Як колаборанти намагалися обдурити ООН, і як їм це не вдалося…
З ініціативи України та Естонії відбулося засідання Ради Безпеки ООН за «формулою Арріан». Так називають неформальні зустрічі членів Радбезу ООН, що проводяться для відвертого обміну думками
Учасники дискусії відверто розповіли дипломатам про утиски, дискримінацію та репресії зі сторони росіян у Криму, про мілітаризацію півострова та насильницьку русифікацію і асиміляцію. Представники України вимагали від Росії звільнити політв'язнів, забезпечити свободу пересування і допустити до Криму міжнародних експертів.
Однак з ініціативи Постійного представника РФ при ООН Василя Небензі російська сторона зажадала проведення в такому ж форматі дискусії на свою вимогу.
В режимі відеоконференції представники окупованого Криму вийшли на зв'язок з Вашингтоном з Кримського інженерно-педагогічного університету. Його ректор Чингіз Якубов змовчав, що університет створений ще українською владою, а сказав, ніби це було неможливо при Україні. Він намалював ідилічну картинку — його народ, мовляв, має рівні з усіма кримчанами права на освіту та збереження ідентичності. Вибір кримчан в 2014 році, за його словами, був єдино вірним. Він попросив внести в резолюцію РБ ООН факти про те, ніби порушують права жителів Криму щодо свободи пересування і місця проживання. Також існують обмеження, пов'язані з академічними обмінами вченими і студентами, участю в міжнародних конференціях і симпозіумах. Змовчав однак про те, що причиною цих складнощів є окупація півострова, а не обмеження України.
Тему продовжила і розвинула очільниця кишенькової «української громади» Криму Анастасія Гридчина. Вона засудила «введену Києвом заборону на отримання освіти рідною мовою», начебто ці обмеження запроваджені в Україні, а не в окупованому Криму. Вела мову про «насильницьку українізацію» в Україні. Керівник «Регіональної національно-культурної автономії «Білоруси Криму» Роман Чегринець продовжив вводити дипломатів в оману, сказавши, що абсолютна більшість білорусів підтримала окупацію Криму. Говорячи про «референдум», він сказав про право народів на самовизначення, хоч погрішив проти істини, бо Декларація ООН дає право на самовизначення не міфічному «народу Криму», а цілісним націям. Для виступів у цьому форматі окупанти у всьому Криму знайшли лише трьох відвертих колаборантів.
Однак своїми перекрученнями вони не змогли переконати учасників дискусії. Коли Василь Небензя дав слово членам Ради Безпеки ООН із західних країн, виявилось, що колаборантам не вдалося спростувати вже відомі їм факти.
Представниця Ірландії заявила, що не визнає незаконного приєднання Криму і Севастополя до Росії, а також висловила стурбованість «порушенням прав людини, обмеженням свободи слова, віросповідання, права на зібрання», особливо щодо кримських татар і українців. Вона наголосила на тортурах бранців і на насильницькій зміні демографічного складу населення.
Представниця Норвегії заявила, що ця нарада — продовження неправильного використання Росією свого місця в Раді Безпеки, оскільки вона фальшиво представляє реальність на сході України, а також питання про анексію Криму.
Представниця США просто заявила про необхідність «повернути Крим». Відсіч окупантам та підготовленим ними колаборантам дали також представник Британії та глава місії Франції, які повторили заяву про невизнання анексії і порушення норм міжнародного права.
Відкрито на підтримку Росії висловилися лише представники Сирії, Нікарагуа і Білорусі. Країн, представники яких говорили про неприйнятність анексії Криму, виявилося набагато більше.
Представник Німеччини в ООН Крістоф Хойсген зажадав від Росії не тільки повернути Крим і біженців, звільнити бранців, а й провести ще один референдум під міжнародним наглядом. З приводу тих, хто виступав від Криму, він сказав, що «це не представники громадянського суспільства. Їм платить режим в Криму. Вони діють за інструкцією. Їм заздалегідь сказали, що потрібно говорити». А коли Василь Небензя нібито пожартував, що всі вони «офіцери ГРУ під прикриттям», Крістоф Хойгсен сказав у відповідь: «Я так і подумав!».
