Передплата 2024 «Добрий господар»

Радіти життю — це щось все ж інше

Апологети цілодобової і всесезонної радості від життя в усіх обставинах мене посрамлять

Йшла вулицею Сагайдачного на Подолі і аж досі в голові гуде від музона.

Оскільки там дуже щільно кафе і ресторанчики і кожен (кожен) виніс на вулицю колонки, то децибельні звуки, окрім їхньої недоречності і відвертого етичного хамства, так накладаються в якійсь жахливій какофонії, що голові й вухам непереливки навіть ці швидкісні 10−15 хвилин, поки йдеш до метро чи фунікулера.

Заходити в кожен заклад і вести розʼяснювальні розмови — з цього приводу є одна доречна приказка, але не хотілося б у цей нарешті теплий день когось ображати — а раптом людина щойно з Марсу чи Венери до нас прилетіла і не знає, що війна, що багато горя і різних сумних клопотів чи думок у перехожих, на яких просто обрушуються гігантські веселенні хвилі вуличного музона.

Звичайно, апологети цілодобової і всесезонної радості від життя в усіх обставинах мене посрамлять.

Але це такий вже оксюморон яскравий, що я, певно, залишусь при своїй думці.

Це мінімум агресивне невігластво.

Радіти життю — це щось все ж інше.

Джерело

Схожі новини