Хоч сіяли по снігу, влітку вродило нівроку!

За вікном — 33 градуси за Цельсієм. Від спеки багато хто з нас рятується в озері, у басейні, у тіні парків і лісу, або ж експлуатує кондиціонер. Сільським механізаторам всі ці маленькі розкоші наразі недоступні. І не на часі - у них пекельна робота. Під палючим сонцем збирають хліб. У нагрітих кабінах стареньких їхніх комбайнів температура значно вища, ніж на термометрі. Дихнути тяжко…

Праця тяжка, виснажлива — і все ж їм у радість. Бо бачать результати своєї роботи, яку почали восени, коли сіяли. А декому, як от фермер Михайло із Тернопільщини, сіяти довелося, не повірите — 18 грудня!

Сівалка клала насіння у напівпромерзлий ґрунт, припорошений снігом. Так склалися обставини — затяжні вересневі дощі змістили сівбу на кілька місяців. Дехто казав, що нічого з того не вийде, мовляв, пшеничка не зійде, даремно пропаде праця, солярка, насіння, витрачені кошти. Але Михайло довірився своєму хліборобському чуттю — і не прогадав: протруєне зерно навесні зійшло, вкоренилося, стебла пішли в ріст. Зернові кілька разів підживили, обробили проти хвороб і шкідників. І колос налився…

Зараз збирають вирощене. Результат відрадний. Запитую у комбайнера Василя про урожай. А він підказав мені прадідівський спосіб обрахунку:

— Скільки у колоску зерен — приблизно стільки центнерів збіжжя вродило на гектарі.

Зриваю і розминаю у долонях ваговитий колосок пшениці. 35 насінин нарахував у ньому. Непоганий показник. Його підтверджує фермер Михайло, який орендує паї земляків:

— Центнерів сорок зберемо з гектара на цій площі. Тут родюча земля.

Стараюся не відволікати хліборобів від їхньої роботи. Кожна хвилина доброї погоди для них дорога. Михайло перевірив у комп’ютері прогноз погоди і засмутився: через кілька годин обіцяють дощі. А з вівторка вони можуть затягнутися на кілька днів. Тому треба поспішати…
Коли дописував ці рядки, з поля на зерносклад вирушив Т-150К з повним причепом першого у цьому році фермерського збіжжя.