тим­часово віддали у притулок для бездомних тварин «Сіріус» (село Федорівка під Києвом) і згодом за­пропонували роздати тим, хто опікувався б ними у сім‘ях. Вісьмох котів уже розібрали. Серед тих, хто завів собі нових друзів вдома, була й Ірина Іг­натенко. Для неї жива істота зі Зміїного була сво­єрідним нагадуванням про дорогу людину та її по­двиг.

Нового члена сім‘ї назвали Норою. Ще одно­го котика з острова Зміїного Ірина віддала своїй свекрусі, матері Героя України Віталія Ігнатенка.