I на прощання Ольга Ільків заспівала своє легендарне “Повстанське танго”

8 грудня на полі почесних поховань Меморіалу воїнів УПА поховають зв’язкову УПА Ольгу Ільків. Серце легендарної львів’янки зупинилося на 102-му році життя.

Я знала «Роксоляну» (саме такий псевдонім мала зв’язкова Романа Шухевича, — Г. Я.) особисто — до 100-річчя з дня її народження ми записували інтерв’ю. Це було 21 червня 2020 року. Попри поважний вік, жінка мала світлий розум, але, на жаль, не бачила, бо давно втратила зір. Я сказала, що довго її не затримаю, але пані Ольга, поспілкувавшись зі мною перших 10 хвилин, змінила своє рішення: «У тебе приємний голос. Все тобі розкажу, але ти мене не перебивай». І наша розмова затягнулася на довгих дві години…

Читайте також: «У тюрмі вірші були моїм криком душі, моїм болем і водночас надією«

Стриянка Ольга Ільків в ОУН вступила у 1941-му. З 1942 року була провідницею жіночої мережі цієї організації у Львові. Облаштувала конспіративні помешкання для генерала Романа Шухевича у селах Княгиничах і Грімному. У 1950-му Роман Шухевич підпільно передав для Ольги Ільків «штафетку» (лист досі зберігається в архівах СБУ, — Г. Я.), в якій рекомендував поїхати на Донбас і створити там осередок ОУН. За день до від’їзду «Роксоляна» поїхала до Львова, щоб попрощатися з подругами, але потрапила у лапи КДБ.

Вирок був страшний — 25 років «закритої» тюрми. «Це не табір. Із „закриток“ через жахливі умови поверталися одиниці, — з болем у голосі розповідала Ольга Ільків. — Ув'язнення я відбувала у Владімірскому і Александровському централах. На стінах — сніг. Кожух відібрали, а принесли тонкі покривала. Дивом повернулася живою, Бог допоміг. У тюрмі мене рятували вірші. У тенетах двох „закритих“ в’язниць вони були моїм криком душі, моїм болем і водночас надією».

За дві години пані Ольга розповіла мені усю свою біографію — з якої родини походить, ким були її бабусі і дідусі, про те, що у в’язниці їй допомогли вижити вірші, неймовірна любов до життя… А на моє запитання про секрет її довголіття, відповіла: «Мене про це давно питали. Я спочатку казала, що маю поганий характер, але велике співчуття до всього живого. Мені цікаво жити. Мене цікавить все. Хоча я овдовіла давно».

А ще пані Ольга розповідала про «Повстанське танго», яке і досі співають українські виконавці. Серед них — відомий український співак Орест Цимбала, який і познайомив мене з Ольгою Ільків.

Одна шалена нас полонила доля
І дарувала любові ніжний квіт.
Чи переможем, чи згинемо за волю,
Жить буде вічно порив, заклятий в міт!

Це рядки з «Повстанського танго», які пан Орест та інші виконавці сприймають, як Заповіт.

Як розповів Орест Цимбала, «27 листопада я востаннє бачився з Ольгою Ільків… Ми ще обговорили великі майбутні спільні творчі плани і, за доброю традицією, заспівали її легендарне «Повстанське танго»…

5 грудня о 21.30 на руках у сина Володимира на 102-му році життя пані Оля відійшла у засвіти…".