Передплата 2024 «Добрий господар»

Руслан Кошулинський: «Переможця на цих виборах призначив Зеленський»

Як відбувалась вибор­ча кампанія, які були порушення і що сталося вже після голосування – говоримо з учасником цих вибо­рів, кандидатом від ВО «Свобода» Русланом Кошулинським

Давно такого не було… Спостерігаючи за так званими виборами на 87-му окрузі, що на Франківщині, згадується аналогія: скандальні вибори міського голови у Мукачевому 2004 року, де влада у силовий спосіб вкрала перемогу у тодішнього представника «Нашої України» Віктора Балоги і сфальсифікувала результати на користь Ернеста Нусера, який представляв тоді провладну політичну силу СДПУ (о). Нагадаю, через півроку після тих подій у країні почалась Помаранчева революція.

Те, що нині відбувається на 87-му окрузі, по суті, ні­чим не відрізняється від часів, коли влада Кучми-Медведчука ла­мала народне волевиявлення «че­рез коліно».

Про те, як відбувалась вибор­ча кампанія, які були порушення і що сталося вже після голосування — говоримо з учасником цих вибо­рів, кандидатом від ВО «Свобода» Русланом Кошулинським, який за офіційними даними отримав тре­тій результат, набравши 28,86 від­сотка голосів. Ні Кошулинський, ні представник партії «За майбутнє» Олександр Шевченко, який офі­ційно отримав 29,69 відсотка го­лосів, не визнають результатів цих виборів. Нагадаю, за попе­редніми даними на 87-му окрузі переміг представник «Слуги на­роду» Василь Вірастюк, за якого проголосувало 32,25 відсотка ви­борців.

— Руслане, це далеко не пер­ша ваша виборча кампанія. По­рівняно з попередніми, чим вона вас вразила? Чи нічого принци­пово нового — підкуп, адмінре­сурс, тітушки…

— Відчуття повернення на десять років назад, у часи президентства Януковича. Ми вже трохи відвикли від «бєспрєдєлу» на виборах, а тут таке дежавю.

— А у вас дружина з Франків­щини?

— Так, і теща живе на території цього виборчого округу. Оскільки у неї інше прізвище, до неї прихо­дили «вербувальники» від одного з кандидатів.

— Тепер зрозуміла, чому ви там балотувалися…

— У мене перше місце праці — Яремчанське об’єднання громад­ського харчування, ресторан-го­тель «Беркут». Це на цьому окрузі. Моя дружина там свого часу пра­цювала, вона — уродженка села Би­кова колишнього Надвірнянсько­го району. Ми там жили деякий час, донька там народилася.

— А ви як там опинилися? Ви ж львів’янин…

— Ми з дружиною вчилися у Львові в кооперативному технікумі. Вона за розподілом почала працю­вати у Надвірнянському споживчо­му товаристві. Коли я закінчив тех­нікум (на два роки пізніше, бо мене ще в армію забирали), також по­просився ближче до дружини. Вона вже працювала шеф-кухарем рес­торану в Надвірній. Але місця для мене у Надвірній не було, найближ­ча вакансія — у крутому ресторані «Беркут», розташованому на Яблу­нецькому перевалі. Мені, як мо­лодому технологу, запропонували там місце. Один мій шваґро — ди­ректор третьої школи у Надвірній, другий шваґро був викладачем у коледжі у Надвірній. Свого часу був заступником голови районної адмі­ністрації, головою селищної ради, а зараз — секретар у Пасічній гро­маді.

— Я, власне, не розуміла, чому «Свобода» вас висунула на цьому окрузі, а не місцевого партійця…

— Ми розуміли, що і Шевченко, і Вірастюк — це «важка артилерія», і з ними буде досить складно боро­тися комусь із місцевих, хто не має відомого прізвища, впізнаванос­ті. Тим паче, я не чужий для цього округу, маю там родину, працював, знаю проблематику і специфіку ре­гіону.

— То до вашої тещі приходи­ли з «гречкою»? Розкажіть, як це було?

— Вони у соцзахисті взяли пере­лік пенсіонерів, тих, хто в потребі, і приходили до цих людей з паке­тами. Заходили до хат. Ну, теща їм сказала, що про них думає…

— Вони з продуктами чи з гро­шима прийшли?

— І з продуктами, і гроші пропо­нували. «Такса» — 500 гривень за голос. Під час виборів ми бачили, як людина напідпитку стояла біля дільниці вже після того, як проголо­сувала, і не хотіла йти. Мої спосте­рігачі запитують, чого ти тут стоїш? А чоловік признається, що взяв гро­ші — 500 гривень, але має ще якось за жінку проголосувати. Бо взяв за два голоси… І боїться, якщо за жін­ку не проголосує, то його вб’ють, бо попередили, залякали. Тобто ми повертаємося до 90-х років… Ве­личезні фінансові клани місцево­го характеру, які між собою мали жорстке протистояння. Був випа­док, коли «вербувальні» групи двох кандидатів зійшлися в одному селі. Дійшло навіть до сутичок. Спортс­мени з одного боку і з другого. Це село Ворона.

