«Більшість патріотичних заходів в освіті робиться для галочки»
Журналістка «ВЗ» дізнавалася, чи ефективними є заходи з національно-патріотичного виховання учнів у навчальних закладах?
Побачила в соцмережі зворушливе відео, на якому хлопець, років десяти, у вишиванці, з козацьким чубом, розмірковує про майбутнє України. Його мова просякнута патріотичною риторикою. При цьому хлопець нарікає, що на уроках історії діти вчаться за радянським принципом: вивчають дати, події, особистості. Але як усі ці події пов’язані між собою, про їхні наслідки, не вчать… Відтак діти втрачають інтерес до історії. «Це треба якось змінити, — каже юнак. — Молодь треба прихилити до нашої літератури, до історії, до всього українського. Щоб діти у школі робили паперові фігурки козаків, упівців… Читали комікси, пригодницькі книжки. Які діти будуть зараз — таке буде майбутнє держави».
@charisma_ua 🇺🇦👏Юний історик, актор та свідомий українець Михайло Корженівський поділився думками про проблеми, які існують у нашій державі, важливість знання історичного минулого, як покращити освіту та майбутнє України. #харизмаua#україна#освіта#історія#школа#українці ♬ Epic News - DM Production
Відео юного патріота поширила доцент кафедри педагогіки Львівського обласного інституту педагогічної післядипломної освіти Валентина Матяшук зі словами: «Міністр освіти, ні?».
Пані Валентина вважає, що патріотичне виховання дітей у школі не просто гаряча тема, вона «палає» разом з війною!
— У мене вийшли дві книги на тему патріотичного виховання, — каже у розмові з журналістом «ВЗ» Валентина Матяшук. — Але на державному рівні вони нікому не потрібні… В одному з посібників є перелік якостей патріота, які людина мала б у себе розвивати. У неї має бути активна громадянська позиція, вона має любити Батьківщину і бути готовою до її захисту, шанувати історичну пам’ять, державну мову та державні символи, володіти державною мовою. У дітей має сформуватися система власних цінностей, з якими підуть у доросле життя.
У Львові працюють два центри національно-патріотичного виховання для школярів — у Галицькому та Сихівському районах. До центрів можуть прийти учні з різних шкіл. Під час занять їм розповідають про техніку безпеки, яка є зброя та всі інші базові знання з військової підготовки. А далі практика: розбір автомата, стрільба у тирі (у звичайному та електронному), домедична допомога.
Є у Львові й інші заклади патріотичного спрямування. Директор Львівського обласного центру краєзнавства, екскурсій та туризму учнівської молоді Юрій Ткаченко розповідає:
— Наш центр у кожній громаді щороку проводить національно-патріотичну гру «Сокіл-Джура». Далі - обласний та всеукраїнський рівні. Цього року гру проводили у три етапи (молодша, середня і старша вікова група). Запрошували на змагання військових. У такий спосіб піднімали патріотичний дух у дітей.
«Сокіл-Джура» — спортивно-інтелектуальна гра, у ній є патріотично-історичний напрям і військовий. Є смуга перешкод, стрільба, історична частина гри, де учасники відповідають на тестові питання з історії України. Є таборування у наметах. Плануємо залучати до активного туризму дітей з особливими потребами, які разом з військовими будуть підійматися у гори. Розроблено 12 маршрутів у Львівській області.
— Ваші вихованці знають імена новітніх Героїв, наприклад, Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі»)?
— Вони назвали б не лише «Да Вінчі», але й Тараса Бобанича («Хаммера»), Юрія Руфа («Руф»)…
Заступник директора з виховної роботи, викладач географії та Захисту України Класичної гімназії при Львівському національному університеті ім. І. Франка, боєць 53-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ (військовий перебуває на реабілітації внаслідок контузії та бойової травми) Сергій Хараху розповідає:
— У нас немає цілісної програми з національно-патріотичного виховання дітей у школі. Тому маємо чимало ухилянтів, які не хочуть служити в армії. Звісно, що є багато мотивованих людей, які пішли на фронт добровольцями, їх патріотами виховали батьки. Але якщо говоримо про патріотичне виховання на рівні держави, то воно є недостатнє. Таку програму мають координувати Міністерство культури, Міністерство освіти та Міністерство оборони.
— Обласне управління освіти надіслало мені інформацію про різні заходи, які проводяться на базі Львівського обласного центру краєзнавства, екскурсій і туризму, з кількістю учасників. Це, наприклад, шаховий турнір до Дня Захисника, або благодійні ярмарки, на яких збирають кошти для ЗСУ. Чи дієвими є ці заходи?
— Цей план заходів — банальні речі, які не показують системної роботи, відтак не дають бажаного результату. Чиновники не хочуть працювати системно, при цьому бояться потрапити під критику патріотичних організацій, тому демонструють ці заходи, і до побачення! Все робиться у типовому радянському стилі. Для галочки… Головне, використати кошти, виділені на національно-патріотичне виховання.
Якщо говорити про патріотичне виховання, яке проводять ГО на кшталт «Пласту», то це системна робота. Але до «Пласту» залучено менше двох відсотків дітей шкільного віку. Гра «Джура» системно працює. Ось приклад з життя. Я хотів повести дітей на екскурсію в Академію Сухопутних військ. Мені сказали: «Зараз недоречно, у нас війна».
— Що потрібно робити у першу чергу?
— Створювати центри національно-патріотичного виховання. Залучати до такої роботи не чиновників, а захисників, які пройшли вогонь і воду… У 2015 році планувалося створення таких центрів, їх по усій країні мали відкрити до 2020 року. Але цю ініціативу саботували… Бо, бачите, могло викликати протидію у східних областях. Мовляв, «мы что, будем учить про Бандеру и Шухевича?». І цей наказ поклали під сукно.
— У багатьох школах обладнали кабінети для уроків з «Захисту України», тобто робота у цьому напрямі рухається…
— Так, бо усі зрозуміли, що без мотивованого солдата перемагати ворога складно. Боєць має мати стержень, має знати, що за ним стоїть країна! Також треба розповідати дітям про причини війни, про Героїв, які воюють.
— Якими креативними заходами ще можна зацікавити дітей?
— Я би запровадив систему інтелектуальних ігор для дітей. Ці ігри мають бути пов’язані з патріотичною тематикою, наприклад, про УПА. Або запропонувати дітям зняти на телефон відео про свого знайомого захисника України, і такий конкурс провести по всій країні. Цікаво було б організовувати історичні квести. У нас є багато героїчних місць. Але треба правильно розставити акценти. Квести потрібно адаптувати до сучасності.