Переможниця змагань читців — 95-річна вчителька математики

Про традиції, які зберігають у прикордонному селі Гусаків, що на Мостищині, ми вже розповідали. Саме у Гусакові відродили свято «Яблуневої ялинки» (посеред зими на сосну одягають понад 150 кілограмів яблук). Тут не просто дотримуються традицій, а передають їх у спадок дітям і онукам — щоб зберігали цікаві народні звичаї рідного краю. І все завдяки художньо-просвітницькому колективу «Фольклорний переспів», яким керує Марія Тарас. Цей колектив діє при Народному домі Гусакова понад 34 роки. Не лише самі активно виступають, а й залучають до творчості усе село. Попри поважний вік, показують приклад молоді, бо встигають не лише обробити гектари полів і обійти худобу, а й двічі на тиждень прийти до клубу на репетицію.

У цьому селі живуть ґазди й господині, які вміють не лише добре працювати, а й гарно відпочивати. Так, аби за­здрили в навколишніх селах, бо в Гусакові проводять конкурси, різ­номанітні змагання, фестивалі, під час яких збирають кошти для потреб українських захисників.

А нещодавно директорка На­родного дому і керівниця «Фоль­клорного переспіву» Марія Тарас похвалилася ще одним досяг­ненням. Їхня односельчанка, у минулому вчителька математи­ки Марія Василівна Кочеркевич, завоювала перше місце на об­ласному конкурсі читців Шевчен­кових віршів «Борітеся, поборе­те». Переможниці вже… 95 років! А вона, за словами Марії Рома­нівни, і далі уся в роботі - плете шкарпетки українським захисни­кам на фронт.

— Усе почалося торік, — каже Марія Тарас. — Я попросила Ма­рію Василівну, щоб прочитала Шевченка, бо знає дуже багато його віршів і поем. Торік прочи­тала «Розриту могилу» і виграла Ґран-прі. А цього року читала «До Основ’яненка». І знову — перемо­га! Марія Василівна походить з дуже патріотичної родини. Не раз нам розповідала, коли була ма­ленькою і пасла корів, її просили наші хлопці: «Марусю, треба пере­дати записку… Але нікому не кажи про це». А її це страшенно обра­жало, бо хіба вона, зв’язкова УПА, могла комусь видати таємницю?

Марія Тарас називає Марію Василівну Кочеркевич бджілкою-трудівницею. А все через те, що ще донедавна Марія Василів­на мала свою пасіку і вулики, біля яких сама працювала. Справж­ньою трагедією для жінки стала загибель бджілок… Щоб заспокоїти маму, син поїхав на Тернопіль­щину і купив мамі два вулики.

— Попри свій поважний вік, Ма­рія Василівна сама обробляє го­род, — каже Марія Тарас. — Не думайте, що їй ніхто не хоче допо­магати. Навпаки, дві доньки і син будь-якої хвилини могли би приї­хати і все зробити. Приїжджають щотижня провідати маму. Але вона все хоче робити сама, каже, що дітям та внукам і так виста­чає своєї роботи. У Марії Василів­ни є чого навчитися. Щойно поча­лася велика війна, почала плести шкарпетки для наших захисників. Узимку нема жодного дня, окрім неділі і свята, щоб не взяла спиць до рук. Ми забираємо у Народний дім ці шкарпетки, а потім з іншими речами відправляємо на фронт. Знаєте, до всіх свят готуємо на­шим хлопцям смаколики. Марія Кочеркевич ще жодного разу не відмовилася від участі - то щось спече, то шоколадки купить і при­несе. Жодне патріотичне свято, жодна акція у Гусакові не відбува­ється без її участі. Ми всі вчимося у неї жити, бо вона — жива крини­ця. Але унікальність цієї жінки ще й у тому, що вона — єдина, хто вміє плести дідухи, і нас навчає цьо­го. Ба більше, її дідухи навіть «їз­дили» на виставку до Києва! А ще ціле літо робить закрутки — варен­ня, огірки, помідори…

За словами Марії Тарас, не­давно у Гусакові проводили дій­ство «Хусткування». І Марія Ко­черкевич також прийшла на це свято. А ще 95-річна жінка робить вранці зарядку і навіть може по­стояти «в берізці»! Людина має велику жагу до життя і любить його в усьому — у творчості, гос­подарстві і навіть у спорті.

А тим часом…

Гусаків живе не лише народними традиціями, які свято береже. За­раз у Народному домі готуються до 150-ліття з дня народження Модес­та Менцинського, тенора світово­го рівня, який народився 29 квітня у сусідньому селі Новосілках. Гусаків­ці пишаються своїм земляком, відо­мим оперним виконавцем.