«Ваша боротьба – наша боротьба, ваша перемога – наша перемога»
Сказала одна з трьох нобелівських лауреаток під час гуманітарного візиту до Львова
У середу, 22 червня, до Львова з благодійною місією прибули Нобелівські лауреатки — Джоді Вільямс (Лауреат Нобелівської премії миру, США), Тавакуль Карман (Лауреат Нобелівської премії миру, Ємен) та Лейма Гбові (Лауреат Нобелівської премії миру, Ліберія).
Упродовж дня вони відвідали прихистки для жінок, зустрілися з представниками громадських організацій, місцевої та обласної влади. Зокрема, лауреатки побували на головному залізничному вокзалі Львова, де зустрілися з представниками ЗМІ та працівниками «Укрзалізниці», волонтерами, які працюють біля вокзалу.
Провідниці пасажирських евакуаційних потягів Наталія Кудрич та Надія Жміковська поділилися з ними спогадами про перші евакуаційні рейси з регіонів активних бойових дій на захід України та за кордон. Лауреатки були вражені тим, що провідниці працювали без сну, відпочинку.
«Ваша боротьба — це наша боротьба, ваш біль — це наш біль, ваша перемога — це наша перемога! — наголосила у Львові лауреатка Тавакуль Карман. — Продовжувати всіма силами підтримувати та допомагати українцям — означає наближати цю перемогу. Можете вважати нас амбасадорами України у світі!»
Перед тим лауреатки приїжджали до польського Кракова, щоб довідатися про умови життя українських біженців та почути історії українських сімей, які втекли від війни.
«Я бачу ліжка, дитячі ліжечка, і це нагадує мені часи, коли я сама була біженкою. Я відчуваю злість, дуже сильну лють. Я зла на світ, на росію, я зла на кожне місце у світі, де йде війна. Коли я бачу дітей, стаю ще більш злою, тому що це неправильно, це не справедливо», — зазначила Лейма Гбові з Ліберії після зустрічі з біженцями.
«Ми вражені українськими залізничниками, які попри смертельну небезпеку їхали в черговий рейс, щоб рятувати людей. Це є справжня сміливість, — наголосила Джоді Вільямс. — Перед візитом до Львова ми побували в одному з притулків для українських біженців у Польщі. Головне прохання, яке почули від українських жінок — не забувати про них і Україну, про причину, через яку вони опинилися на чужині. Хочу пообіцяти, що ми не дозволимо світові забути про Україну, про проблеми та потреби українців, які спіткали їх у боротьбі з агресором».
