Сила кохання поборола хворобу: історія Анастасії та Романа

«Я тримав її за руку і знав: разом ми пройдемо через усе», — згадує період лікування чоловік пацієнтки Львівського онкоцентру Роман.

«Я думала, що це просто збільшений лімфовузол, навіть не звертала уваги. Але коли почула слово «пухлина"світ ніби зупинився. Мені було страшно. Дуже страшно», — зазначає Анастасія.

Далі було важке рішення — оперуватися. Анастасія хвилювалася не лише за своє здоров’я, а й за те, як виглядатиме після операції. Пухлина розташовувалася поряд із лицевим нервом, і найменша помилка могла змінити її назавжди.

Та весь цей час поруч був Роман. Його голос, його підтримка — стали для неї саме тим променем світла, що розганяв темряву.

«Він не відходив від мене ні на мить. Жартував, сміявся, робив усе, щоб я хоч на хвилину забула про страх. Коли я засинала, він тримав мене за руку. І навіть тоді, коли сама віра мене покидала, я знала: він вірить у мене. Він — моя сила», — згадує Анастасія.

«Я хвилювався, але мав бути для неї опорою», каже Роман, адже сам не знаходив собі місця. Але не показував цього.

«Я бачив, як вона боїться. І знав — моя місія зробити так, щоб їй було легше. Ми разом вирушили до Львова, в онкоцентр. Я знав, що операція потрібна якнайшвидше, що зволікати не можна. Але коли настав день хірургічного втручання, мені здавалось, що години тягнуться вічність», — розповів Роман

В операційній Львівського онкоцентру працювала команда спеціалістів. Хірурги ювелірно видаляли пухлину, ризикуючи пошкодити нерв. І поки лікарі робили свою роботу, за дверима операційної Роман стискав кулаки й повторював подумки: «Все буде добре. Тільки б усе було добре»

Генеральний директор Львівського онкоцентру, онкохірург Олег Дуда пояснює:

«Пухлина була розташована близько до нерва, який відповідає за міміку обличчя. Тому під час операції був ризик його пошкодження. Саме тому ми довго обговорювали тактику хірургічного втручання, аби зберегти функцію обличчя. Родина довго зважувалася на операцію, але підтримка чоловіка допомогла ухвалити правильне рішення».

Олег Дуда додає, що лікарі не можуть до кінця бути впевнені, чи пухлина справді доброякісна, поки не зроблять гістологічне дослідження. На щастя, у випадку Анастасії вона виявилася безпечною, але могло бути інакше. Крім того, існував ризик, що з часом пухлина могла почати тиснути на нерв, спричиняючи серйозні наслідки.

Коли Анастасія прокинулася, перше, що вона побачила — це очі чоловіка. Наповнені хвилюванням, любов’ю і полегшенням.

«Він обійняв мене і сказав: Я ж казав, що ми впораємось, і я знала — ми пройшли через це разом», — каже Анастасія.

«Пацієнти Львівського онкоцентру мають дуже різноманітні пухлини. Так, переважно ми займаємося дуже складними онкологічними випадками і отримуємо хороший результат, однак не рідкістю є доброякісні пухлини, які при правильному лікуванні мають повне одужання. Ми завжди раді таким випадками, адже їх усмішка і вдячність дають нам сил працювати ще краще», — каже Роман Сліпецький — онкохірург відділення пухлин голови та шиї Львівського онкоцентру

Сьогодні Анастасія здорова. А ця історія — нагадування про те, що справжня любов не боїться випробувань. Вона лікує, підтримує, надає сили боротися.

Бо коли поруч той, хто любить — жоден страх не має влади.