Британський суд утвердив, що поняття «жінка» стосується лише біологічного виду
- 17.04.2025, 12:55
- 248
Верховний суд Великої Британії постановив, що терміни «жінка» та «стать» у Законі про рівність 2010 року стосуються виключно біологічної статі. Відтак це означає, що їх не можна застосовувати до трансгендерних жінок
/wz.lviv.ua/images/news/_cover/531287/img4836.jpeg)
П’ятеро суддів вирішили, що це визначення не охоплює трансгендерних жінок, навіть якщо вони мають сертифікат про зміну статі.
Gender Recognition Certificate — документ, який юридично підтверджує зміну гендеру людини. Він дозволяє трансгендерній людині бути визнаною відповідно до її гендерної ідентичності в юридичних і державних документах.
Рішення Верховного суду підвело рису під довгою суперечкою, яку організація For Women Scotland — «За жінок Шотландії», продовжувала з 2018 року проти уряду Шотландії.
Тоді влада Шотландії прийняла законопроєкт, який мав захистити гендерний баланс у правліннях державних установ. Та FWS, яку фінансово підтримує письменниця Джоан Роулінг, пожалілася, що трансгендерних людей включили у квоти, передбачені цим законом. Зокрема активістки переконували, що невизначення гендеру через біологічну стать може мати серйозні наслідки для функціонування просторів, призначених лише для однієї статі — наприклад, роздягалень чи притулків.
Після кількох розглядів у шотландських судах питання направили до Верховного суду в Лондоні, аби винести остаточне рішення. Судовий вирок сформували на 88 сторінках.
«Терміни „жінка“ і „стать“ у Законі про рівність 2010 року стосуються біологічної жінки та біологічної статі. Положення щодо дискримінації за статтю можуть тлумачитися лише через призму біологічної статі», — зазначив суддя Патрік Годж.
У рішенні Верховного суду йдеться про те, що визначати стать людини лише за наявністю сертифіката про зміну гендеру — суперечить закону, бо це не узгоджується з основними визначеннями «чоловік» і «жінка» у Законі про рівність. На думку суддів, поняття «стать» у цьому законі має стосуватися саме біологічної статі, тобто тієї, що визначається при народженні.
Також суд вказав: у певних випадках можна обґрунтовано обмежити доступ трансгендерних жінок до одностатевих просторів, наприклад, у роздягальнях або притулках — якщо це є «пропорційним» і виправданим кроком. Суддя Годж зауважив, що якщо трансжінку із сертифікатом про зміну статі визнати жінкою на рівні біологічної статі, це може призвести до того, що вона отримає більше прав, ніж інші жінки, зокрема щодо відпустки по вагітності та пологах, яка закріплена для жінок.
Відтак суд наголосив, що трансгендерні люди не втрачають захисту. Трансжінки можуть подавати скарги на дискримінацію. Закон про рівність продовжує діяти для них у межах іншої захищеної ознаки — «гендерна ідентичність».
Хоч суддя Годж наголосив, що це рішення не слід розглядати як «перемогу однієї групи за рахунок іншої», усе ж представники гендерно-критичного руху сприйняли його як значну перемогу.
«Суд дав правильну відповідь: захищена ознака „стать“ — це про реальність, а не про папери», — заявила організація Sex Matters.
Натомість трансактивісти у Великій Британії та за її межами застерігають: тривала публічна полеміка навколо приватного життя трансгендерних людей послаблює захист цієї спільноти, яка і так є маргіналізованою та стикається з постійною ворожістю.