«Дай Боже, щоб цей аукціон був першим і останнім. Мрію, щоб війна закінчилася, і хлопці повернулися додому»

Два роки тому — 21 березня захисник України Петро Буряк створив Благодійний фонд «Незламні воїни». Сапер Петро Буряк втратив обидві ноги на Херсонському напрямку — наїхав колесом на протитанкову міну. Переніс багато операцій, кілька разів помирав… Але вижив. Вижив заради своєї родини та заради того, щоб допомагати тим, хто сьогодні боронить Україну від російських окупантів. Це його дружина Оленка переконала: «Петре, якщо ти не в ЗСУ, то ти — для ЗСУ». Спочатку допомагали «точково» для знайомих: комусь купили шолом, комусь «бронік»… Згодом з’явилося ще більше потреб і прохань від тих, хто там — на «нулі».

Петро Буряк — частий гість у навчальних закладах. Та найголовніша його місія — допомога Збройним силам України. От і напередодні дворічного «ювілею» з дня створення Благодійного фонду «Незламні воїни» подружжя Буряків у Центрі Довженка разом з ГО «Арт-студія Івони Лобан» відкрили благодійний аукціон «Мистецтво заради перемоги!». Роботи для аукціону передав благодійник Ігор Данилюк.

На аукціоні представили 11 картин львівських художників 90-х років минулого століття (усі полотна написані олійними фарбами). Серед них — роботи учня Володимира Патика — Євгена Колодія, а також митців А. Мичковського, П. Бурка, А. Смірнова, М. Кузіва, Я. Хомика. Благодійний фонд має намір зібрати 1 000 000 гривень на автомобілі-баггі для бойових бригад.

Організацію з проведення аукціону взяла на себе громадська активістка, кураторка і організаторка мистецьких подій Івона Лобан. За словами пані Івони, БФ «Незламні воїни» за два роки передав на фронт 35 машин, 37 дронів, тонни медичного обладнання, ліків і перев’язувальних матеріалів.

— Олена і Петро Буряки працюють щодня для потреб наших захисників, — розповіла журналістці «ВЗ» Івона Лобан. — Благодійник Ігор Данилюк з-за океану передав «Незламним воїнам» 11 картин з пропозицією їх продажу, щоб виручені кошти віддати на потреби конкретних бригад на фронті. Я тішуся, що багато моїх друзів на благодійних засадах зголосилися нам допомогти організувати і провести цей аукціон. Директорка Центру Довженка Марта Іванишин надала приміщення, Іван Дуб взявся за створення онлайн-аукціону. Зрештою, багато чудових людей об'єдналися в одну команду, щоб провести цей аукціон і допомогти українському війську наблизити нашу Перемогу.

— Яка стартова ціна полотен?

— Оформлені у рами стартують від 4000 гривень, без рам — 2000. Qr-код буде на всіх наших повідомленнях, користуватися посиланням дуже просто.

Запитую у Петра Буряка, чи не було спокуси залишити собі вдома бодай одну картину.

— Для чого мені то полотно вдома? — перепитав у мене Воїн. — Кожна картина — донат. Це кошти для наших хлопців на фронті. Ігор Данилюк передав мені ці роботи, власне, з такою метою, щоб купити нашим захисникам те, що дуже потрібно. За два роки діяльності нашого фонду — це перший аукціон. Маємо намір зібрати щонайменше мільйон гривень, щоб купити на фронт баггі.

— Що таке баггі?

— Це автомобіль, перероблений з повнопривідного джипа. Він більш маневрений, полегшений. Окрім того, машина — відкрита, без дверей. У разі небезпеки хлопці на ходу можуть вистрибнути з баггі і залишитися живими. Та й забирати поранених з поля бою набагато легше. Іншими словами, баггі - це такий автомобіль, який дуже потрібний на «нулі».

— Скільки таких автомобілів маєте намір зібрати?

— Щонайменше 5. Розраховуємо вартість одного баггі - 200 тисяч гривень. Торік передавали хлопцям такий транспорт. Найдорожча машина «потягнула» 190 тисяч гривень. Ми її переробляли з «Навари», яка відвоювала у Бахмуті. Насправді, машини вже переробляють під баггі. За два тижні одна буде готова. Інші - на черзі, але на те, щоб їх «зліпити», потрібні кошти. Після завершення аукціону збиратимемо баггі зо два-три місяці.

— Окрім того, що проводите цей аукціон, чим ще займається ваш фонд?

— Дай Боже, що цей аукціон був першим і останнім. Я так мрію, щоб війна закінчилася, і не треба було збирати грошей на ці баггі, і щоб хлопці повернулися додому живими. Але оскільки агресор і далі хоче крові, маємо допомагати не лише тим, хто захищає Україну, а й тим, хто залишився без даху над головою і пораненим у лікарнях. Відправляємо ліки у Дніпро, одяг, який нам передають благодійники з-за кордону, передаємо у Херсон і Запоріжжя. І у ті міста та села, не найбільше потребують.