Передплатити
  • Високий Замок
  • Інтерв’ю
  • «Багато українських слів росіяни „віджали“. І зараз намагаються ігнорувати існування української мови…»

«Багато українських слів росіяни „віджали“. І зараз намагаються ігнорувати існування української мови…»

Артур Пройдаков з Луганщини організував в Коломиї курси з вивчення української мови для переселенців


Артур Пройдаков

Вчитель української мови та літератури з Луганщини, Артур Пройдаков, у 2021 році став найкращим вчителем України. Він використовує ролики з TikTok у своїй діяльності. Нині Артур Пройдаков, якщо можна так висловитися, подвійний переселенець.

У 2014 році з окупованого Стаханова (зараз Кадіївка) переїхав на Сумщину. Коли почалася повномасштабна війна, перебрався до батьків дружини у Коломию, що на Франківщині.

Тепер у Коломиї він викладає українську мову для переселенців (працює викладачем української мови та літератури 11 років). До занять долучаються, зокрема, й місцеві жителі. Журналістка «ВЗ» поспілкувалася з 32-річним Артуром Пройдаковим і розпитала про його мовну ініціативу.

— Коли переїхав на Франківщину, став на облік у військкомат, — каже Артур Пройдаков. — Мені сказали, що зателефонують, якщо буде потреба. Тим часом я допомагав благодійному фонду «Карітас». Ми фасували гуманітарну допомогу і надсилали у гарячі точки — Чернігів, Харків тощо. Але потім подумав, що потрібно займатися тим, у чому найкраще орієнтуєшся. Побачив, що такі мовні курси створюються в інших регіонах. Вирішив організувати такі заняття у Коломиї. До нас приходять діти, люди старшого віку, і навіть місцеві. Але основна цільова аудиторія — переселенці!

— Яка мотивація у людей зі сходу України, що вони вирішили вивчати українську мову?

— У суспільстві є така думка, що російська мова є приводом пропаганди, хибних фанатичних ідей путіна, який «захищає російськомовне населення». І частина людей України не хоче асоціювати себе з цим російськомовним населенням, яке «захищає росія». Це суспільно-політична причина, чому люди хочуть від цього відійти. Вони приходять до нас на курси, щоб вивчити основу, щось пригадати, активізувати, щоб говорити українською в публічному просторі — в магазині, в кав’ярні, на вулиці тощо. Деякі люди намагаються і вдома спілкуватися українською. Їхня мета — покращити розмовну українську мову, поповнити лексичний запас. Навчитися уникати суржику. Вони розуміють українську мову, можуть читати, чудово сприймають аудіотекст. Але розмовна українська мова у них шкутильгає. Вони говорять з російським акцентом, плутають наголоси, неправильно вимовляють ті, чи інші слова. І найперше, що їм бракує — це практики! На заняттях ми багато уваги приділяємо перекладу — з російської на українську. Кожен публічно розповідає, наприклад, про рідне місто. Моделюємо різні життєві ситуації, діалоги. У них не все одразу виходить (говорять ламаною українською), але вони стараються. Багато матеріалів я скидаю їм у Telegram. Ми постійно у діалозі.

До 2014 року у побуті я теж говорив російською

Але після того, як переїхав з Луганщини на Сумщину, спілкуюся лише українською. Тепер уже стараються говорити українською і мої російськомовні друзі, я їх тактовно виправляю, вони сприймають це спокійно…

— На мою думку, багато переселенців просто не хочуть виходити з зони комфорту, тому й продовжують спілкуватися російською…

— Іноді читаю у соцмережах упереджені погляди стосовно переселенців: що зараз увесь захід України стає російськомовним. І тому переселенці асоціюються з негативним сприйняттям. Я трішки більше розумію цих людей, багато спілкувався з ними і раніше. Більшу частину свого життя прожив на Луганщині. Можу сказати, що так, навколо них середовище російськомовне. І вони до цього звикли. Українська мова — державна, вони це розуміють. У загальній більшості нічого проти української мови не мають. Але у побуті спілкуються російською і думають, що це не є якоюсь проблемою.

