Передплата 2025 «Добра кухня»

Щоб свої продукти мати — треба добре працювати

Ось уже п’ять років вправно хазяй­нує на новому обійсті подружжя Оксани Тагієвої та Миколи Патри­шева з м. Кролевця. Вони обробля­ють пів гектара землі, утримують свиней і птицю. Нинішній рік видав­ся для них особливо врожайним

Зібрану цибулю Оксана Тагієва зв’язала у вінки та зберігає в пристосованому приміщенні. Фото з домашнього архіву родини.
Зібрану цибулю Оксана Тагієва зв’язала у вінки та зберігає в пристосованому приміщенні. Фото з домашнього архіву родини.

— Друзі, знайомі, рідня й колеги ди­вуються, що в нас гарно вродили ово­чі, — говорить пані Оксана, продавчиня місцевого АТБ. — Хоча на півночі України з цим були проблеми.

Особливо потішили картопля сорту Біла Роса, цибуля Шекспір та часник Любаша. Дехто, побачивши нашу го­родину, зокрема 30-кілограмові гар­бузи, не приховував здивування.

Ентузіасти заготовили все необхід­не для себе. Залишки продукції навіть продавали за досить помірними ціна­ми.

— Що посприяло такій високій віддачі? — запитую.

— Внесення у ґрунт органіки, попелу та мінеральних добрив, правильний догляд. Так, картоплю своєчасно про­сапували, захищали від шкідників.

Щоб мати хороші часник і цибулю, кілька років тому купили посадковий матеріал у спеціалізованій крамниці. Звідси — й результати. Зібрані пеку­чі овочі сплели у вінки та тримаємо в пристосованому приміщенні.

Гірші плоди, а також кукурудзу ви­користовуємо на корм свиням. Навес­ні купуємо двох поросяток, годуємо вареною картоплею, тертими гарбу­зами, буряками та запареним кукуру­дзяним борошном. Влітку до раціону входить зелень. Відтак через 7−9 міся­ців тварини набирають близько 170 кг живої ваги й готові до забою.

— У вас, скажемо, таки нема­леньке ранчо. Як обробляєте зем­лю?

— Частково працюємо вручну, також виручає техніка наших кумів — відомих на всю Україну фермерів Стариченків (до речі, пан Микола працює в них).

Нам сам Бог велів трудитися на землі, бо живемо у віддаленому мі­крорайоні Андріївка, і городи тут непо­далік. Нема чого надіятись на когось! Як не полінуєшся працювати, то й бу­деш усе мати.

У героїв моєї розповіді підростає чотирирічний син Михайлик, котрий також береться до роботи. Тож буде гідна зміна.

Зауважимо, що, окрім усього ін­шого, родина із перших днів росій­сько-української війни волонтерить і донатить на ЗСУ. Свекруха Ольга Михайлівна плете маскувальні сітки, у мами — Людмили Федосіївни — жило багато українських воїнів, котрі пере­бували на ротації. Тож активно тру­дяться і наближають перемогу.

Світлана МАЛИНОШЕВСЬКА