«Зметемо Майдан за півгодини, мокрого місця не залишиться – була б команда»…

Кореспондент «ВЗ» навідалася до «беркутівців», що стоять по той бік барикад на Грушевського

м.Київ

Ситуація на Грушевського напружена. Щодня з’являються чутки про штурм. Утім, майданівці вже звикли до цієї інформації. «Ми тут стоїмо для того, щоб дати відсіч. Нас набагато більше, ніж їх», — кажуть активісти.

Розпалюють пристрасті і «тітушки», яких влада навезла цілий Маріїнський парк. На думку майданівців, ці молодики більш небезпечні, аніж силовики: ті хоч діють по команді, а від «спортсменів» можна чекати чого завгодно.

Кореспондент «ВЗ» навідалася в обидва небезпечні табори.

…Маріїнський парк з усіх боків охороняють солдати зі щитами. Хлопці за кілька хвилин розкупили два ящики домашньої піци, яку по 5 гривень пропонували дві жіночки. На вході кілька охоронців з табору «прихильників влади» ретельно перевіряють кожного — пускають лише своїх. Зараз тут стоїть 36 військових наметів та півтора десятка польових кухонь. Меню незмінне — гречка з дешевими сосисками у целофані. По парку групами походжають молодики у спортивних костюмах. Жінок немає.

Порозмовляти з кимось так і не вдалося — на всі питання відповідають коротко: «Какая вам разница?!». З іншого боку парку нарахувала 5 автобусів з «вевешниками». Поруч — автобус, біля якого гріється півтора десятка правоохоронців столичного управління МВС. Гріються біля бочки, яку самі розпалили, і підкидають дрова.

Цікавлюся в одного, з якою метою тут стоять.

— Охороняємо.

— Кого?

— Людей.

— Від кого?

— Від народу…

За словами коменданта наметового містечка «Площа єднання» Олександра Зінченка, зараз в Маріїнському парку вісім тисяч людей — вони учасники безстрокової мирної акції. «Ми проти державного перевороту. Ми хочемо показати тим, хто на Майдані, що треба вирішити ситуацію мирним шляхом. У нас немає зброї. Будемо стояти доти, доки Майдан не залишить остання людина».

…Від Верховної Ради до Кабміну — десятки автобусів із силовиками. Під самим будинком уряду красується класика військової техніки — БТР. Туди-сюди колонами ходять солдати, міліціонери. У щитах «вевешники» носять навезені дрова. Трохи нижче Кабміну біля бочки гріються міліціонери і рятувальники, неподалік — пожежна машина.

Капітан із Донецька Ігор розповів, що у Києві уже два місяці. «Не дочекаюся, коли це все закінчиться. Якби мені дали бомбу в руки, все би зірвав на тому Майдані», — стискає кулаки.

— Там стоять діти, жінки. Вам не шкода тих людей?

— Мені, крім своїх дітей і дружини, яких я не бачу два місяці, нікого не шкода.

Довго довелося переконувати капітана, щоб пропустив далі — ближче до кордону. «Вони там змерзлі, втомлені і страшенно злі. Хочете, щоб скрутили і закинули в автозак?!» — попередив.

Нарешті вдалося переконати міліціонера — прямую у лігво «беркутівців». На передовій стоять солдати зі щитами — у два кордони, між якими залита водою ковзанка. «Беркутівці» групками гріються біля вогню. Підходжу до однієї компанії. Не відразу, але все ж пішли на контакт. Біля багаття — на дні великої коробки пісочне печиво. Чаю тут не розносять.

«Беркутівець» Андрій виявився найбільш комунікабельним. Розповів, що на Грушевського уже другий місяць. Звідки родом, не уточнив, розмовляє російською. «Спимо в автобусах, — розповідає. — Інколи нас возять у лазню помитися. Годують непогано».

Проти майданівців настроєний рішуче. «Там немає нормальних людей, — каже. — Основна частина, що стоять на Грушевського, проплачені. Ми лишень чекаємо наказу — півгодини, і від Майдану мокрого місця не залишиться».

Усі звірства своїх колег співрозмовник теж виправдовує. «Ми змушені захищатися, коли у нас кидають «коктейлі Молотова», каміння. Ми перші не нападаємо. У нас навіть немає зброї», — запевняє. Поки розмовляємо, за спинами деяких «беркутівців» помітила автомати, з-за пояса виглядають рукоятки кинджалів.

— Захищатися — це, звісно, святе, але я бачила 73-річного дідуся з розбитою головою, жінок з перебитими ногами…

— А чого вони сюди йдуть? Нехай сидять вдома і дивляться телевізор.

Вразила відповідь і на питання про Михайла Гаврилюка, з якого познущалися силовики — спочатку жорстоко побили, а потім ще й догола роздягли на морозі.

«А, це той гарячий козак! Так його треба було трохи охолодити — кидав у нас «коктейлі Молотова». Зараз хлопці злі — я їх розумію», — почула у відповідь.

Коли зібралася йти, співрозмовник зголосився провести, пояснив, на всяк випадок… По дорозі «беркутівець» став більш відвертим. «Знаєте, не раз думав цю невдячну роботу кинути. Зарплата низька, вимоги великі. Але мені вже пару років лишилося до пенсії — якось дотягну. У мирний час влада про нас не думає, а коли ми їй стали потрібні, то маємо все: техніку, бензин, обладнання».

— Навіщо ж тоді виконуєте вказівки влади, яка вас ігнорує, і б’єте людей, які вийшли на Майдан? Вони ж відвойовують своє право на гідне життя. Не думали перейти на бік народу?

— Я виконую накази…

Схожі новини