Як вчитель скажу, що кількість україномовного населення поступово збільшується (так було і до повномасштабного вторгнення)

Але повномасштабне вторгнення тільки пришвидшило цей процес! І ті люди, які лінувались розмовляти українською, розуміють, що мова — це зброя! І щоби вона не була використана проти них, вони поступово переходять на українську. Я думаю, що тенденція надалі буде тільки посилюватися.

Читайте також: «Ми вирішили, що кожен з нас буде солдатом на мовному фронті…«

— У Львові доволі толерантно ставляться до російськомовних. Але у соцмережах іноді терпець людям уривається… Вони говорять про те, що путін може прийти і сюди, так би мовити, визволяти російськомовних…

— Теж таке чув. Дехто на курсах зізнавався, що боїться розмовляти у публічній сфері російською мовою… Я кажу: «Зважаючи на події в Україні, треба поважати державу і місто, в якому ви опинилися. І намагатися говорити українською». Але знову-таки, я звертаюся до тих, хто прийшов на курси, це свідомі люди! Після Великодня, думаю, будемо ділити слухачів на групи. Бо людей стає дедалі більше. Але все одно, у Коломийське ОТГ приїхало десятки тисяч людей. А на заняття приходять тільки десятки людей… Утім вони зробили перший крок, і вони будуть спілкуватися українською мовою!

— Як переконувати тих, хто ще не дозрів до таких занять?

— Питання не просте… По-перше, треба таких мовних курсів створювати якомога більше. На сайті Тараса Кременя, уповноваженого з питань захисту державної мови, про усі мовні ініціативи можна дізнатися. Також потрібно інформувати про них переселенців під час реєстрації в офіційних центрах. Коломийське ОТГ, наприклад, проводить для вимушених переселенців екскурсії по місту, організовує до Великодня різні майстер-класи з виготовлення писанок, крашанок… Якщо люди напряму не вчать українську мову на курсах, то вони чують, як майстер, або тренер говорить українською мовою.

Занурення у мовне середовище важливе, і це класно!

Тобто це така лагідна українізація. Я не є прихильником якоїсь жорстокої політики, але я є законослухняним громадянином, а закон у нас говорить про те, що у публічному просторі треба спілкуватися українською мовою.

— Чи ображаються переселенці, якщо, наприклад, у лікарні їм говорять: «Розмовляйте, будь ласка, українською».

— Більшість переселенців у державних органах старається одразу говорити українською мовою. Але є такі люди, які будуть казати: «Я украинец, русскоязычный». Починається дискусія. Ми повинні стежити, аби думки проросійського, антиукраїнського спрямування не поширювалися. А в умовах війни усі об’єднувалися навколо України.

— Немає мови, немає держави. Тут все просто.

— Люди різні. Для багатьох дійсно приходить усвідомлення нової реальності. Багато хто побачив справжнє обличчя росії. А багато хто все одно думає, що проблема не в російській мові, а проблема у тому, що росія напала на Україну. Але мова тут не основне. Радує те, що питання української мови зараз на порядку денному. Російськомовні люди дивляться новини. Відчувають цей патріотичний дух. Вони розуміють, м’яко кажучи, що бути російськомовним зараз в Україні не дуже актуально. Багато людей бачить, як страждає захід України. У Коломиї, наприклад, ми зустрічали загиблих воїнів. Усе місто вийшло на відспівування Героїв! Ментальна картинка у російськомовних людей теж потрошку змінюється. З’являється прагнення поступово перейти на українську мову.

Читайте також: «Настане такий час, коли уся Україна заговорить українською. І війна це прискорить«

— Як переселенці в Коломиї реагують на діалекти? Якось один письменник написав у соцмережах, як на Закарпатті дві молоді переселенки запитували одна одну: «На каком языке эти месные разговаривают?».

