«Це не лише моя робота, а й місія – розказувати і показувати людям правду»

Фільм «Авдіївка», знятий режисеркою Євгенією Мельник, операторами Сергієм Чалим, Юрієм Васильченком та Олександром Гоцом - як історичний документ.

Його знімали на Донбасі протягом 2015-2017 років. Стрічка неодноразово була переможцем найтитулованіших міжнародних та всеукраїнських кінофестивалів. А тепер знімальна група зробила англійські субтитри до фільму, і трохи його переробила. Наприкінці у титрах вказано, що дія фільму відбувається з 2015-го по 2022 рік.

Одна з останніх перемог – міжнародний кінофестиваль International Short film festival, що відбувся під лозунгом Close the sky for Ukraine. А зараз «Авдіївку» показують у кінотеатрах Нідерландів – саме у цій країні організували показ «Авдіївки» та ще одного фільму «Листи з фронту», який торік брав участь у Трускавецькому кінофестивалі «Корона Карпат».

Чому документальні фільми про війну в Україні показують у Нідерландах, журналістці «ВЗ» розповіла режисерка Євгенія Мельник.

- На жаль, головний герой фільму «Авдіївка» Володимир Толбатов – відійшов у засвіти, - каже Євгенія. – Ми з ним познайомилися випадково, коли знімали в Авдіївці бойові дії. Він проживав на небезпечній ділянці фронту. З цього місця майже усі виїхали, а ВолодимирТолбатов відмовився.

Коли пан Володимир був живий, розпочав свою власну боротьбу за мир - описував усі події, які відбувалися там. Пан Володимир показував нам під час наших відвідин в Авдіївці тюльпани, які переслала його донька з Голландії (обидві доньки живуть у Нідерландах). Доньки, коли побачили фільм, вирішили допомогти нам з субтитрами, бо казали, що багато людей у Нідерландах хотіли би побачити «Авдіївку», але не розумітимуть про що там йдеться. Це було ще до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ми подали заявку на міжнародний кінофестиваль International Short film festival, на якому наш фільм переміг. Коли у Нідерландах про це дізналися, представники муніципалітетів, попросили, щоб ми його показали. Казали, що це буде цікаво не лише для української діаспори, а й для жителів Нідерландів, які мають побачити, що у нас відбувається насправді.

- То ви зараз представляєте свій фільм на усіх показах у Нідерландах?

- Так, цими вихідними «Авдіївку» демонструватимуть у містах Північної Голландії: Ейндховен, а потім в Амстердамі і Гаазі. Можливо, ще буде багато районів та міст, у яких люди захочуть подивитися наш фільм. Організатори кажуть, що фільм викликав дуже великий резонанс.

- Це благодійні покази?

- Це безкоштовний перегляд, але організатори запропонували під час переглядів зібрати кошти (хто скільки зможе і захоче дати) для допомоги українським захисникам та мирним мешканцям України.

- Скільки часу триває фільм?

- Ми показуємо два фільми – скорочена версія «Авдіївки», що триває 20 хвилин, і «Листи з фронту». Чому скоротили? Щоб людям не було складно довго читати субтитри.

- Бачила у соцмережах, що про вас навіть місцева преса написала…

- Так, мене запросили у Музей війни, там були представники ЗМІ. Я страшенно хвилювалася, бо зі мною не поїхала перекладач, і треба було відповідати англійською. Але ніби все вдалося. Матеріал вийшов доволі великий – з першої шпальти на внутрішню.

- Зараз ще щось знімаєте?

- Знімаємо, звісно. Хоч й війна розділила нашу команду. Хтось залишився вдома у Запоріжжі, хтось у Києві. Я знімаю трохи у Нідерландах, а хлопці-оператори – в Україні, і готуємо ролики для підтримки ЗСУ. Зізнаюся, я ще під час війни встигла кілька разів виїхати на передову. Це ми все робили потайки від сім’ї, бо рідні страшенно хвилювалися. А після чергової моєї подорожі на лінію фронту чоловік сказав збирати речі, бо треба евакуйовуватися. Якби не діти, я б, звісно, залишилася. Бо це не лише моя робота, а й місія – розказувати і показувати людям правду. А також набираємо матеріал для майбутніх документальних фільмів. Бо це наша історія, яка має залишитися для спадкоємців. Гадаю, вже у мирний час будемо показувати ці фільми на кінофестивалях – не лише про війну, а й про мирну Україну.

- Дітей вивезли із Запоріжжя у безпечне місце. А чоловік?

- Чоловік повернувся захищати Україну. Нас знову розлучила війна. Ми ж з ним познайомилися 2015 року у зоні бойових дій. Коли чоловік повернувся, почав працювати у правоохоронних органах патрульним поліцейським. А тепер, тільки но ми виїхали із Запоріжжя, чоловік пішов у військкомат, і зараз захищає кордони нашої країни.

Читайте також: «Закохався у красуню-бандерівку — тепер пишу пісні українською»