Демократи США готуються «взяти» Конґрес

«Дивовижно!», «Я в житті не бачив нічого схожого!» «Блакитна хвиля наближається, друзі!» - ці пости у Twitter віддзеркалюють настрій у Демократичній партії після голосування за вакантні мандати у законодавчому органі Кентуккі. Вибори відбулися в окрузі Булітт - передмісті Луїсвілла - найбільшого міста штату. Демократка Лінда Белчер, учителька-пенсіонерка, яку підтримали 68 відсотків виборців, перемогла тут республіканку Ребекку Джонсон, - пише Мацей Ярковец у Gazeta Wyborcza.

Здивування політичних коментаторів спричинене ще й тим, що понад рік тому у тому ж таки окрузі Дональд Трамп розгромив Гілларі Клінтон, здобувши 72 відсотки голосів. Що більше, - перемога Белчер є черговою у довгій серії тріумфів, що їх останніми місяцями святкують демократи у традиційно республіканських закутках країни, там, де у листопаді 2016 Трамп беззастережно брав гору.

В ультраконсервативній Алабамі демократ Даґ Джонс переміг Роя Мура у грудневих перегонах за мандат сенатора. Демократи відібрали у республіканців губернаторські посади у Вірджінії та Нью-Джерсі, виграли локальні голосування у традиційно правих регіонах Пенсільванії, Вашингтону, Техасу і Колорадо. Цей тренд символізує трансгендерка Даніка Роем, яка тепер є у парламенті консервативної Вірджінії.

Портал Fivethirtyeight підрахував, що понад 70 минулорічних голосувань за вакантні мандати на федеральному рівні та рівні штатів, у трьох чвертях випадків демократи здобували в середньому на 12 відсотків голосів більше, ніж у попередні роки. Часто демократи перебирали владу від республіканців, в інших випадках – терпіли, хоч і поразку, зате не таку дошкульну, як раніше. Демократична партія може похвалитися тим, що за останній рік вона здобула 37 місць у законодавчих органах штатів.

Блакитна хвиля (партійний колір демократів) тепер має винести партійних кандидатів на осінні вибори, коли вони зможуть повернуть більшість у Конґресі. І далі - до 2020 року, коли вони візьмуть Білий дім.

Захищай «мрійників», як Незалежність

Демократи перебувають у смузі великих змін. Продемонструвала це, між іншим, січнева блокада уряду. Демократичні сенатори не підтримали вчасно новий бюджет для урядових інституцій, твердо стоячи на своєму – бюджет в обмін на письмові гарантії безпеки і права на працю таку званих «дрімерів» («мрійників»), тобто осіб, які нелегально приїхали у США дітьми з родинами (їх – близько 1,8 мільйона). Політичний пат призвів до того, що урядові установи не працювали дві доби.

Досі з немалими вигодами таку тактику застосовували республіканці. Демократи ж доволі критично ставилися до схожих крайнощів, маючи намір показати, що благо країни є для них важливішим від партійних інтересів, завжди прагнули до надпартійних компромісів.

Цього ж разу грали інакше, надсилаючи виборцям зрозумілий сигнал, що захищатимуть «мрійників», як Незалежність. Що характерно – хоч у самій партії тривають дебати про іміґраційну реформу, і позиції є доволі різними – назовні подають тільки постулат про безальтернативну легалізацію цих осіб. Так висловлюються, між іншим потенційні претендентки на кандидатів у президентських перегонах’2020 – сенаторки Камала Гарріс, Елізабет Воррен чи Берні Сандерс.

Бонуси, які дає #MeToo

Іміґрація буде однією з найважливіших складових політичного арсеналу демократів найближчими місяцямию Однак не єдиною. Реакція на масакру у школі Парленду у Флориді засвідчила, що партія воюватиме теж і за обмеження права на володіння зброєю.

Інше питання, яке дасть лівиці чимало політичних бонусів - #MeToo. Грудневі довибори сенату Алабами і останні у Кентуккі були своєрідними референдумами у цій справі. Над Роєм Муром, що програв у Алабамі, тяжіли звинувачення у домаганнях. У свою чергу, Ребекка Джонсон, яка зазнала поразки в Кентуккі, прагнула на місце, що звільнилося після самогубства її чоловіка Дена Джонсона, звинуваченого у розбещенні 17-річної. Під час кампанії Ребекка твердила, що її чоловік був невинним. В обидвох випадках демократичні штаби підняли права жінок до рівня найважливішого постулату.

Блискавичний поворот уліво

А часи Джорджа Буша-молодшого демократи дуже тісно співпрацювали з республіканцями у багатьох справах, зокрема у освітній та податковій реформах. Зараз така співпраця є немислимою. Демократична партія майже блискавичними темпами зміщається уліво, ігноруючи центризм, понадпартійні позиції, щораз більше уподібнюючись до західноєвропейської лівиці. В інший спосіб починає говорити про іміґрацію, зброю, фемінізм або расистські поділи, рівно ж і про економіку.

Зміна, яку Берні Сандерс, амбітно мріючи про номінацію в останніх перегонах до Білого дому, називає «давно очікуваною і сподіваною революцією» - виходить знизу. Демократи відчувають величезний тиск свого електорату. Немає угод чи перемовин з Трампом, немає сторонньої позиції у справах іміґрації чи зброї, бо на це не погоджується більшість виборців. Реакцією на перемогу Трампа стала мобілізація тисяч активістів по всій країні. Люди масово зголошуються до прогресивних неурядових організацій, але й до самої партії. У локальних і федеральних виборах найближчого часу стартують тисячі зовсім нових політиків. Серед них – і жінок. Перед виборами до Конґресу приходить хвиля демократичних кандидаток. Уся ця нова енергія зосереджена насамперед на лівому фланзі.

У той же час підтримка правицею Трампа не гасне. Демократи виграють завдяки тому, що ліві активісти ходять від дверей до дверей, переконуючи невизначених досі (у США таких – десятки мільйонів) піти на вибори. Несподівана мобілізація дала високу явку і тріумф в Алабамі, Вірджінії чи кілька днів тому – у Кентуккі.

У той час, коли демократи дрейфують уліво, а республіканці – вправо, у центрі виникає величезне поле для нової партії. Може, найближчим часом двопартійна система, характерна для Штатів, нарешті лусне.