— Думаю, що розповідати їм про діалекти ще зарано. Щоби не злякати (усміхається. — Авт.). Бо якщо почну говорити «пацьорок», «шо то має бути», «тутка-тамка…», вони здивуються. Хоча на заняттях я згадував слово «ґазда», раніше воно було діалектизмом, а зараз зрозуміле у всіх регіонах України. Тобто процес еволюції мови триває! Зауважив таку спільну особливість, багато людей намагається перекладати з російської на українську максимально наближено: «Мені потрібно вийти на «слідуючій зупинці» (Українською звучить: «на наступній зупинці». — Авт.). Якщо копнути глибше в історію української мови, був момент, коли за часів срср, штучно наближали українську мову до російської: «мероприятие» — «міроприємство» тощо.

— А звідки у росіян взялася, наприклад, наша «вєрба»?

— У росії ніхто не каже до молодят: «Станьте на полотенце». Кажуть: «Станьте на рушник»… Є багато українських слів, які росіяни, грубо кажучи, «віджали», і зараз намагаються ігнорувати існування української мови. Заявляють, що українська мова — діалект російської мови, хоча це абсолютно абсурдна ідея! Є логіка розвитку мови. Але тут включається політична складова…

— Ви коли жили на сході, часто чули матюки у розмовній мові?

— Ненормативна лексика на сході, коли я там жив, не сприймалася аж так брутально, як, скажімо, вона сприймається на заході України. Ми чули перехоплені СБУ розмови, коли російські солдати дзвонять додому, матюкаються… На сході України така «особливість» теж є. З чим це пов’язано? Напевно, з особливостями розвитку регіону. Але я би не говорив про те, що це стосується усіх переселенців. Маємо розуміти, що схід — він дуже різний. І люди там дуже різні. І Донбас дуже суперечливий. Не можна казати, що всі там прибічники кримінального світу… На Донбасі багато сформувалося культурної інтелігенції: Василь Стус, Іван Світличний. Я знаю багатьох колег — вчителів з Луганського університету, де я навчався. Це освічені та культурні люди. Можливо, на сході ненормативну лексику у певних ситуаціях вживають частіше, ніж на заході України, але я би не говорив про це, як про соціальне явище.

— В українській мові є дотепні матюки, наприклад, «а щоб тебе підняло і гепнуло…».

— Або «най тебе качка копнула…». Ви розумієте, в південних і східних регіонах немає таких мовних зворотів. Чи це ненормативна лексика, чи українські жаргонізми. Вони туди не доходять. Я, наприклад, про вислів «най тебе качка копне», дізнався лише кілька років тому. Хоча «до дідька» я знав (усміхається. — Авт.). Утім такі слова у переселенців викликають тільки сміх… Тобто монолітом там залишається «русский мат»!

— Зараз з’явилася мова війни. Як ви ставитеся до таких слів: заукраїнити, чорнобаїти, макронити, затридні, арестовлення??? Вони приживуться?

— Це здорова реакція на те, що сьогодні відбувається! Зверніть увагу, у цьому новому фольклорі немає слів чи висловів, які стосуються, наприклад, Маріуполя, Бучі, Бородянки, бо це щось дуже болюче і трагічне. Фольклор створюється у гумористичній чи саркастичній формі для того, аби підняти бойовий дух українців! Ці нові слова не тільки у мові, але й у мемах. Медведчука заарештували. А скільки одразу фотожаб з’явилося… Це показує силу народу, який навіть у трагічний час, намагається знайти моменти для позитиву та оптимізму!

Такий фольклор є зрозумілим по всій Україні. Він доносить правильні меседжі за кордон, де живе чимало емігрантів та вимушених переселенців. Показує дух часу та допомагає оптимістичніше переживати складні сьогоденні часи…

Читайте також: Хліб «Чорнобаївський» — символ перемог

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Інтерв’ю
  • «Багато українських слів росіяни „віджали“. І зараз намагаються ігнорувати існування української мови…»