«Ми це робимо не для слави, а від щирого серця»

Є у селі Бучали, що на території Комарнівської ТГ, група жіночок, які давно готують смаколики нашим хлопцям і дівчатам, котрі боронять Україну від ворога. У їхній «добровольчій бригаді» — 16 осіб. І керує ними пані Галина. Пані Галина не хотіла називати мені свого прізвища. «Та для чого? Ми ж це робимо не для слави, а від щирого серця». Вже потім керівниця Волонтерської сотні «Львів» Світлана Сидоренко, у якої на сторінці у соцмережах я «поцупила» фото з крайньої передачі продуктів, сказала, що прізвище цієї добродійки Гук.

— Ми самі скидаємося, — розповіла журналістці «ВЗ» Галина Гук. — Як правило, збираємо по родині, сусіди дають гроші. У нас є танцювальний колектив, який також долучається коштами. Але готуємо страви я і ще чотири жінки. От зараз приготували хлопцям шкварки з зеленою цибулькою. Місяць такий смаколик може стояти при температурі плюс 6−7 градусів. А наступного разу передамо запечене м’ясо у вакуумній упаковці.

Син пані Галини з 2019 року у Добровольчому батальйоні «Львів», а повномасштабне вторгнення росії в Україну зустрів у Маріуполі. Попри те, що на цей час батальйон розформовано, 28-річний захисник незабаром поповнить ряди Національної гвардії. Пані Галина каже, що бути солдатом, стояти на захисті Батьківщини — його покликання з дитинства.

Страви передають раз на місяць

— Пані Галино, відправляєте продукти саме туди, де служить ваш син?

— Скільки ми відправляли за ці два роки, до нього жодного разу смаколики з Бучал не доходили. Скільки я не запитувала, що саме передати, він щоразу казав: «Мамо, давайте туди, де найбільше хлопцям треба. Туди, де найгарячіші ділянки, допомагайте тим хлопцям, я вас прошу».

Раз на місяць Галина Гук з чотирма помічницями готують чергову передачу. До прикладу, взимку передавали буряк, квашену капусту, квашені огірки і моркву «по-корейськи». Саме такі смаколики, які би підійшли до м’ясної страви, чи до картоплі, або макаронів.

Родина і сусіди — найкращі помічники

За першим покликом усі помічниці - сусідка Софія, сусідка Оксана, Наталя і Рома приходять до пані Галини додому, і всі разом працюють..

— Знаєте, у Роми чоловік пропав безвісти, — зітхає жінка. — Вона залишилася з двома дітьми. Рома допомагає і коштами, і все робить, що треба. Я вже її просила, щоб не давала грошей, бо ж має кому давати. Але Рома сказала, що колись хтось допомагав її чоловікові на фронті, а тепер її обов’язок допомогти комусь.

— Вам замовляють, що саме треба приготувати?

— Ні. Ми самі щось приготуємо і дзвонимо Світлані Сидоренко, кажемо, що ми, до прикладу, приготували 75 тушонок, 51 банку паштету, 50 літрів бурячка, 50 літрів моркви «по-корейськи» — можна приїжджати і забирати. Переживаємо за наших хлопчиків, щоб не були голодні. Вони там мають знати, що про них хтось думає і дбає…