Захист журналістів чи обмеження свободи слова?

Вільні медіа — один зі стовпів, на які спирається демократичне суспільство. Спроби тиску на них розцінюють як згортання демократії. Саме як пресинг (у цьому випадку — щодо онлайн-медіа) багатьма в Україні було сприйнято ухвалення закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення деяких гарантій діяльності медіа, журналістів та громадян на доступ до інформації». Чи є підстави для тривоги?

Ложка дьогтю у бочці меду?

Деякі представники онлайн-медіа вдарили на сполох. На їх думку, ухвалення згаданого вище законопроєкту (один з його авторів — голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин), попри деякі позитивні положення, запроваджує й обмеження для журналістів. А саме — передбачає покарання їхніх медіа за те, що не видаляють критичних коментарів, які читачі залишають під матеріалами на сайтах, у соцмережах. Особливо тих, які стосуються негативних оцінок високопосадових осіб. Це сприймалося як прояв цензури, затикання рота, потурання тим, хто зневажає закон.

У зв‘язку із таким широким негативним резонансом у журналістському середовищі Ярослав Юрчишин надав розлоге роз’яснення.

«Це брехня!»

Голова парламентського комітету з питань свободи слова заявив:

«Ми посилюємо захист доброчесних ЗМІ, а не обмежуємо ні медіа, ні користувачів. Ніхто не зобов’яже медіа знімати критичні до будь-кого коментарі. Як і будь-які коментарі без юридичних на це підстав.

Низка ЗМІ поширили інформацію, що законопроєкт № 11 321 нібито обмежує свободу слова та вводить покарання для медіа, якщо вони не видаляють «негативні коментарі читачів щодо посадовців під новинами». Це брехня, пояснюю на пальцях.

ДО прийняття законопроєкту:

(Зі скаргою) на медіа згідно із «Законом про медіа» можна звернутися до Нацради або подати до суду за поширення недостовірної інформації, якщо якийсь акаунт залишив під їхнім матеріалом коментар відповідного змісту. Суд — це купа часу і витрат, а також загроза для іміджу ЗМІ.

ПІСЛЯ прийняття законопроєкту:

У випадку відкриття судового провадження та отримання від суду аргументованого рішення щодо матеріалу, який порушує «Закон про медіа» медіа самостійно може вирішити, що робити далі з коментарем, якого це рішення стосується. ЗМІ може або видалити такий коментар впродовж трьох днів після отримання інформації від суду і не нести за це відповідальності, або, поділяючи позицію коментатора, залишити коментар і захищати свою позицію в суді.

Також законопроєктом ми звільняємо від відповідальності медіа за переказ висловів чиновників, а не пряме їхнє цитування. Зараз медіа реально можуть постраждати від позовів, якщо не процитують особу прямо, а передадуть слова. Хоча суть не змінюється. Натомість ми пропонуємо ЗМІ полегшити спосіб донесення інформації, аби можна було непрямою мовою переказати суть висловлювання публічної людини. І бути захищеними у цьому випадку від судових позовів.

Кому треба розповсюджувати цю брехню про законопроєкт № 11 321? Очевидно тим, хто стабільно подає до суду позови щодо захисту своєї «честі та гідності». Прізвище одного з таких колишніх посадовців вам добре відоме. Із судами йому працювати набагато легше, ніж із Нацрадою. Тому не здивуюся, якщо прізвище Портнова буде якось причетне до каналів поширення цієї маніпуляції.

Нагадаю, під час розробки законопроєкту ми консультувалися з ключовими організаціями, які займаються захистом медіа. І саме вони підтримали додатковий захист медіа, який портновці намагаються подати у вигідному для себе ключі".

Запитання залишаються…

Якщо вірити тому, що сказав Ярослав Юрчишин, про тиск на журналістів і респондентів не йдеться. За його словами, ухвалювати рішення, що робити з критичними коментарями, вони можуть лише, цитуємо, «у випадку відкриття судового провадження та отримання від суду аргументованого рішення щодо матеріалу, який порушує «Закон про медіа» (виділення наше — І.Ф.). Але загляньмо у текст відповідного законопроєкту, який розміщено на сайті Верховної Ради. Там пропонується: «у частині четвертій після слів «чи припису Національної ради» доповнити словами «або ухвали про відкриття відповідного провадження судом». Про жодне, як стверджує Ярослав Юрчишин, «отримання від суду аргументованого рішення щодо матеріалу, який порушує «Закон про медіа», там не йдеться. Не було цих слів і у правках, у порівняльній таблиці під час розгляду законопроєкту у другому читанні. Тож, схоже, ці слова про «аргументоване рішення суду» — вільна інтерпретація закону з боку голови комітету. Відтак, виходить, що достатньо якомусь чиновнику, щодо якого є критична репліка під журналістським матеріалом, звернутися до суду і там відкриють провадження — журналісти зобов‘язані протягом трьох днів, щоб видалити «негативні» дописи своїх читачів. Інакше…

А нас переконували зовсім в іншому.

Підміна понять?

Сумніви кореспондента «Високого Замку» підтвердила у своєму коментарі на роз’яснення Ярослава Юрчишина головний редактор «Судово-юридичної газети» Наталія Мамченко. Вона влаштувала правовий «лікбез» голові парламентського комітету:

«…Ухвала про відкриття провадження — це не рішення по суті. До прикладу, посадовець, який вважає, що читач поширив стосовно нього недостовірну інформацію у коментарях, може звернутися до суду, суд просто відкриє провадження, і цього моменту у ЗМІ буде 3 дні, аби видалити коментар.

Ухвала про відкриття провадження — це не рішення по суті, це лише прийняття вимог особи до розгляду. Вже у процесі розгляду справи, згодом, може бути встановлено, чи мала місце «недостовірність». Будь-яка негативна інформація апріорі недостовірна, доки не доведено протилежне.
Звідси, виникає питання, який штат має тримати медіа, аби відслідковувати усі коментарі усіх читачів в усіх соціальних мережах і перевіряти їх зміст на достовірність. Наприклад, якщо читач буде стверджувати про корупцію певного посадовця, чи має в такому разі ЗМІ проводити окреме журналістське розслідування стосовно цих даних, чи просто повинно «автоматом» видаляти усі подібні коментарі, аби уникнути відповідальності.
І якщо таке медіа буде видаляти усі коментарі з негативом, аби уникнути покарання, про яку свободу слова в такому разі може йтися?".