«Правильна відповідь у тестах із ЗНО: «Революція Гідності – не випадковий протест, а продовження столітньої боротьби за незалежність»

Як пропагандистська ідеологія рф підготувала росіян до війни з українцями

Ворог чинить жорстоку агресію та геноцид проти українців. Катує людей, знущається з полонених, викрадає дітей. Але цей геноцид почався задовго до 24 лютого 2022 року. Крім того, рф багато років веде проти України інформаційну війну та переписує на свій лад історію. Тому питання, які стосуються нашої історії, є надважливими!

Чи якісними є підручники з історії у наших навчальних закладах? Чому цього року значно спростили тестові завдання із ЗНО з історії? І одне з найважливіших запитань: як срср, а потім росія, переписували історію про Другу світову війну на свою користь? Чи стало це підґрунтям до того, що путін використав це «поле» для підготовки росіян до війни з Україною? Про це журналістка «ВЗ» розпитувала викладача історії, начальника навчально-методичного відділу Львівського регіонального центру оцінювання якості освіти Степана Хамуляка.

Степан Хамуляк
Степан Хамуляк

«Історія України має викладатися у контексті світової історії»

– Пане Степане, ви як учитель мо­жете оцінити підручники з історії, по­чинаючи з 5-го класу?

– У 5-му класі радше вступ до історії. Завдання предмета у 5-му класі – заціка­вити дитину, показати історію і держави, і народу у контексті європейської і світо­вої історії. Курс історії у 6-му класі – ін­тегрований, там ідеться про стародавній світ – Грецію, Рим та стародавню історію українських земель. Ґрунтовніше історію України вивчаємо з 7-го класу.

Історія України має викладатися у кон­тексті світової історії. А не окремо кур­си історії України і всесвітньої історії, як це було кількадесят останніх років, що є наративом радянської системи. Мож­на їсти окремо хліб, окремо ковбасу. Але хліб з ковбасою краще смакує.

– Учителі мають бути сучасними, бути на одній хвилі з учнями. Мають уміти зацікавити дітей...

– У підручниках є додаткові матеріали, які учні можуть опрацювати самостій­но, сканувавши QR-код телефоном. Чи будуть це робити, залежить від учите­ля. Важливо, щоб предмет був цікавим не лише у контексті вивчення минулого, а й пояснювався з точки зору літератури, медицини, біології, географії… Напри­клад, вчитель пояснює дітям, що у неан­дертальця шлунок був більшим, бо він їв сире м’ясо. А використання вогню спри­яло еволюції цього органа.

– Чи багато у шкільних підручниках з історії суперечливих фактів?

– Коли говоримо про шкільні підруч­ники, у них факти не повинні піддаватись сумніву. Утім, у науковому середовищі можемо дискутувати щодо певних інтер­претацій подій.

«Сучасний учень має пояснити своїм дітям своє минуле»

– У цьогорічних тестових завдан­нях до ЗНО є деякі історичні момен­ти, на які ви звернули увагу і написа­ли статтю «У тесті з історії – трагічне сьогодення України». У ній згадують­ся і Революція Гідності, і інші історич­ні події. Що у вас викликає занепоко­єння?

– Міністр освіти сказав, що ЗНО цьо­го року не буде, чим зворохобив освітян­ське середовище, бо не пояснив – а що буде? Лише згодом напрацювали все те, що зараз називають «спрощене ЗНО», де обрано три предмети: українська мова, математика, історія. Стосовно історії то­чилися дискусії, який період має бути? Чи період від найдавніших часів, згадую­чи Ярослава Мудрого, гетьманів Вигов­ського, Сагайдачного? Чи виключно події XX-XXI століть? Вирішили, що у цьогоріч­них тестах з історії будуть завдання, по­чинаючи з 1914 року по 2014-2016 роки. А після війни у тести з історії повернуть­ся завдання від найдавніших часів. При­йнято політичне рішення, щоб випускни­ки шкіл, вступаючи до вузу, писали тести лише з XX століття. Його легше вивчити, менше матеріалу, ніж від найдавніших часів. Щоправда, є діти, які вчили історію від найдавніших часів, але на їхню думку ніхто не зважав.

В одному із запитань з історії зобра­жено плакат на тему Революції Гідності: учасники мають визначити ідею, яку ві­дображено на плакаті. У правильній від­повіді зазначено: «Революція Гідності – не окремий, випадковий протест куп­ки мітингувальників, а продовження сто­літньої боротьби за свободу та незалеж­ність України». Ця відповідь, як на мене, є квінтесенцією не лише тесту з історії України, а й подій, що розгортаються на наших очах і обов’язково потраплять у підручники з історії України. Тож не буде зайвим нагадати слова Тараса Шевчен­ка: «Якби ви вчились так, як треба, то й мудрость би була своя…».

Завдання у тестах мають виявити, на­скільки майбутній абітурієнт вміє думати. Для вищої школи не важливо, чи пам’ятає дату. Її можна «загуглити». А коли поди­виться на плакат і зуміє пояснити його ідею, зможе пояснити ідею чогось іншого. Зможе пояснити своїм дітям своє минуле.

Протягом останніх восьми років тес­ти з історії – не на рівні вгадування (безумовно, ці елементи ми не відкидаємо), вони побудовані на аналізі історичних подій. За винятком двох останніх років. Діти працювали онлайн під час каранти­ну, відповідно, потрібно було трохи по­слабити завдання.

