«То — ваша війна. То не наша війна…»

У тилу іноді складніше, ніж «на нулі»

Таких, як Ігор Михайлович, відчайдухів, у кінці лютого 2022-го було багато. Тільки-но розпочалася велика війна і «орки» швидкими темпами наближалися до Києва, він у свої 62 добровільно разом з іншими патріотами помчав захищати столицю. Кілька місяців воював у складі бойового підрозділу, яким командував легендарний «Да Вінчі» (Дмитро Коцюбайло)…

Він і зараз, у свої 65 готовий тримати у руках зброю, але побратими із 108-го батальйону 59-ї ОМБр попросили допомагати їм з дому. Так і робить. Проте зізнається, що у тилу іноді доводиться складніше, ніж «на нулі». Там воював з ворогом, тут же воює із бюрократами, які ставлять палиці у колеса захисників України. Як це не прикро, деякі із цих бюрократів представляють братню державу…

«Платіть пеньондзи»!

За своє післявоєнне життя Ігор переправив для невідкладних потреб побратимів не один бус, пікап. А тепер ось їм потрібен був вантажний DAF. Гроші на нього зібрали, але передати їх поки що не встигли. Тож Ігор Михайлович купив цю вантажівку у Польщі за власні заощадження. Разом з різними документами-дозволами вона обійшлася йому у 3100 доларів.

Восьмиметровий DAF — це саме те, що потрібно його рідному підрозділу на передовій. Із цієї вантажівки пан Ігор планував вдома обладнати своєрідний склад на колесах. У буді мав доварити різні полиці, щоб на них складати патрони, гранати, інший боєкомплект, речові мішки. На фронті є гостра потреба і у такому транспорті. Та…

Коли волонтер прибув із цією вантажівкою у «Медику», польські митники його «заштопорили». Сказали, що перед тим, як з‘явитися до них із придбаною машиною, повинен був зареєструватися. Мовляв, із 1 листопада у них діють нові «пшепіси». Пан Ігор цього не знав, запевняв, що не є ніяким комерсантом-перекупником, показував папери, які засвідчували, що везе машину для фронту. Просив знайти можливість переправити вантажівку для українських воїнів. Але польські митники цього навіть не хотіли слухати. За відсутність реєстрації сказали заплатити 12 тисяч злотих (в еквіваленті - 3 тисячі доларів). І попередили: якщо протягом 14 днів не внесе цю суму, машину відправлять на штрафмайданчик у Перемишль, власнику доведеться оплачувати послуги тягача і подобове зберігання DAFа на стоянці…

— Я їм показував свої фронтові фото, — розповідає пан Ігор кореспонденту «Високого Замку». — Мій колишній командир розмовляв з ними телефоном, пояснював, що не йдеться про жоден гендель, а про допомогу воїнам. Сказав, що наші хлопці скидалися на ту машину по копійках. А польські митники відповіли: «То нас не обходить. У нас свої «пшепіси». Особливо мене зачепили слова: «То — ваша війна. То не наша війна!» Я на це їм сказав: «Наші хлопці, стримуючи на фронті росіян, захищають одночасно і вас, поляків. А ви он як файно нам допомагаєте — штрафуєте…» Але навіть після цих докірливих слів вони розвели руками: нічого вам не порадимо — платіть «пєньондзи»!

Три зміни польських митників протримали мене у себе добу. Навіть не мав де купити собі щось поїсти. Митники довго мучилися зі складанням протоколу на мене, не знали, як його оформити. До речі, із тим сайтом реєстрації, про яку мені казали, весь час виникали проблеми, він не працював по кілька годин. Мені розповідали: через такі «зависання» водії українських вантажних фур не встигали оформити документи. Запізнилися із реєстрацією на якихось 20 хвилин — і їх змушували платити 12 тисяч злотих! В окремих випадках платили і по 20 тисяч злотих за машину…

Я телефонував за допомогою у наше консульство. Там поцікавилися, чи немає якихось загроз моєму здоров‘ю. Я ж просив про інше — щоб допомогли мені переправити машину для воїнів. У консульстві відповіли, що зробити це не у силі…

— Машина, яку я хотів перегнати, дуже знадобилася б нашим хлопцям, вони на неї чекають, — продовжує пан Ігор. — Я мав її протягом кількох днів належно дообладнати, обслужити, бо на фронті такої змоги немає. Для моїх хлопців це був би справжній подарунок…

Про «пшепіси» і «дух закону»

Кореспондент «Високого Замку» розповів про цей випадок народному депутату Олегу Синютці, щоб у Києві знали, які проблеми виникають на кордоні із гуманітарними вантажами для наших воїнів. І щоб швидко реагували. Пан Олег відповів, що аналогічних сигналів його колеги отримали уже багато. Але вплинути на польських митників немає змоги — у них свої правила. Тобто ті самі «пшепіси», про які нам розповідав волонтер Ігор Штойко. Парламентарій порадив оскаржувати дії польських митників у суді…

Скажу кілька слів від себе. Наші високопосадовці люблять нарікати на затримку західної допомоги. Але багато що залежить і від них самих. Такі інциденти, як у пропускному пункті «Медика-Шегині», легко, у телефонному режимі, без жодних «робочих візитів», могли б «розрулити» представники Мінінфраструктури. Там добре знають про ці «тромби», але не усувають їх. Це деморалізує волонтерів, у них опускаються руки. Про фронтовиків і мови немає…

Окреме зауваження до наших «пшияцелюв"-поляків. Війна, яка триває в Україні, вже давно не тільки наша. Вона на очах переростає у глобальну. Щоб цього не сталося, дещо залежить навіть від звичайного клерка на кордоні, який молиться на циркуляр, але забуває про «дух закону». Зрештою, який забуває, що задля того, аби його рідна «ойчизна» була у безпеці, треба за найменшої нагоди підставляти плече тим, хто спиняє ворога своїми грудьми.

До слова, у російсько-українській війні нині бере участь 59-річний брат Ігоря Штойка, його шваґер, три племінники. А 32-річний похресник — десантник Тарас Шкарапа — на фронті загинув…

А тим часом…

Коли ми писали ці рядки, стало відомо: Ігор Штойко таки переправив в Україну придбаний DAF. Для цього узяв три тисячі доларів домашніх заощаджень, обміняв їх на злоті і сплатив ними претензію польських митників. До слова, на їхньому майданчику було повно машин з такими ж проблемами, як у цього українського волонтера.