Втрачений час
Спілкувався з бійцями 47-го окремого інженерного батальйону, які відповідають за інженерне забезпечення північної Харківщини
«Наш батальйон залучають на інженерне забезпечення у цьому районі півтора року, знаємо кожен кущ. Скажімо чесно, часу для побудови оборони було вдосталь, ворог почав активно обстрілювати прикордонні райони тільки останні три місяці, до того там була вздовж кордону сіра зона до 5 км, причому як з нашого, так і з ворожого боку, бойова активність була дуже невисока. Можна було діяти приховано, особливо вночі, навіть з технікою на відстані до 5 км від кордону. За цей час мінування та інженерне обладнання проводилось у прикордонній смузі дуже слабке та неефективне. Сумно сказати, але за останні місяці, коли усі говорили про наступ, ми рідко мінували підходи до наших позицій, мін виділялось мало. При тому на деяких позиціях провели часткове розмінування. Почали будівництво укріплень біля кордону, і щоб проводити там роботу, нам дали наказ у цих місцях розміновувати шляхи та місцевість навколо. Було багато часу та усі можливості все зробити безпечно та вчасно. Але замість того тепер наш батальйон мінує передову безпосередньо у бойових порядках та під вогнем ворога, вже після того, як він почав наступ».
Я вказав військову частину, тому якщо хтось з співробітників Офісу президента хоче перевірити дану інформацію, проблем не виникне, завітайте у 47-й батальйон, з’ясуйте реальну обстановку.