«Небезпечно давати у підручники близьку історію – «ще говорять емоції»

– А коли в тестах з’являться ниніш­ні історичні події?

– Фахові історики кажуть, що небез­печно давати у підручники близьку істо­рію, – «ще говорять емоції». Необхідно зібрати і проаналізувати фактаж.

– срср, а потім росія, цинічно пе­реписували історію про Другу світову війну на свою користь. А потім путін використав це «поле» для підготовки росіян до війни з Україною...

– Потрібно говорити не про період під­готовки російського суспільства до війни, а про ставлення російської імперії до українців. Воно не з путіним прийшло. І не зі сталіним. Воно було ще за Катерини, за Петра. Та й значно раніше. Приблизно з другої половини XVII століття можемо го­ворити про свідоме придушення всього національного на наших теренах.

– Допоки живий російський імпе­ріалізм, Україна не матиме спокою. Чому росіяни постійно намагаються бути над кимось вищими, прагнуть контролювати інші держави?

– У 60-х роках XX століття вийшла ці­кава робота американського істори­ка Барбари Такман (вона є в перекладі, але російською мовою). Одна з її праць, “Серпневі гармати”, розповідає про по­чаток Першої світової війни. Книжка була удостоєна Пулітцерівської премії. Її де­партамент президента Кеннеді розіслав у кожен військовий підрозділ. Автор по­казує кайзерівську Німеччину (що розпо­чала Першу світову війну), і я бачу чітку паралель з путінською росією! Німеччи­на все робила, щоб бути нарівні з фран­цузами. Все робила, щоб бути нарів­ні з Британією. Однак, як вважали німці, поваги до них не було... У росії та сама біда. Намагалася з часів Петра зроби­ти реформи. Реформи були поверхне­ві, пригадайте, як боярам Петро наказу­вав поголити бороди... росіянам трагічно бракує глибини й розуміння процесів.

– Тобто розуму їм бракує?

– Ну, напевно! Є два фактори, які за­вжди шокували європейців, що мандру­вали росією. Насильство: якщо не вда­риш, росіянин нічого не робитиме. Тобто розуміє тільки батіг! І розбещеність. Роз­бещеність ніколи не засуджувалась, а ін­коли й толерувалась.

– Тепер чуємо розмови рашистів, які перехопила СБУ: «Ты украинских баб насилуй и мне ниче не говори»…

– Підозрюю, її прапрабабця так само говорила до свого чоловіка. Нам пощас­тило мати значний проміжок часу, коли ми були долучені до держави Річ Поспо­лита, яка включала у себе Польщу, Біло­русь, Литву й землі України. Елементи культури, які були на Заході, проникали у Річ Посполиту і, відповідно, до нас. Тоб­то ми були відгороджені від того східного сусіда. А вони вимірюють свою “вищість” тільки територією! Для них це – велич! Усе решта, в тому числі рівень життя лю­дей, не має значення.

«Порівняйте: наш князь Ярослав Мудрий і московський князь Василь Темний»

– А як ставитеся до тези путіна, що Україну придумав ленін?

– Абсурд! Більшовикам потрібна була територія України. І вони зроби­ли так, що Україна стала начебто само­стійною. У 20-х роках радянська Украї­на, як республіка, підписувала договори з Литвою, Туреччиною. Брала участь у Лозаннській конференції. А мета яка? Розколоти діаспору, що виїхала на За­хід. Показати: “Ось ви покинули Україну, а вона є самостійною”. Частина людей повірила у «самостійність» радянської України і повернулася. Михайло Гру­шевський повернувся до радянської України. Став академіком. А через 10 років його знайшли мертвим... Згодом москва усі народні комісаріати закор­донних справ, міністерство закордон­них справ ліквідувала. Утім, вони вико­нали свою мету – розкололи на Заході українську діаспору.

– Які факти найчастіше спотворю­вала російська пропаганда?

– У контексті радянського союзу була тематика Київська Русь, хоча цей тер­мін з’являється лише у XIX столітті. У IX-X століттях у жодному документі не знайдете формулювання “Київська Русь”. Була Русь. Був період Хмельницького. Далі ми вивчали московське царство, ви­вчали всіх Іванів з Василями... У 20-х ро­ках Микола Хвильовий наголошував, що українська література має розвиватися у контексті європейської, світової літера­тури. У письменника є відомий памфлет “Московські задрипанки”. У ньому на­голошується, що потрібно орієнтувати­ся на європейську літературу, а не лише на російську, бо в Європі багатший світ. А до нього був такий ідеолог в Україні – Дмитро Лебедєв, який казав, що росій­ська культура – вища, це міська культура. А українська – культура села.

Наприкінці 90-х англійський історик Едвард Кінан казав: “Ви подивіться на імена правителів Києва та імена прави­телів Московії”. Серед імен правителів Києва – Володимир, Святослав, Мстис­лав, Олег... А якщо візьмемо правителів московії, там є два імені – Іван і Василь. І так буде аж до Петра I. Бачите, яка “па­літра”... Або порівняйте: наш князь Ярос­лав Мудрий і московський князь Василь Темний.

– Революція Гідності стала пере­ломним моментом у протистоянні з росією. Подвиг Небесної сотні не­можливо переоцінити...

– Він був переломним, бо пролилася кров. Коли студентів розігнали кийками, наступного дня на площу вийшли дорос­лі. Пригадайте Білорусь. Там такого не було… В українців точно є ген справед­ливості.

Читайте також: «Багато українських слів росіяни „віджали“. І зараз намагаються ігнорувати існування української мови…»