Поки потяги, як артерії, підтримують життя і віру українців, доти житиме й боротиметься Україна

Понад 1000 днів Україна живе в стані великої війни. І скільки б часу не минуло, у кожного, хто прокинувся від вибухів на світанку 24 лютого 2022 року, є своя історія і свої спогади. Але евакуаційні потяги зі східних і південних регіонів України на захід пам’ятають всі. Жахлива тиснява на вокзалах, у вагонах люди їхали стоячи, притиснувшись одне до одного, плач дітей і матерів, скавуління собак, розпач чоловіків… Це все знову постає перед глядачами майже з перших кадрів документального фільму «Потяг до життя».

— Що було найважчим у створенні цього фільму? Я відповідаю: нас би уже не було, якби не наші залізничники, — сказала перед початком показу продюсерка і співсценаристка фільму Галина Храпко. — Це ті герої, які увійшли у цей фільм. Є історії, які не увійшли, але ми не покладемо їх на поличку, вони знайдуть свого глядача. Процес зйомок був непростим. Ми їздили в потягах, спілкувалися із залізничниками, потрапляли під обстріли. Всяке було на цій дорозі, яка тривала майже два роки роботи над фільмом. Цим фільмом ми хочемо повернути вас у ті часи, коли ми всі були згуртовані, адаптовувалися до нових реалій. Але в цьому фільмі будуть нотки і оптимізму, і життєствердження, адже попри все, що б із нами не відбувалося, ми йдемо вперед. І Укрзалізниця рухається невпинно. Це теж військо, яке прямує разом з усіма нами до станції Перемога.

На прикладі діяльності залізничників перед глядачами розгортаються події великої війни, задокументовані злочини російських агресорів, як, наприклад, обстріл електропідстанцій, влучання у вокзал в Краматорську 8 квітня 2022 року, де люди чекали на евакуацію, моторошні кадри з «Азовсталі», де мужньо трималися наші захисники, які потім потрапили в полон (серед них і син однієї з героїнь фільму — провідниці Ірини Юрченко), підрив Каховської ГЕС… Голосом Римми Зюбіної розповідь про нещодавні трагічні події новітньої історії України набула об'ємності і щирості.

Машиністи, диспетчери, начальники залізничних станцій, прості робітники залізниці розповідали про те, як робили все можливе, аби врятувати якомога більше людей, як, ризикуючи життям, розводили колії, аби не проїхали ворожі ешелони. Усі розуміли: поки потяги, як артерії, підтримують життя і віру українців, доти житиме й боротиметься Україна. Ні в кого й думки не виникало опустити руки чи не вийти на роботу.

До сліз пройняла розповідь Ірини Юрченко про те, як у переповненому вагоні з одного кінця в другий, люди передавали з рук в руки ампулу жарознижуючого препарату для маленької дівчинки, в якої була температура 40 градусів — смертельна для дитини. Ірина була тією останньою ланкою, яка відкрила ампулу і рідину дали випити дівчинці. Це врятувало її життя. «Я так раділа, що мені вдалося врятувати хоч одне маленьке життя. Рятуючи чиєсь життя, ти рятуєш своє», — сказала Ірина Юрченко.

Є у фільмі й кадри мирних європейських міст — Парижа, Варшави, Берліна, мешканці яких навіть уявити не можуть, що в цивілізованому ХХІ столітті хтось посміє скидати на них бомби.

Борис Джонсон, Еммануель Макрон, Орландо Блум, Андрій Шевченко та багато інших відомих особистостей — теж серед героїв фільму. Вони висловлювали підтримку і захоплення мужністю українського народу.

Зворушливі кадри про діяльність дитячої футбольної школи «Локомотив», у якій тренуються хлопчаки з Харкова, Донецька, Луганська, Запоріжжя, Херсона, Сімферополя… База «Локомотива» теж зазнала влучань ворожих снарядів. Але хлопчаків тренер запевнив, що все відбудуємо і вони далі вчитимуться майстерності футбольної гри.

Прозвучав у фільмі заклик до тих українців, які, рятуючись від війни, виїхали за кордон, неодмінно повертатися в Україну, бо держава без людей існувати не може.

В залі були також герої фільму — начальник Львівського вокзалу Роман Сенишин, який подякував залізничникам за їх подвиг, і провідниця станції Чаплине Оксана Пустовіт, яка пережила обстріл вокзалу 24 серпня 2022 року, була важко поранена, і чий син з перших днів повномасштабного вторгнення захищає рідну землю.

Творці фільму планують показати його за кордоном і закликають до перегляду якомога більше українців, адже від наповненості глядацьких залів залежатиме, як довго фільм демонструватимуть у кінотеатрах. А це фільм, який повинен подивитися кожен.