Розподіл кримського газу був головною причиною цієї війни і залишається основою для припинення вогню

Після окупації росією Криму у 2014 році, США ввели санкції проти росії, які не давали їй можливості видобувати газ на вкрадених морських родовищах на південь від Криму. Без американських технологій видобуток газу на дні моря був нереальним для росії.

Тому тимчасово вона задовільнилася тим, що й український уряд не міг там розпочати видобуток газу разом з консорціумом нафтогазових компаній на чолі з американською Ексон Мобіл.

Втім, росія намагалася знайти спосіб, щоби позбутися американських санкцій, аби залучити американські компанії до видобутку вкраденого газу.
Власне у цьому і полягала пропозиція Артеменка. Отже, Артеменко пропонував, щоби Україна погодилася віддати видобуток газу росії на 50 років, після чого росія поверне Крим Україні, вже без газу та нафти, які лежать під дном кримського моря.

Слід зазначити, як «компенсацію» план Артеменка передбачав повернення контролю над окупованими районами Луганської та Донецької областей урядові України.

Кілька днів тому держсекретар США Марко Рубіо відвідав Європу, щоби переконувати Євросоюз зняти частину санкції з росії. Водночас, агенція Блумберг, яка від початку війни транслює думки москви на бізнес орієнтовану публіку Заходу, написала, що адміністрація Трампа розглядає можливість визнання Криму російським. Щоправда, в адміністрації президента США цього не підтвердили, як і багато попередніх «припущень» агенції Блумберг.

Звісно, адміністрація президента Трампа усвідомлює, що Україна ніколи не погодиться на крадіжку усього кримського газу. Але там щиро сподіваються, що якщо запропонувати Україні частину цього вкраденого газу, то таке рішення має задовільнити і грабіжників з кремля, і український уряд.

А також і консорціум нафтовидобувних компаній на чолі з американською компанією. Скоріше за все, це знову буде компанія Ексон, яка ще 2012 року підписала з українським урядом угоду про видобування газу у Криму.

Отже, якщо коротко визначити суть питання, то це не кому належить Крим, а в якій пропорції поділити газ, що там знаходиться.

І це головне питання, від якого залежить припинення війни, з точки зору американського уряду. Наполягання росії на визнанні Криму російським не дає змоги поділити газ так, щоби Україна могла пристати на такий поділ, який уряд США зміг би їй гарантувати. Тому що тоді росія, як власник сиру, буде його ділити як у байці про ворону та лисицю.

Це по суті питання.

А є ще і міжнародне право. Створити прецедент, при якому одна держава може відібрати у другої території силою, а ООН це визнає, означає кінець існування Організації Об'єднаних Націй, оскільки це робить її існування нікчемним. Та й уся архітектура європейського миру, встановлена після Другої світової війни — розвалюється.

Якщо росія може відібрати силою територію в України, то чому вона не може відібрати території в Естонії або Казахстану? Якщо Сполучені Штати визнають Крим російським, у світі буде правити тільки один закон. Він зветься законом джунглів. У джунглях сильніший звір завжди забирає їжу та територію у слабшого.

Україна ніколи не повинна пристати на визнання Криму російським.

А от на розподіл кримського газу між американськими, українськими та, на жаль, російськими компаніями, може піти під тиском адміністрації президента Трампа. Президент Трамп наполягає на тому, що краще за нього ніхто не зможе домовитися про інтерес України у такому розподілі.
Якщо росія при цьому припиняє агресію та звільняє решту окупованих територій, то на таку угоду можна пристати. Чому питання кримського газу важливіше за всі інші питання?

Бо його ціна є шаленою у порівнянні з рештою джерел прибутку.

На відбудову пошкодженою війною інфраструктури та економіки України потрібно вже щонайменше трильйон доларів. Таких коштів ні США, ні Європейський союз виділити не зможуть в умовах все наростаючої боргової кризи у світі. А от вартість кримського газу, якщо за його видобуток візьметься компанія Ексон, може перебільшити 5 трильйонів доларів у наступне десятиліття.

Логіка адміністрації Трампа така: «Краще відновлювати Україну з цих прибутків від газу, ніж витрачати гроші американських платників податків, намагаючись вигнати російські війська з окупованих територій».

Але поки що, ми бачимо, що адміністрація Трампа готова тільки йти на поступки росії і чинити тиск на Україну та її європейських союзників, наперед відмовляючись від захисту української території п’ятою статтею статуту НАТО.

Історія вчить, що така переговорна позиція з агресорами, не призводить до заявлених бажаних результатів, а тільки розпалює його апетити. Тому чим би не скінчилися ці переговори, пріоритетом української влади має бути зміцнення ЗСУ. Тільки вони є гарантією суверенітету та незалежності української держави.