— Наскільки масовим був під­куп?

— Це видно з голосування. У всіх містах на окрузі (найбільше місто — Надвірна) на всіх дільницях виграв Кошулинський.

— Де важче підкупити?

— Там, де складніше, та й люди трохи заможніші. В Яремчі Кошу­линський виграв. А чим більш від­далене село, чим бідніше, бо ро­боти у людей нема, тим кращий результат мали мої головні конку­ренти.

За кілька днів до виборів робили соціологію на окрузі — я перемагав з розривом від найближчого кон­курента — Олександра Шевченка — у 5%. Вірастюк йшов третім. І така тенденція, за результатами екзит-полу, трималася і в день голосуван­ня до 18-ї години. А після 18-ї ре­зультати почали різко змінюватися, причому у гірських селах. Ну хто в горах ходить голосувати після 18-ї години?

— На вашу користь зняла свою кандидатуру Маруся Звіробій, яка висувалась від «Європей­ської Солідарності». А чому інші кандидати, які не мали шан­сів перемогти, але представля­ли патріотичний табір, не наслі­дували її приклад? Зважаючи на маленький відрив між ліде­рами, було достатньо, аби ще хтось один зняв кандидатуру на вашу користь. Наприклад, чет­вертим до фінішу прийшов Юрій Голіней від партії «Всеукраїнське об’єднання «Платформа гро­мад», який отримав 6 відсотків. Чи вели ви ще з кимось, окрім Звіробій, переговори?

— Юрій Голіней представляв міс­цевий клан, тільки трошки мен­ший… Вони, як маленька місце­ва партія, грають у майбутнє. Вони колись були в «Європейській Со­лідарності», потім вийшли з неї, створили свою містечкову партію. До речі, Юлія Тимошенко підтрима­ла цього кандидата…

— Чого вам усе-таки забракло для переконливої перемоги з таким результатом, щоб у влади відпало бажання робити фаль­сифікації?

— Мої конкуренти витратили дуже великі гроші. Насамперед Шевченко. За тиждень до виборів, у неділю, всі церкви округу отри­мали від нього в середньому по сто тисяч гривень! Усі! Я стою у гірсько­му селі на Службі, і отець оголошує подяку кандидату в депутати Олек­сандрові Шевченку за десять ти­сяч доларів, які той передав церкві. Можете порахувати ціну питання. В окрузі сто церков. Кожній по 100 тисяч гривень! Це тільки церкви. Важко боротися з такими механіз­мами. Це космічні гроші!

При цьому, до речі, на старті ви­борчої кампанії Шевченко мав 60% підтримки. А після двомісячної кам­панії його рейтинг впав до 30 відсо­тків. Уявляєте, наскільки все зміни­лося за два місяці кардинально.

— А як поясните позицію «Го­лосу» на цих виборах? Особли­во той факт, що вони відкликали свого голову ОВК? Тим більше, що це представник Львівщини…

— Зараз досить складно зро­зуміти. Я, наприклад, так само за­брав свого члена ОВК. Ця люди­на чотири роки відслужила в армії, повернулася з війни. На нього по­чали тиснути, з’явились пропози­ції. Він мені сказав, що ледь себе стримує, що когось там покладе… Бо людина з загостреним почут­тям справедливості. Його там до­бре знають, він депутат новообра­ної районної ради.

— А що там «Альфа» робила?

Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел

— Величезний знак запитання. Вони не мали жодних повноважень заходити на територію ОВК. Це прерогатива Міністерства внутріш­ніх справ (після цього з приміщення ОВК зникли бюлетені. Авт.).

— Як збираєтеся боротися і обстоювати результат?

— Я розумію, що Шевченко пішов юридичним шляхом, тобто подав позови в суд (зараз у судах розгля­даються 24 справи. — Авт.). Це до­вгий процес. Є єдиний шлях, який передбачає законодавство, — ви­знавати вибори недійсними. Є два варіанти: коли ЦВК це оголосить, у що я мало вірю, і коли умовний пе­реможець не візьме мандат.

— У це вірите? Сподіваєтеся, що на нього може вплинути сус­пільний тиск?

— Це, радше, тиск на Зеленсько­го, який призначив переможця на цих виборах. Бо ці вибори вдарять насамперед по репутації прези­дента, по партіі «Слуга народу».

— Що би ви зараз порадили Вірастюку?

— Хочу нагадати йому просту іс­тину, що можна увійти в історію, а можна у неї вляпатися. Якщо він ві­зьме цей брудний мандат, вляпа­ється в історію. Усі забудуть про його досягнення як спортсмена, а будуть лише пам’ятати ці ганебні вибори. У нього є ще шанс відмо­витись від такого мандата…

Схожі новини